В астрологічному прогнозі на цей тиждень варто було б написати – "рекомендуємо не виходити на роботу людям, що обіймають посади мерів. Для них краще піти на лікарняний або підшукати інший вид діяльності". Одразу двох міських голів, київського та харківського, спіткали прикрі несподіванки.
Над мером Харкова Михайлом Добкіним нависла загроза у вигляді кримінальної справи за фактом розтрати державних коштів і зловживання службовими обов´язками. ВР проголосувала за постанову про позачергові вибори Київського міського голови та Київради, тому Леонід Черновецький оголосив про підготовку до нової виборчої кампанії. З рейтингом на рівні 20% виборців, він все ще зберігає шанси їх виграти у випадку, якщо його противникам не вдасться домовитися про єдиного кандидата.
Варто відзначити, що у Києві гарантією збереження на посаді мера є вміння домовлятися з центром прийняття рішень у країні. Черновецький два рази помилився зі ставками – спочатку з Януковичем, потім з Ющенком. Трохи згодом виявилось, що домовлятися потрібно було з Тимошенко. У свій час схожу помилку зробив і екс-голова міста Леонід Косаківський, який з двох Леонідів поставив на лузера – Кравчука.
Хоча голосування у ВР є небезсумнівним з правової точки зору, вибори мають шанси відбутися. В законі про місцеве самоврядування визначено, що ВР може призначити позачергові вибори "за наявності рішень суду про визнання розпоряджень чи дій … голови незаконними, висновків відповідного комітету Верховної Ради". Юристи БЮТу визначають кому між словами "незаконними, висновків" як частку "або". Тобто, для виборів потрібно щось одне з двох, або рішення суду, або висновок комітету. Якщо суд затвердить це сумнівне тлумачення, буде створено прецедент. А саме – доля місцевого самоврядування буде напряму залежати від волі більшості у Верховній Раді – парламент зможе самостійно прибирати будь якого мера або раду. Органи місцевого самоврядування стають занадто залежними від політичних розкладів у парламенті, при цьому залишаючись абсолютно безвідповідальними перед своїми виборцями. Ситуація з мерами Харкова та Києва як під лупою показала ще одну мутацію в політичному організмі країни: населення яке мало б контролювати місцеву владу є беззахисними перед нею, а натомість центральна влада, від якої ради мають бути незалежними, отримує занадто великий вплив на них. Це нагадує часи громадянської війни, коли впливовість місцевих отаманів залежала від того на скільки вдало вони маневрували між основними гравцями. А населення… його просто грабували.