Партія регіонів – невичерпне джерело талантів. Є у її лавах і Юрій Болдирєв («…посижу у фонтана с пивком, сзади голос: «Какого, б.., хера!»), і Андрій Шаргородський («…полиция хранит родной народ от бед, от грусти и от зла»), і Герой України Борис Білаш («…что-то в депутаты я не вышел, и не то, чтоб рылом не дорос»), і ще невідомі митці.
Один з них, Василь Никонюк, теж «что-то не вышел в депутати», але не перший рік бореться за покращення життя на Волині, у славетному місті Ковель. Для переконливості пише вірші. І не тільки про кохання. Бо, як доводить приклад інших біло-блакитних поетів, поет у Партії регіонів – більше, ніж поет, тобто російським класиком «гордых дух гражданства» є обов'язковою умовою для кожної творчої людини з партійним квитком.
Один з найкращих віршів Никонюка має доволі невигадливу назву «Янукович наш президент»:
«До влади треба сильную людину
Не вітчим був, а батьком нам усім
Так в нас ведеться,в українському народі
А він в нас є, і він у нас один…»
Ймовірно, ще до президентства Ющенка Никонюк мав інші погляди, бо «папєрєдників» критикує з позиції колишнього прихильника:
«…Ми їм вже вірили
Що з нас вони зробили.
Це жах!
Погляньте люди, самі навкруги»
«За Януковича ми станемо горою, – обіцяє поет. – Щоб Україну він очистив від таких. Щоб з гордістю я міг усім сказати щасливий я що живу в країні цій».
Віктор Федорович – не єдиний однопартієць, якому волинський лірик присвячує вірші. Приміром, справжнє захоплення викликає сама назва вірша «Коханцем бути я тобі не хочу, Поплавському». Поплавський, звісно, міг би образитись на Никонюка за таку заяву… Але тільки якби не став читати сам вірш. Бо лише з нього можна зрозуміти, що Никонюк ректору не відмовляє, а просто пропонує пісню під назвою «Коханцем бути я тобі не хочу». Між іншим, дуже зворушливу. Йдеться у ній про почуття до чужої дружини:
«Одна лиш біль коли тебе нема
Бо без надії дуже боляче любити
Давай все змінимо моєю щоб була
А ти ніяк рішатися не хочеш…»
Пише Никонюк не тільки українською мовою. У віршах російською він, правда, робить ще більше помилок. Але хіба можна оспівувати «Шахтар» іншою мовою? Ні.
«Мы вас поддержим, в разною погоду
Болельщики мы как отец и мать
Тяжелый труд у вас наши любимцы
Но наше знамя, есть победное ,всегда
Донецк -столица украинского футбола
"Шахтер"- команда наша чемпион
"Шахтер"- любимая команда миллионов,
За знамя клуба нашего "Шахтера"
Всегда мы будем , следовать за ним…»
Традиційно не забувають обдаровані регіонали і про кримінальну романтику:
«Колючий дріт два метра висота
Стіна бетонна автомат, собаки
Для тебе капелькою стану я води
Щоб поцілунком губи освіжити…»
І про секс, бо, як відомо, саме еротична лірика віднедавна дає шанс стати Народним Артистом України:
«Я тебе розлюбила а зараз
Тільки біль від кохання в душі
Я так вірила в щирість любові
Тільки секс в тебе був в голові…»
Як відомо, улюблений поет Віктора Федоровича – пан Білаш. Сам Білаш пояснював вподобання президента дуже просто: «Це, напевно, тому, що з усіх поетів він краще за все знає мене, оскільки ми знайомі дуже давно».
Тиждень.ua зателефонував пану Никонюку аби поцікавитись, чи читав Віктор Федорович його вірші – принаймні для того, щоб розуміти, чи не одержить волинянин днями якесь державне звання. «Він, напевно, не знає, що я такий існую», – із сумом відповів поет.
Сподіваємось, що дізнається.
