Одним із стратегічних наслідків скресання Арктики буде поява нових торгових маршрутів.
«Судноплавний шлях через Північно-Східний прохід уздовж сибірського узбережжя, який росіяни й моряки називають Північним морським шляхом, скорочує відстань між Західною Європою та Східною Азією приблизно на третину. Тепер він відкритий чотири-п’ять місяців у році, й рух на ньому пожвавлюється. 2010-го ним ходили тільки чотири судна; торік в обох напрямках – 34, зокрема танкери, рефрижератори з рибою і навіть круїзний лайнер», – йдеться у статті.
Видання відзначає, що великі азійські експортери, такі як Китай, Японія і Південна Корея, вже інвестують у будівництво флоту, що зможе курсувати в закрижанілих водах, або окреслюють такі плани.
При цьому The Ecomonist зауважує, що тут є подвійна перевага для Росії, яка має амбітні сподівання на розробку морського коридору з перевалочними пунктами та іншими елементами інфраструктури. «Це сприятиме швидшій доставці арктичних ресурсів до ринку, а також диверсифікації економіки РФ, залежної від експорту енергоресурсів, за рахунок дедалі більш конкурентоспроможного Північного морського шляху», – пише автор.
Водночас The Ecomonist відзначає, що така перспектива несе в собі ризики виникнення конфліктів, якщо не воєн, і потребуватиме регулювання. «Те, що добре для Росії, може виявитися поганим для Єгипту, який торік отримав понад $5 млрд прибутку від Суецького каналу, альтернативного маршруту між Сходом і Заходом. Тож добре, що надії подає регіональна група «Арктична рада». Перебуваючи під скандинавським керівництвом упродовж останніх п’яти років, вона ініціювала активну співпрацю в Арктиці, зокрема наукові дослідження, складання карт і розробку ресурсів», – відзначає видання.