Кучмагейт набирає обертів. За два дні після оголошення екс-президента підозрюваним у причетності до справи про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе генпрокуратура висунула Леоніду Даниловичу обвинувачення за статтею про перевищення службових повноважень та зловживання владою, що призвели до вбивства журналіста. Обвинувачення висунуте за статтею 166 Кримінального кодексу в редакції 1960 року (саме ця редакція була чинною у 2000 році), третя частина якої передбачає позбавлення волі на термін від п’яти до дванадцяти років із позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на термін до п’яти років. Насправді ж серйозні неприємності Кучмі не загрожують. Згідно з тим же Кримінальним кодексом, за цією статтею уже сплив термін давності.
Отже, у найгіршому випадку, якщо справу доведуть до суду і суд визнає провину другого українського президента, це коштуватиме йому зіпсованих нервів та репутації. У кращому – суд дійде до висновку, що Кучма ні в чому не винний. На можливість розвитку подій за другим сценарієм уже встигла натякнути у своєму блозі заступник голови Адміністрації президента Ганна Герман: «невже лише тому, що сьогодні команду «фас» дано на Кучму, не знайдуться люди, які вступляться за його гідність?».
У бажання чинної влади відновити справедливість не надто вірять, як і не вірять у серйозність наслідків ситуації, що склалася, для екс-президента. Політичні експерти радять не перебільшувати значення справи, що з’явилась на політичному обрії наче грім серед ясного неба, а шукати, кому і чому вона так раптово стала потрібною.
Версій висувають багато: намагання «з’їсти» недонецького бізнесмена, зятя екс-президента Віктора Пінчука; спроба в такий спосіб відволікти увагу громадян від соціально-економічної ситуації в країні; прагнення переконати як українців, так і міжнародну спільноту, що звинувачення чинної влади у вибірковому правосудді безпідставні; вказати на своє місце спікеру Володимиру Литвину, який попри стрімке розширення фракції ПР у парламенті, поки ще потрібний регіоналам, але останнім часом робить спроби вийти з-під контролю. Зрештою висувають версію особистої помсти Віктора Федоровича Леоніду Даниловичу за те, що останній у 2004-му передав президентську булаву його конкуренту Ющенку.
Реалізація більшості з цих сценаріїв для влади важлива, та інша річ, наскільки результат виправдає очікування.
Політичні інсайдери називають справу проти колишнього президента частиною кампанії проти великих бізнесменів, яку розпочато з метою поступового посилення впливу так званої групи президентської сім’ї, до якої відносять старшого сина Януковича Олександра, голову Нацбанку Сергія Арбузова та нардепа-регіонла Юрія Іванющенка (Юри Єнакієвського). Першою жертвою називають бізнесмена Ігоря Коломойського, якому тепер доведеться вибирати між закриттям Газети по-києвськи, яка належить бізнесмену, і перетворенням її на іще одне провладне видання. Претендентом на роль другої жертви бачать Пінчука, чия медіа імперія може потрапити в коло інтересів регіоналів. Щоправда останній буде захищатися за допомогою численних зв’язків закордоном. Аналітики ж прогнозують, якщо групі президентської сім’ї сильно заважатимуть Ринат Ахметов чи Дмитро Фірташ, то з часом візьмуться і за них.
Що точно зіграло на руку Януковича і Ко – справа проти екс-президента відволікла увагу громадськості від візиту Юлії Тимошенко до Брюсселя, що збігся в часі з початком Кучмагейту. Очевидно влада тепер зможе розраховувати і на лояльність Литвина, який уже заявив, що справу Кучми використовують задля тиску на нього.
Та сподіватись на те, що справа проти Леоніда Даниловича поверне чинному президенту рейтингові очки, розгублені протягом першого року правління (за даними соціологічних досліджень його рейтинг зменшився майже вдвічі), сподіватись не варто. Незважаючи на те, що значна частина громадян переконана, що замовником убивства опозиційного журналіста є Кучма, зростання комунальних тарифів, дефіцит продуктів харчування, пенсійна та земельна реформи сьогодні хвилюють людей набагато більше, ніж кримінальна справа десятирічної давності. І незалежно від того, яким буде рішення суду у справі екс-президента, поки біло-блакитна влада не змінить політичний курс і не почне хоча б частково прислухатися до думки громадян, акції протесту різних верств населення не припиняться.
Складно буде за допомогою справи Кучми переконати в об’єктивності українського правосуддя. В українських політичних колах уже постало питання, чому влада не прагне з’ясувати істину щодо діяльності інших фігурантів плівок майора Миколи Мельниченка, серед який зокрема прем’єр Микола Азаров та інші представники чинної владної команди. Зрештою виникає питання, чому влада не хоче в судовому порядку довести чи спростувати причетність до махінацій із землею молодої команди київського мера Леоніда Черновецького, у яких її звинувачують. Очевидно не поспішатимуть із висновками і на Заході, де розкриття справи Гонгадзе вважають принциповим для просування процесу демократизації України, а спостерігатимуть за подальшим розвитком подій.
Експерти ж застерігають, навіть якщо Януковичу і вдасться досягти реалізації поставлених тактичних завдань, справа проти Кучми може принести йому багато неприємностей у майбутньому, особливо, якщо основний мотив справи – помста за результат президентської виборчої кампанії 2004. Кримінальним переслідування двох топових політиків – екс-прем’єр-міністра Тимошенко та президента Кучми – Янукович порушив так званий неписаний пакт еліт, який забороняє кожній наступній владі зводити рахунки з лідерами попередньої. А отже у політиків, які прагнуть зайняти президентське крісло після Януковича, виникне велика спокуса знайти приводи для зведення рахунків за допомогою генпрокуратури з самим Віктором Федоровичем.