Європейці ще раз продемонстрували, що мають твердий намір встановити тісніше партнерство з Україною, якщо Янукович дасть їм найменшу можливість це зробити. Тим часом ситуація в Києві залишається вкрай невизначеною. Представники опозиції публічно заявляють про готовність піти на максимальні поступки регіоналам у спірних питаннях щодо євроінтеграційних законопроектів, особливо ж закону про лікування в’язнів за кордоном. Мета опозиціонерів зрозуміла – будь-що уникнути відповідальності за можливий зрив Угоди про асоціацію (як перед європейськими політиками, так і перед виборцями в Україні). Адже над таким переведенням стрілок останнім часом активно працює пропагандистський механізм влади.
Наразі робоча група Верховної Ради, що розробляє законопроект про лікування засуджених за кордоном, визначила термін перебування ув’язненого на лікуванні – до одного року, який не враховуватиметься в термін ув’язнення, але може бути продовжений згідно з висновками медичних установ (української та країни, де здійснюватиметься лікування). Однак регіонали і далі всіляко затягують роботу з узгодження документа. Серед претензій – відсутність прописаної умови про те, що засуджений, який хоче виїхати за кордон, має компенсувати завдані збитки.
У випадку Юлії Тимошенко, нагадаємо, йдеться про сотні мільйонів доларів. Водночас ГПУ і далі формує компромат на екс-прем’єрку. Генеральний прокурор Віктор Пшонка заявив, що на рахунках одного зі швейцарських банків знайдено кошти, які нібито були виведені з України за участю Тимошенко. І Україна вже звернулася до Женевського суду з позовом про повернення понад $0,5 млрд.
Ціна питання… Саме вона лишається ключовим аспектом Угоди про асоціацію. В Україні на високому офіційному рівні вже не приховують, що від домовленостей із ЄС залежатимуть навіть параметри держбюджету на наступний рік. Зокрема, Сергій Арбузов на погоджувальній раді парламенту 18 листопада відверто заявив: «Багато залежатиме від того, що відбудеться 29 листопада. Тоді ми будемо знати, яка ситуація, і внесемо до бюджету потрібні показники».
За інформацією джерел Тижня, останнім часом телефонні консультації керівництва ЄС та окремих країн із нашою владою суттєво активізувалися. Провідною темою є компенсації для України. Зокрема, українська сторона наполегливо домагається ув’язки Угоди про асоціацію та відновлення кредитування з боку МВФ, причому без «надмірних», із погляду вітчизняних урядовців, вимог щодо лібералізації курсової політики та підвищення цін на газ для основних категорій населення.
Лобіюванням ідеї компенсації активно зайнялися і по інший бік барикад. Цими днями євродепутат Павел Залевський, співголова Польсько-українського форуму партнерства, заявив, що ЄС має змінити свою позицію щодо України й негайно виробити план фінансової підтримки. «Якщо Янукович підпише Угоду про асоціацію без гарантій домовитися щодо фінансування з МВФ чи ЄС, він наражає свою країну на величезні втрати, – вважає пан Залевський. – Євросоюз повинен підготувати конкретний план допомоги просто зараз».
Та загалом Європа поки що непохитна. На Раді міністрів закордонних справ ЄС, яка відбулась у Брюсселі 18 листопада, було заявлено, що євроспільнота готова почекати ще до 28–29 листопада, коли має відбутися Вільнюський саміт, але Україна в будь-якому разі має виконати умови, необхідні для підписання Угоди про асоціацію з ЄС.
Тим часом Росія посилює тиск як на Україну, так і на інші країни Східного партнерства. Звідти лунають чергові погрози, зокрема стосовно Придністров’я. Попри те що товарообіг між Україною та РФ за останній рік і так зменшився на 25%, Москва продовжує чергову митну війну, що спричинила довгі черги вантажівок на кордоні, демонстративно відмовляється виконувати Угоду про реадмісію…
Американці також не втрачають пильності. Спочатку у ЗМІ з’явилася інформація про те, що Вашингтон тисне на МВФ щодо пом’якшення умов для України. Походження такої інформації залишається до кінця незрозумілим – цілком можливо, це тільки складова інформаційної кампанії української влади з метою протидії дестабілізації на валютному ринку. Втім, пом’якшення якщо й можливе, то ув’язується з виконанням Києвом умов для підписання Угоди про асоціацію.
14 листопада на слуханнях із приводу перспектив країн Східного партнерства помічник держсекретаря США у справах Європи і Євразії Вікторія Нуланд закликала Україну якнайшвидше ухвалити пакет законів для підписання Угоди про асоціацію з ЄС. При цьому вона наголосила, що Київ та Вашингтон не мали добрих відносин упродовж останніх років через справу Тимошенко, тож лише якщо Янукович діятиме на вирішення проблеми, все може змінитися на краще.
Відповідна заява, вочевидь, має сприйматись не лише як меседж про умови поліпшення відносин, а і як попередження, що коли змін не відбудеться, то сподіватися на це годі. А отже, й на розблокування кредитів від міжнародних структур, де Америка має потужний вплив. 18 листопада з’явилася резолюція Сенату США, яка закликає звільнити Тимошенко. Її ухвалення підтверджує, що без вирішення проблеми екс-прем’єра українське керівництво може зіштовхнутися з новими проблемами у відносинах зі Сполученими Штатами, аж до персональних санкцій.
На грудень заплановано візит держсекретаря США до України. Вочевидь, у разі підписання Угоди про асоціацію, цей крок може зняти міжнародну ізоляцію, в якій Янукович опинився ще 2011 року через свою антидемократичну політику та репресії.
Сигнали, які надходять із Заходу, свідчать, що і Брюссель, і Вашингтон у разі зриву Угоди про асоціацію будуть готові ще жорсткіше заморозити відносини з Києвом. Принаймні сподіватися на відновлення кредитів МВФ та інших міжнародних фінансових структур (або макрофінансової допомоги від ЄС) Януковичу точно не варто.
Не можна виключати можливості персональних санкцій проти нього та найближчого оточення, розслідувань щодо відмивання брудних грошей, аналогічних тим, які зараз намагається українська ГПУ розпочати проти Тимошенко. Однак, на відміну від України, в цьому сенсі у західних структур і досвід більший, і можливості ширші.
Отже, перед Януковичем постає питання: як не спровокувати нову хвилю ізоляції? Він міг би частково позбутися проблем, домовившись із Путіним. Проте, схоже, господар Кремля насправді не збирається дуже витрачатися на Україну виключно в обмін на непідписання Угоди про асоціацію, а вимагає якихось незворотних кроків – вступу до Митного союзу або здачі ГТС.
Досвід показує, що російський лідер, як він уже це робив у відносинах із Януковичем, зможе будь-якого моменту відмовитися від виконання власної частини зобов’язань або висунути додаткові вимоги. Тоді Віктор Федорович ризикує залишитися біля розбитого корита, як після Харківських угод 2010 року. Врешті, аби передбачити логіку Путіна, досить звернутися до досвіду його взаємин із Лукашенкою, уся історія яких зводиться до того, що Путін будь-що намагався обмежити ціну, яку Москва платила б Мінську за «союзництво», і збільшити обсяг зобов’язань останнього.
Якщо підписання асоціації виявиться зірваним, ЄС та США змушені будуть узяти активнішу участь у підтримці опозиційних кандидатів на виборах 2015 року, не будучи зв’язані зайвими формальностями. Адже Янукович не може не розуміти, що коли б він підписав Угоду про асоціацію, продемонстрував прозахідний курс і утримувався від надміру авторитарних проявів усередині країни, то, не виключено, що Захід, зайнятий своїми проблемами, не виявляв би надмірної прискіпливості під час перегонів 2015 року та підрахунку результатів голосування.