Кияни часто скаржаться, що, коли їде ескорт Януковича, рухатися містом неможливо. Ескорт нинішнього американського президента – це видовище, екзотичне навіть для України. Півбатальйону поліції на мотоциклах, машина швидкої допомоги, купа людей і наглухо перекриті дороги, на яких кожну машину, що чекає своєї черги, перевіряють мало не з собаками.
Наближається історичний момент, оскільки від того, що вирішать у Флориді, значною мірою залежить, чим закінчиться цьогорічна американська президентська кампанія. По правий бік дороги під тропічним сонцем кілька прихильників забороненого в Піднебесній руху «Фалунь Дафа» розгорнули транспаранти, у яких згадують про кривавий терор, який комуністичний Китай чинить уже багато років поспіль. Дивно, але всі вони намагаються заховати свої обличчя, коли повз них проїжджає автобус із журналістами з різних країн світу.
Читайте також: Президентські вибори: чи поєднаються Роз’єднані Штати Америки?
Ще протестувальників, які хотіли б висловити свою думку щодо міжнародної ситуації, зокрема Іраку, Ірану, Ізраїлю, Сирії, Лівії та низки інших гарячих точок планети, поруч не видно. Це трохи дивно, адже третій тур президентських дебатів присвячений тому, яку міжнародну політику республіканець Мітт Ромні та демократ Барак Обама провадитимуть у разі обрання на пост глави держави.
Президентська кампанія у США великою мірою є змаганням на рівні знаків і символів, а не просто шоу. Газони біля приватних помешкань у Форті-Лодердейлі чи вже згаданому містечку Бока-Ратон утикані невеликими плакатами, на яких написано, кого саме підтримують господарі дому на нинішніх президентських перегонах.
Величезний ньюзрум в університеті Лінн, розрахований майже на півтисячі журналістів, які приїхали висвітлювати одну з найзнаковіших історичних подій сучасного політичного життя США, оформлено в інтенсивних кольорах республіканців. І в тому немає нічого випадкового. Ромні – це передусім кандидат, якого підтримують білі американці віком від 45 років.
Власне, такі, як подружжя Лінн, що заснували університет. Символічно, що завершальний тур дебатів відбувся в день, коли рівно 50 років тому президент Кеннеді оголосив, що СРСР установив ядерні ракети на Кубі. Йдеться про момент, коли світ найбільше наблизився до ядерної війни. Нині, коли ядерної зброї на планеті побільшало і коли є загроза збройного конфлікту між Іраном та Ізраїлем, у якому США стануть на бік останнього, є нагода переосмислити урок Карибської кризи. Видається, що ведучий дебатів, журналіст телеканалу CBS Роберт Шейфер вдало обрав відправну точку розмови між Обамою та Ромні.
2008 року ніхто не міг передбачити, що світ знову вразить нова, небачена фінансова та економічна криза, яка кардинально змінить течію і тональність міжнародної політики. Величезний внутрішній та зовнішній борг США, який вимірюється трильйонами доларів, є загальновідомим фактом. 32 центи з кожного долара – це запозичені з різних джерел, зокрема Китаю, гроші, які Сполученим Штатам колись доведеться повертати. До того ж американці втомилися воювати. Усама бен Ладен, терорист номер один у світі, мертвий. Водночас останнім часом дедалі частіше чути про можливість війни з Іраном та розморожування конфліктів на Південному Кавказі, у які може бути втягнено Грузію, Туреччину та ще низку країн.
Ситуація, в якій нині опинилися США, ставить перед кандидатами на президентське крісло одне просте, але вагоме питання: куди кожен із них збирається вести країну і чим це може обернутися насамперед для Сполучених Штатів, а вже потім для решти світу. Америка, як наприкінці дебатів висловилися Барак Обама та Мітт Ромні, попри всі свої проблеми, намагається підтримати власний рейтинг глобального лідера, але зробити це можна лише одним способом: подолавши власні гострі внутрішні економічні та соціальні проблеми.
Від політики міжнародної до політики всередині США
Фінальний раунд словесних баталій цьогорічної президентської кампанії в США мав бути присвячений питанням міжнародної політики. Хоча пересічний американець не цікавиться тим, як і чим живуть люди поза межами Штатів, саме ці перегони зібрали чи не найбільше журналістів та глядачів різних мастей і статусу. Важко уявити, коли і де ще разом зберуться близько 750 представників медіа з різних країн світу та низка американських політиків рівня колишнього головнокомандувача збройних сил НАТО Веслі Кларка. На думку останнього, республіканці занадто політизують питання міжнародної політики.
«Події 9/11 об’єднали демократів і республіканців», – додає він. Під зливою питань від журналістів генералові доводиться змінити тему, хоча його позиція зрозуміла без зайвих слів. Він волів би консенсусу поміж політиків різних мастей стосовно складних питань життя США і тих регіонів, у які вони втрутилися або які є для них стратегічно важливими. А такого не стається в умовах непорозуміння між різними політичними силами.
Ведучий дебатів за традицією вільний у формулюванні та виборі запитань, які він ставитиме обом дискутантам. Того вечора все почалося із запитання про останні події в лівійському місті Бенгазі, коли було вбито чотирьох американців, зокрема й посла США.
Ці події дали республіканцям привід кинути камінець у город своїх супротивників-демократів. Мовляв, дивіться, люди, хто і як вами керує, що має місце такий злочин. На думку Ромні, нинішня ситуація на Близькому Сході разом зі згаданим епізодом, «Аль-Каїдою» у північній частині Малі, громадянською війною в Сирії та приходом до влади в Єгипті президента Мурсі, який репрезентує «Братів-мусульман», не є прийнятною. «Ми збираємося застосувати всеохопну і вельми зрозумілу стратегію допомоги ісламському світові та іншим частинам світу відкинути радикальний насильницький екстремізм», – заявив колишній сенатор-республіканець.
Сприяння економічному розвитку країн Близького Сходу, краща освіта, гендерна рівність та створення громадянських суспільств на ґрунті верховенства права є тією стратегією, яку Мітт Ромні пропонує для ефективної боротьби з екстремістами та джихадистами. Барак Обама більше уваги приділив процедурним питанням точкового знаходження та покарання тих, хто вбив американських дипломатів у Лівії, а не загальному плану боротьби з ісламським екстремістами як такими.
Бумерангом, який повертається до республіканців і ляскає їх по лобі, є заява Ромні щодо Росії. Обама закидає йому неможливість розібратися, хто чи що у світі загрожує Штатам нині. «Губернаторе Ромні, я радий, що ви визнали «Аль-Каїду» загрозою, бо кілька місяців тому, відповідаючи на запитання про найбільшу геополітичну загрозу для Америки, говорили про Росію, а не «Аль-Каїду». Проте, якщо йдеться про міжнародну політику, здається, ви намагаєтеся впровадити таку, яка була у 1980-х роках, а також соціальну політику 1950-х та економічну 1920-х».
І справді, далі звучить репліка Ромні, у якій він підтверджує, що РФ є «геополітичним ворогом. Росія продовжує знову і знову боротися з нами в ООН. І я маю ясний погляд на це. Я не збираюся носити рожеві окуляри, коли йдеться про Росію або Путіна, і звичайно я не збираюся йому казати: «Я буду більш гнучким після виборів». Після виборів позиція щодо нього буде більш жорсткою». Далі про Європу і наближені до неї країни не йдеться. Хіба що Ромні стверджує, що виведення ПРО з Польщі погіршить відносини між останньою і США.
Щодо громадянської війни, яка нині точиться в Сирії, обидва претенденти на президентське крісло мають спільне бачення: режим Башара Асада рано чи пізно буде повалено. Відмінність у тому, що Ромні закликає надати сирійській опозиції матеріальну допомогу зброєю, а Обама – просто зорганізувати світову спільноту задля вирішення цього конфлікту.
Армія, робочі місця і лідерство США у світі – це те, що обходить республіканця. Спроби Кофі Аннана припинити вогонь у Сирії дипломатичним шляхом провалилися. Проте, бажаючи Америці пальму першості в геополітичних питаннях, екс-сенатор не хоче допустити росіян у зазначений регіон. Це, як видається, для нього справа честі.
Між Ромні та Обамою немає порозуміння щодо воєнної кампанії в Іраку. Перший наполягає на тому, що американські війська мають лишитися в цій арабській країні, а нинішній президент стверджує, що вже давно зрозуміло: збройне вирішення тамтешніх проблем є екстенсивним.
Точкою цілковитого порозуміння між двома супротивниками є питання відносин Ізраїлю та США. Обоє запевняють, що в разі можливого воєнного конфлікту Сполучені Штати виступлять на боці першого. Щодо Ірану, то тут усе також зрозуміло: для обох кандидатів ядерна програма цієї країни є абсолютно неприпустимою, а воєнна інтервенція до нього є останньою з можливих акцій.
Насамкінець 40 хв дебатів обидва кандидати присвячують висвітленню власної позиції щодо внутрішньої політики. Якщо дуже коротко, то Барак Обама не бачить гострої потреби для своєї країни в тому, щоб і далі провадити широкомасштабні воєнні операції за кордоном.
Сполучені Штати потребують нових робочих місць? Добре, але не за рахунок війни будь-якого штибу. Американці мають повернутися додому, щоб розбудовувати власні виробництво та економіку вдома. Найкраще, на його думку, забезпечити собі незалежність у всьому, зокрема вуглеводнях та енергетиці. Він з надією дивитися на можливі контакти з Азійсько-Тихоокеанським регіоном, тоді як Ромні найближчим торговельним партнером вбачає Латинську Америку.
Республіканець не перестає звинувачувати нинішнього президента у зростанні кількості безробітних та поглибленні національних боргів. Задля поліпшення стану справ він пропонує субсидії для малого бізнесу. Також вважає за доцільне збільшити витрати на утримання армії, оскільки це забезпечить Штатам міць і силу.
Обама тут-таки закликає вкладати гроші в освіту та нові технології і звертає увагу колишнього губернатора Массачусетсу, що армія рахується не за кількістю коней і наявних штиків. Це висловлювання одразу стає крилатим у Facebook і Twitter.
Після 10-ї години вечора, коли спливають останні хвилини дебатів, стає зрозуміло, що обидва кандидати стомилися атакувати і перебивати один одного. Можливо, якби один із них вдався до якихось епатажних або скандальних дій, то зміг би привернути до себе більшу увагу виборців. Проте нині їхні симпатії поділилися в рівних пропорціях 50 на 50. І це створює цікавий прецедент, коли дуже важко сказати, кого саме американці оберуть президентом у ніч на 6 листопада.
Штат Флорида, як і низка інших на східному узбережжі США, є стратегічно важливим для кожного з кандидатів. Багато в кого були сподівання, що фінал заключного туру дебатів хоча б якось прояснить ситуацію, хто ж таки має більші шанси стати новим господарем Білого дому. Так чи інакше жоден політик Америки не може нав’язати виборцям свою волю. Вони вільні обирати з двох опцій і двох дискурсів. Або стають на шлях розбудови нації на своїх теренах, або роблять те саме, лишаючись присутніми в різних куточках планети. І Ромні, і Обама говорять про національний інтерес американців. Питання лише в тому, як це позначиться на решті світу. Певності з цього приводу немає в нікого.