27 травня, 20 президентів європейських держав приїхали до Варшави, щоб взяти участь у XVII Саміті держав Центрально-Східної Європи. Увечері до них приєднався Барак Обама, який прилетів до Польщі з дводенним робочим візитом.
Хоча очільник Польщі Броніслав Коморовський протягом тих двох днів не раз говорив про демократію, Варшава нагадувала радше бастіон під охороною з епохи глибокого комунізму під час візиту, приміром, Кім Ір Сена, ніж європейську столицю, що приймає друзів. Мешканців налякали запланованими змінами у вуличному русі, або ж не пускали до місць переїздів та ночівлі президентів, а пересувалися гості автоескортами із завиванням сирен. Чи ж то кожен другий поляк уже вступив до «Аль-Каїди», щоб помститися за смерть бен Ладена?
Поміж гостей не було президента Сербії Бориса Тадича, обуреного запрошенням очільниці невизнаного багатьма Косова Атіфете Яхьяги. З тієї самої причини до Варшави не хотіли їхати й керівники Словаччини та Румунії, але Іван Ґаспарович «дав себе вмовити». Натомість президент України був в особливій пошані: Коморовський, вітаючи кожного з гостей у дворику Королівського замку, довше за інших розмовляв із президентом Чехії Вацлавом Клаусом, а найбільше – з Януковичем. Оголосив, що наступний саміт відбудеться в Києві. «А це, – додав, – має значення для європейських прагнень України, які Польща підтримує».
Опівдні у п’ятницю, перед урочистим обідом європейців із президентом США, Коморовський провів три особисті зустрічі, зокрема і з Януковичем. Офіційно було заявлено, що під час головування Польщі в Євросоюзі, що почнеться від 1 липня, вона прагнутиме підписання угоди про асоціацію між ЄС та Україною. Перед телекамерами частіше за інших чомусь з’являвся саме Янукович. Коли щойно прибулий Обама опинився від українського президента на відстані витягнутої руки, той його просто схопив, відповідно поставив і дав знак фотографові. Як зреагував президент США, невідомо, бо таємнича долоня затулила об’єктив камери.
Так чи інакше, а того самого дня після спільної вечері з європейськими очільниками Барак Обама знайшов час на зустріч із Януковичем лишень у товаристві Коморовського. Відразу вигулькнула й дивна інформація: «Про цю незаплановану раніше розмову трьох президентів повідомила керівниця прес-бюро президента Польщі». Канцелярія не надає ширших відомостей щодо цієї зустрічі. Перед самітом з’явилися неофіційні повідомлення з урядових кіл, що під час візиту Януковича до Варшави може виринути тема нещодавньої спроби арештувати Юлію Тимошенко. Натомість радник президента України у міжнародних справах Андрій Гончарук переконував, що Віктор Федорович розповідатиме про розвиток демократії у своїй країні, але не пояснюватиме справи Тимошенко. Тобто як це: розмова незапланована, але заздалегідь відомо, про що не говоритиметься? Втім, у кулуарах саміту лунали поголоски про великі зусилля, які докладала українська дипломатія, щоб ця «незапланована» зустріч таки відбулася, як і про «теплий» телефонний дзвінок Коморовського до Тимошенко.
Внутрішньоукраїнські протистояння докотилися до Варшави також у формі застороги щодо провокації українських спецслужб, яка мала би призвести до охолодження відносин між Україною та Польщею, а відповідно до зменшення запалу останньої щодо присутності нашої держави в ЄС. Автором цього повідомлення виявився народний депутат Тарас Чорновіл, перший заступник голови Комітету ВР у закордонних справах. Натомість Ганна Герман поспішила спростувати цю інформацію як «абсурдну».
Робочий візит відбувався в Королівському замку за круглим столом, за яким 1989 року керівництво ПНР та «Солідарності» розпочало переговори щодо трансформації. Коморовський наголосив, що неподалік, у Президентському палаці, 1955-го було підписано Варшавську угоду, а визначаючи, що ж об’єднує нині держави Центрально-Східної Європи, вказав на «перехід від тоталітаризму до демократії». «Це нагадувало Гайд-парк, – зауважив один з учасників зустрічі, який попросив не називати його. – Промови були цікаві, але бракувало основної думки. Виокремлено три напрями, в яких треба діяти спільно. Східна Європа, де спостерігається регрес у розвитку демократії, Балкани, де все протікає надто повільно, та Північна Африка, де тільки шукаємо ідеї, як допомогти».
Негативним (звісно, неприсутнім) героєм саміту став Лукашенка, на якого нарікав і президент Коморовський, і прем’єр Дональд Туск, і Барак Обама під час короткої прес-конференції, особливо з огляду на те, що в тюрмі опинився кореспондент польської провідної Gazeta Wyborcza, громадянин Білорусі Андрей Почобут. Але чомусь ніхто вголос не згадав про явне та безпардонне утискання демократії Віктором Януковичем, про що в перший день саміту написали тамтешні центральні газети. Rzeczpospolita, зокрема, констатувала: «Поволі, але систематично над Дніпром знищується опозиція, обмежуються права дрібного бізнесу, стискається зашморг навколо неприхильних до влади ЗМІ, нарешті, готується підґрунтя для боротьби з неурядовими організаціями».
З поведінки Коморовського можна зробити висновок, що понуре сьогодення української демократії, описане польськими журналістами, має для нього набагато менше значення, ніж залучення України до ЄС тільки для того, щоб відтягнути її від Москви. Кореспонденти Rzeczpospolita застерігають: «Нехай нам не замилює очі (конкретність) розмов із Євросоюзом. Україна грається лишень у багатовекторність, а ця гра їй вдається найкраще». Для Барака Обами також важливішим є факт, що Янукович – перший український президент, який погодився позбутися протягом двох років запасів високозбагаченого урану, аніж рапорт Держдепартаменту США про радикальне обмеження громадянських свобод в Україні.
На жаль, легковажне трактування західними лідерами знищення демократії в Росії чи навіть «перезавантаження» відносин США з Москвою є для Віктора Федоровича черговим аргументом, що на шляху до авторитаризму він може вільно просуватися далі.