Рішення про ліквідацію інституції було схвалене, попри публічне запевнення президента НаУКМА Сергія Квіта в тому, що ЦВК продовжуватиме роботу після зміни його керівництва. Проте за деякий час Центр витіснили з будівлі Староакадемічного корпусу Могилянки начебто у зв’язку з її аварійним станом. А відтак було винесено ухвалу Вченої ради, у якій сформульовані, зокрема, основні претензії до Центру: «Вважати за недоцільне подальше функціонування Центру візуальної культури через: невиконання умов попередньої Вченої ради; свідоме завдання шкоди репутації НаУКМА; підміну академічних критеріїв діяльності ідеологічно-політичними; нетерпимістю до інакших думок і поглядів; публічну дискредитацію свої колег; систематичне введення в оману адміністрації НаУКМА».
Сутичка навколо ЦВК розділила як студентів, так і викладачів Могилянки на два табори. Дехто, зокрема старший викладач кафедри міжнародного права і спеціальних правових наук факультету правничих наук НаУКМА Олексій Курінний, солідаризується з рішенням Вченої ради: «Основна причина закриття полягає аж ніяк не у факті проведення скандальної та провокаційної виставки «Українське тіло», визнаної неприйнятною для значної частини студентства і працівників вишу та звинуваченої у нарузі над свідомістю, традиціями та культурою українського народу і навіть у порушенні законодавства. Зрештою, у громадянському суспільстві цензура неприпустима, тож обмеження певних прав може застосовуватися лише для збереження життєдіяльності суспільства та захисту й інтересів прав інших осіб. Саме у цьому, брутальному, неприйнятному для кожного могилянця та розсудливої людини, а також систематичному порушенні прав інших могилянців, керівництва вишу, спільноти НаУКМА загалом, слід шукати причини недоцільності, відвертої шкідливості функціонування ЦВК».
Тим часом проти закриття Центру висловилися всесвітньо відомі науковці та політики, такі як Славой Жижек та Александр Квасневський. Їхня позиція посилила заяви активістів про цензурні утиски у «найдемократичнішому виші» країни. «Петицію на захист ЦВК підписали професор історії Єльського університету Тімоті Снайдер, філософи Славой Жижек та Джудіт Батлер, куратор Першої Київської міжнародної бієнале сучасного мистецтва «Арсенале-2012» Девід Елліотт, французький філософ Жак Рансьєр та багато інших, – розповідає культурогиня Єлизавета Бабенко. – На думку членів Вченої ради, така публічна підтримка Центру шкодить іміджу Могилянки та дискредитує адміністрацію університету. І справді дискредитує, адже є за що. Ті репресивні кроки, які зробила адміністрація Академії проти ЦВК, так зганьбили цей заклад, що важко навіть сказати, чи можна буде взагалі колись відновити втрачене реноме демократичного вишу».
Наразі ЦВК, який діє з 2008 року, продовжує свою роботу, зокрема, на інших майданчиках, як у межах університету, так і поза ними, сподіваючись знайти постійну локацію. Центр бере участь у «Арсенале-2012» та дискусійній платформі «Мистецтво після кінця світу», тому в рамках цих подій відбуватимуться певні заходи. Заплановані також виставки німецького фотографа і режисера Мірона Цовніра, австрійського фотографа Еріха Лессінґа, польського художника і куратора Сьомої Берлінської бієнале Артура Жмієвського, виступи американського філософа Майкла Волцера і словенського теоретика культури Славоя Жижека.
Читайте також: Свобода ЦВК: Центр візуальної культури у Могилянці буде, але без скандальної виставки
До мистецької діяльності інституції додалися вимоги кадрових змін у Могилянці: «Підсумовуючи тривалу боротьбу Центру за збереження своєї автономії всередині університету, для того, щоб ЦВК функціонував повною мірою в стінах Академії як критична наукова інституція, президент НаУКМА Сергій Квіт має піти у відставку, а діяльність Вченої ради має бути радикально переформатованою у напрямку демократизації ухвалення суспільно важливих рішень. Студентство і викладацький склад – ось ті суб’єкти демократичної влади, що мають безпосередньо впливати на весь перебіг подій», – вважає Єлизавета Бабенко.
Хроніка подій:
10 лютого після скандальної виставки «Українське тіло», присвяченій дослідженню тілесності в українському суспільстві, ЦВК закрили. На акції протесту, 27 лютого, президент НаУКМА Сергій Квіт запевнив присутніх, що ЦВК продовжуватиме роботу.
12 березня Сергій Квіт заборонив проведення заходів і виставок у Староакадемічному корпусі, де працює Центр візуальної культури, посилаючись на аварійний стан будівлі.
24 березня активісти ESC (Італія), Occupy Geneva (Швейцарія) та Krytyka Polityczna (Польща) провели акцію протесту «Окупуй Українське тіло – подолай цензуру!», де закликали до відновлення мистецьких і політичних свобод у Києво-Могилянській академії.
26 березня після заборони проведення виставки Євгенії Білорусець «Своя кімната» біля пам’ятника Сковороді відбулася перформативна акція проти раптового зриву запланованої у приміщеннях Староакадемічного корпусу програми Центру.