Щоправда, окреслюючи людську Самість, Карл Ґустав Юнґ радив не надто поспішати, позаяк ця царина не збігається зі свідомістю, у якій тривалий час звикали бачити якийсь абсолют. Водночас Самість позначається не просто втручанням несвідомого в Я, а наявністю специфічної фігури Тіні.
Як відомо, несвідоме живиться не лишень індивідуальним, а й колективним змістом. В останньому випадку маємо справу з архетипами, чи не найдоступнішим із яких є Тінь. Однак їй вдається оприявитися і на особистому рівні, передовсім у моральній площині. Наприклад, декому нестерпно думати про те, що можна припуститися якоїсь не надто вдалої чи неприйнятної дії, а щойно її здійснено, тим паче лячно в цьому зізнатися, бодай і самому собі. Саме такими запереченнями недоладні вчинки посуваються в найбільш захаращені закапелки душі. Та забувати про власний тіньовий бік аж ніяк не випадає: потрібно не тільки вміти вирізняти, а й приймати його. Такий акт самопізнання нелегкий, адже супроводжується неабияким внутрішнім спротивом. Бо не завжди хочеться визнавати огріхи та хиби. Отак і виникають умови, коли несвідоме кидає оманливі проекції, спричиняючи відособлення людини від навколишнього світу. І що більше цих проекцій, то важче добачати в них ілюзії. Нарощування проекцій веде до згущення Тіні як прихованого боку людської натури.
Тінь репрезентує несвідомі аспекти особистості, які піддавалися пригніченню. Наше «я» нагадує такого собі конферансьє, який виходить на театральну сцену, не помічаючи нічого, що відбувається позаду, за лаштунками. Дослідниця Марія-Луїза фон Франц порівнює Тінь із усім винесеним поза межі свідомого втручання. І якщо індивід має широкий набір несумісних рис, то деякі з них, здебільше невизнані, змушені відходити на другий план. Усе ж таки розпізнавати Тінь інколи вдається у снах, допіру ми бачимо постать із несподіваними властивостями, які нам вельми кортить перейняти. Спочатку Тінь цілковито прихована. Потім вона вже нагадує химерно-звабливу подобу, чиї якості врешті-решт наслідуються, нехай і не визнаються.
Читайте також: Доля ляльки
Виявляється, тіньові ефекти трапляються з окремими особами, колективами, народами, цивілізаціями. Деякі з них, як-от жебрацтво чи нетерпимість, ігноруються в одних культурах, натомість відверто приголомшують представників інших традицій. Достатньо великій кількості людей почати толерувати такі речі, як вони звільна перестають бути проблемою. Ну-от, нехай якійсь нації приверзлося, нібито вона покликана безроздільно панувати в цілому світі, тому їй байдуже, як її зухвалі вихватки сприйматимуться ззовні. Їй ввижається, що вона несе визволення, справжні цінності, а кому це не до вподоби чи хтось цьому опирається, той буцімто є типовим виразником зла. Проте трапляється все навпаки: тоді домінує меншовартість або нарочита слабкість. Отож у протистоянні певних груп і починають проглядати їхні Тіні.
Авторитарні режими є показовими середовищами, де масово ширяться ненависть, мстивість, доноси, приниження, фанатична відданість кривавим лідерам. Якщо потрапити в осередок із непомірним рівнем невиправданої непримиренності, важко не відчути порухів Тіні. Та особистісні й колективні тіньові аспекти найвиразніше постають перед очима інших. Але однаково кепсько не помічати Тіні або розчинитись у ній і перестати будь-що усвідомлювати.
Часом у культурі трапляються яскраві виразники Тіні (трикстери, блазні, «білі ворони»). Вони нарочито демонструють речі, що не є прийнятними, дозволяючи пізнавати зворотний бік усталеного. Коли до них охоче долучається люд, творячи карнавали з фестивалями, нараз зринають і колективні Тіні. Не лише міфологічні сюжети й казки містять у собі приклади тіньової взаємодії, у політичному житті цього теж не позичати. Нерідко політики мають свого тіньового відповідника. На тому ґрунті виникає полярна структура, у якій проступають світлі й темні сторони.
Читайте також: Розмаїтий образ маски
До певного моменту можна жити, зовсім не помічаючи жодних подвійних розподілів. Вдається не зважати на Тінь, навіть знаючи про її існування. Зрештою, важливо пам’ятати: Тінь — це не лише сума всього негативного, вона обертається й позитивом. Проявляється він тоді, коли в нас виходить враховувати та переосмислювати вагому частку з усього непоміченого й знехтуваного. Так, висловлюючи певні думки, продиктовані суспільними нормами, ми вдаємо, ніби щиро їх поділяємо, хоча насправді приховуємо від себе прихильність до чогось усуціль протилежного. Варто не забувати й таке: цілеспрямоване протистояння з Тінню призводить до нерозв’язного конфлікту, який надалі неодмінно допроваджує до дисбалансу особистості, внутрішньої суперечки й глухокутних ситуацій. Врешті залишається перестати триматися за Его як єдиний осередок удаваної стабільності й намагатися освоювати досі незнані сили психіки.