Розчарувань на XXXI Олімпіаді було багато, але мова трохи про інше. Україна змушена відрахувати від свого загального заліку по дві нагороди, здобуті в Пекіні-2008 і Лондоні-2012. Причина для сучасного спорту банальна: допінг. Небанальними можуть бути лише наслідки. У глобальному розрізі ці дискваліфікації є плямою на репутації українського спорту й збільшують ризик відлучення національних команд з окремих видів спорту (важкої та легкої атлетики) від участі в основних стартах.
Але є наслідки й тривіальніші. Не секрет, що олімпійських призерів держава Україна винагороджує надзвичайно щедро. Крім одних із найбільших у світі одноразових премій є щомісячні стипендії для медалістів та їхніх тренерів. Зрозуміло, що гроші ці, виплачені після 2008 і 2012 років, давно витрачені. Якщо бути відвертими до кінця, спортсмени ошукали рідну державу точно так само, як і вболівальників та світову спортивну спільноту. Тільки ось балачок про те, аби спіймані на допінгу атлети повертали отримані нечесним шляхом кошти, не чути.
Цього року статус олімпійських медалістів втратили легкоатлети Денис Юрченко та Олександр П’ятниця, а також важкоатлетки Наталія Давидова та Юлія Калина. До них Україна мала ще чотири прецеденти з відібраними олімпійськими нагородами. Мова про олімпійського чемпіона Афін-2004 легкоатлета Юрія Білонога, представницю парної четвірки в академічному веслуванні Олену Олефіренко, важкоатлетку Ольгу Коробку й легкоатлетку Людмилу Блонську. Оскільки дві останні «спалилися» на вживанні заборонених препаратів ледь не відразу після медальних стартів. Преміальних їм ніхто не виплачував. Із Білоногом і Коробкою, допінг-проби яких дали позитивний результат відповідно через вісім і чотири роки, ситуація складніша. Звичайно, преміальні Юрій та Ольга отримали й, вочевидь, встигли їх витратити.
Читайте також: Зарплати спортсменів і тренерів у 2017 році зростуть майже вдвічі – Жданов
Починаючи з 2004-го суми одноразових преміальних за олімпійські медалі в Україні лишаються незмінними: $100 тис. за золото, $70 тис. за срібло, $50 тис. за бронзу. Щомісячна стипендія олімпійських чемпіонів у 2004 році становила 9 тис. грн. Удвічі менші суми отримують особисті тренери спортсменів. Крім того, зазвичай олімпійські призери стають власниками новеньких автівок і ключів від квартир від мерії міста, яке вони представляють. Є й інші доплати залежно від виду спорту. Про щорічні витрати на підготовку спортсменів годі й казати.
Безперечно, ситуацію навколо допінгових медалістів в Україні не варто сприймати однозначно. Спортсменів, їхніх тренерів і лікарів збірної винити можна, але з урахуванням, що в нашій державі фармакологічним забезпеченням спортсменів централізовано ніхто не займається. Провідні спортивні країни на кшталт США, Франції, Великої Британії, Японії, Канади не шкодують багатомільйонних вливань у цілі інститути спорту, до обов’язків яких входить розробка системи тренувального процесу, фізичної та функціональної підготовки спортсменів та їх фармакологічного забезпечення. В Україні спортивна медицина перебуває на печерному рівні. Часто рішення, які вітаміни чи відновлювальні препарати вживати, тренер приймає особисто, нехай перед тим й отримує рекомендації медиків. Однак ця функція не відповідає фаху.
Тому й трапляються проколи, як-от з Олександром П’ятницею. Цей спортсмен — справжній самородок, який почав метати спис професійно в 21 рік. До того практикувався потай, працюючи нічним сторожем на стадіоні «Локомотив» у рідному Дніпрі. А вже у 27 П’ятниця здобув олімпійське срібло. Та медаль довелося повернути, бо через чотири роки знайшли препарат «Турінабол». Так само в 2004-му обпеклася й веслувальниця Олена Олефіренко, в аналізі якої знайшли групу компонентів, що можуть використовуватися для створення допінгу. Сама спортсменка запевняла, що вживала лише вітаміни, дозволені Всесвітнім антидопінговим агентством. Вочевидь, прикрість трапилася через неправильне поєднання препаратів.
Але є й інші приклади. Семиборка Людмила Блонська поїхала на Олімпіаду-2008 невдовзі після того, як відбула дворічну дискваліфікацію за вживання допінгу. Ще під час олімпійських стартів, коли легкоатлетка була в числі лідерів, покращуючи особисті рекорди ледь не в кожному з окремих видів семиборства, її суперниця з Великої Британії Келлі Сатертон сказала: «Не розумію, як можна було допускати до Олімпіади спортсменку, яка мала стільки проблем із допінгом. Сумнівно, що такий стрибок у результатах Блонська здатна демонструвати чисто». Власне, слова британки дуже швидко дістали підтвердження. У пробі українки знайшли «Метилтестостерон», срібну медаль відібрали, а спортсменку дискваліфікували пожиттєво.
Читайте також: Українську штангістку позбавили срібної медалі Олімпіади-2008
Найбільше дискваліфікацій українських спортсменів припадає на важку атлетику, особливо на її жіночу частину. З 2004-го, тобто відтоді, як жіноча штанга представлена на Олімпіадах, в українок відібрали три з чотирьох здобутих нагород. Недоторканою виявилася лише чемпіонка Афін-2004 Наталія Скакун. Хоча вона у своїй кар’єрі теж мала проблеми з допінгом. Зрештою допінгові скандали у важкій атлетиці стали явищем таким буденним, що на нього вже й не надто реагуєш. Особливо проблемні з цього погляду команди з колишнього СРСР. Показово, що від участі в останній Олімпіаді відлучалася важкоатлетична збірна Росії. У майбутньому така сама доля загрожує українській команді.
Стрибун із жердиною Денис Юрченко, ще один екс-медаліст Олімпіади, зірок із неба не хапав ніколи. Власне, бронзу Ігор-2008 спортсмен теж виграв зі скромним показником 5,72 м. Великий збіг обставин, але навіть він, як виявилося, був би неможливим без вживання забороненого «Турінаболу».
У 2014-му Юрченко в рідному Донецьку став одним із небагатьох відомих спортсменів, хто не приховував своїх сепаратистських поглядів. Власне, з огляду на його персону й передусім із політичних мотивів в Україні й почалися балачки про те, чи повинні дискваліфіковані атлети повертати державі все зароблене.
З одного боку, становище, у якому перебуває професійний спорт в Україні, змушує ставитися до різних фармакологічних проколів наших атлетів із розумінням. І водночас маємо яскравий приклад США, де публічному осуду за вживання допінгу піддали легендарного велосипедиста Ленса Армстронґа. Причому в спорт Ленс повернувся, одужавши після третьої стадії раку, хоча лікарі вважали шанси на життя мізерними. Проте Американська антидопінгова агенція за підтримки громадськості була безжальною і винятків не робила. Армстронґ утратив усі сім титулів переможця «Тур де Франс», дістав довічну дискваліфікацію і змушений був повернути все зароблене в 1999–2006 роках.
В Україні схоже ошуканство схильні виправдовувати або ставитися до нього з розумінням. Показово, що Юрія Білонога на офіційних заходах Національного олімпійського комітету досі називають олімпійським чемпіоном, хоча, звісно, носити цей титул він не має передусім морального права.
Читайте також: Всесвітнє антидопінгове агентство виправдало сімох українських спортсменів
Та головне, що згаданими в цьому матеріалі вісьмома дискваліфікаціями, вочевидь, не обійдеться. Всесвітнє антидопінгове агентство вдосконалюється і повертається до вже начебто забутих проб, взятих на попередніх Іграх. Кількість «жертв» щоразу більшає, причому географія країн дуже строката. Окрім згадуваних серед українців анульований також результат стрибунки в довжину Віти Паламар, котра посіла п’яте місце в Пекіні-2008.
Один з американських борцівських ресурсів нещодавно сповістив про дискваліфікацію узбецького чемпіона Артура Таймазова і російського віце-чемпіона Ігор-2008 Бесіка Кудухова, а також про те, що невдовзі список поповниться ще кількома прізвищами, серед яких буде й один український борець. Як відомо, на цій Олімпіаді медалістами серед наших співвітчизників стали борець греко-римського стилю Армен Варданян, а також вільники Андрій Стадник, Василь Федоришин, Тарас Данько, Валерій Андрійцев і представниця жіночої боротьби Ірина Мерлені. Хто з них може постраждати, наразі невідомо. Тільки усвідомлюючи невідворотність покарання, ті, хто відповідає за фармакологічне забезпечення спортсменів, відчуватимуть відповідальність справжню, а не уявну. Україна має боротися з принципом «обдурити на шляху до медалі всіх» нарівні з рештою світу. Добре, що бодай московському карликові, який приймав не допущених через вживання допінгу до Олімпіади-2016 атлетів у Кремлі й теревенив там про вселенську змову, наші чиновники вже не уподібнюються.
—————————————————-
Павло Булгак, радник міністра молоді та спорту: Важливо наголосити, що в Україні, на відміну від Росії, відсутня державна система вживання допінгу. Навпаки, ми займаємо позицію нульової толерантності до тих, хто його вживає. Адже це є обманом держави, це дискредитує український спорт на міжнародній арені й це підставляє чистих спортсменів.
Ми дуже відповідально виконуємо всі рекомендації та вимоги Всесвітнього антидопінгового агентства. Також приводимо вітчизняне законодавство у відповідність до Міжнародної конвенції про боротьбу з допінгом у спорті. Вже в першому читанні ухвалено Закон України «Про антидопінговий контроль у спорті», який міністерство розробило з цією метою. Очікуємо, що найближчим часом парламент ухвалить цей документ у цілому.
На сьогодні є певний набір санкцій до тих українських спортсменів, яких за рішенням Міжнародного олімпійського комітету було позбавлено олімпійських нагород через вживання допінгу. По-перше, вони виключаються зі складу штатних збірних команд України й припиняють отримувати зарплату. Адже в контракті, який підписується зі спортсменом, чітко прописано, що він мусить дотримувати антидопінгових правил. По-друге, якщо спортсменам, які вживали допінг і здобули медаль на Олімпіаді, потім була призначена стипендія президента України, вони також її втрачають. А там досить хороші суми — 10–15 тис. грн на місяць залежно від цінності здобутої медалі.
Також у Мінмолодьспорту створена робоча група, яка напрацьовує механізми посилення відповідальності за вживання допінгу. Особливо це стосується питання повернення державі призових. Україна входить до топ-10 держав світу за рівнем виплат переможцям і призерам Олімпійських ігор. Наприклад, за золото держава зараз виплачує $125 тис., а це понад 3 млн грн коштів платників податків. Відповідно спортсмен, який свідомо вживав допінг, здобув медаль, отримав призові, обманув свою державу, має повернути кошти, отримані нечесним способом. Для цього плануємо внести зміни до нормативної бази, запровадити механізм адміністративної відповідальності, а гроші повертатимуться через суд. Також напрацьовуються механізми введення відповідальності, аж до кримінальної, за розповсюдження допінгу й схиляння до його вживання неповнолітніх спортсменів.