Чи хотів президент України Віктор Янукович стати героєм Дня журналіста? Схоже, що не дуже. Здається, він із радістю переклав цю справу на чотири ніжних жіночих плеча. І замість того, щоб виконати давно дану обіцянку, став цілковитим антигероєм.
Починалося все традиційно. Президент підписав указ про вручення кільком журналістам орденів «За заслуги» різного ступеня. Депутат Юрій Іванющенко, якому регулярно доводиться запевняти журналістів, що він якщо й «Юра», то не «Єнакіївський», подав на кілька ЗМІ позов за справою, позовний строк по якій сплив три роки тому.
Потім слово взяв офіційний сайт президента, який повідомив, що «журналістика в Україні стала чутливим барометром розвитку демократичних процесів, санітаром, що допомагає очищати суспільство від усіх негативних явищ, значущим помічником у боротьбі з корупцією».
На тому все могло б і скінчитись, але журналістика – професія творча, і столичні працівники ЗМІ підійшли до справи по-креативному. Символом дня (хоча чому, власне, лише одного дня?) стала спроба активістів громадської ініціативи «Стоп цензурі» навідатися в гості до Віктора Януковича.
Ще торік, і саме напередодні Дня журналіста, Янукович публічно пообіцяв показати пресі свій легендарний маєток у Межигір’ї. І тим розвіяти його легендарність. Автобуси для поїздки журналістів до «Межигір’я» шукають і досі. Тож співробітники ЗМІ, почекавши рік, вирішили поїхати в гості до президента самотужки й провести там акцію з вимогою дослухатися, нарешті, до їхніх цілком законних попередніх вимог.
Але напередодні сільський голова села Нові Петрівці, що територіально межує з Межигір’ям, Родіон Старенький звернувся до Окружного адміністративного суду Києва з проханням заборонити акцію. Суд позов задовольнив.
Журналісти (як уже сказано, люди креативні) порушувати заборону не стали. Уранці 6 червня близько півсотні співробітників ЗМІ прибули до резиденції гаранта з метою, як вони заявили, «проконтролювати виконання рішення суду». Натомість не приїхала знімальна група телеканалу СТБ, інформаційне мовлення на якому віднедавна очолює російський спеціаліст Міхаіл Єрмолаєв. Він пояснив ігнорування події тим, що знімальну групу могли (хто?) сприйняти за… заборонений мітинг.
Подальший перебіг подій відомий. Тож не спинятимемось ні на проїзді президентського кортежу повз журналістів, ні на невдачі прес-секретаря президента Дарки Чепак з квітами й тортом «від імені президента», ані на пізнішій реакції на ці події самої Дарки.
Сам президент пояснив свій невихід до преси під час «неофіційної» зустрічі з обраними керівниками низки українських ЗМІ. «Прийде час, і я запрошу до Межигір’я попити чай, – пообіцяв Янукович. – У мене все літо будуть відпочивати онуки. Вчора пізно ввечері приїхала невістка з молодшим. Так він там зараз хазяйнує».
Очевидно, це мало пояснювати, що «час прийде» не раніше ніж восени. Якщо, звісно, який-небудь суд, поважаючи право громадянина Януковича на недоторканність житла, не заборонить цей візит журналістам, яких узагалі-то цікавить зовсім інше – звідки беруться гроші на «скромне» президентське життя і як це узгоджується з проголошеним президентом курсом на нещадну боротьбу з корупцією.
З журналістами, які самі приїхали під стіни його маєтку, президент так і не зустрівся, за його власними словами, тому, що… не був до цього готовий.
Цілком можливо, що свою місію щодо «сприяння свободі слова» президент розуміє так само, як і місію щодо «боротьби з корупцією». І про те, й про інше дуже приємно говорити, проживаючи за триметровими стінами Межигір’я, придбаного за допомогою сумнівних схем й утримуваного на сумнівні гроші. Безумовно, у країні є чимало важливіших проблем, але цілком зрозуміло, що коли не вирішуються навіть такі прості питання, то складніші вирішуватись не можуть за визначенням. День журналіста-2011 підтвердив, що в найближчому майбутньому все так і буде.