«Об’єднайтеся!» – закликав єврокомісар із питань розширення та політики сусідства Штефан Фюле європарламентаріїв у своїй підсумковій промові після дебатів, під час кортих українське питання розглядали особливо детально. «Час цій установі показати справжню силу», – наголосив він. Справді, після заяв про небажання Вірменії та України підписувати Угоди про асоціацію ЄС бачиться доволі слабким гравцем, який не має пропозицій до Realpolitik на противагу російському тискові на країни Східного партнерства.
Усвідомлений попит на нову політику на Сході лунав у промовах багатьох парламентаріїв. Були такі депутати, які назвали Вільнюський саміт «провальним», як, наприклад, румун Адріан Северін. Його головним аргументом була саме неспроможність протистояти Росії. Пан Северін дещо радикально вимагав повного перезавантаження політики у східному напрямку.
Депутат із Німеччини Ребекка Гармс назвала саміт у Вільнюсі «найболючішою подією в європейській історії», бо він став причиною жорстокого побиття в ніч на 30 листопада у Києві. Водночас вона висловила велику повагу українцям, які вийшли на вулиці боротися за своє майбутнє. Крім неї ще багато хто казав про мужність і рішучість українців. На думку німецького політолога Андреаса Умланда, поки що складно говорити, до яких конкретних змін у політиці ЄС стосовно України та її східних сусідів можуть спричинитися українські протести, але настрій у Брюсселі, Берліні та інших європейських столицях, можливо, зміниться.
Читайте також: Європарламентарі про ситуацію в Україні: потрібні переговори, але не такі, які проводить Янукович
«Протести в Києві є хорошою міжнародною піар-кампанією для України, народ якої дістає багато добрих відгуків у західних ЗМІ та спеціалізованій періодиці. Це змінить сприймання України в ЄС і є особливим українським видом м’якої сили», – стверджує він. Під впливом протестів, німецькі депутати Ребекка Гармс та Ельмар Брок прийшли на засідання у Страсбурзі із символами Євромайдану: в Гармс був синьо-жовтий прапор на шиї, а Брок мав стрічку із прапорами України та ЄС, яку носять протестувальники в Києві. Проте питання щодо конкретики залишається. Її, на жаль, знову не було багато.
У промовах більшості парламентаріїв чітко проглядалася зміна в сприйманні України. Здавалося, що вона асоціюється вже не з корумпованою і брехливою владою, а з молодими проєвропейськими студентами, громадськими діячами та мирними протестувальниками. Оскільки Янукович усе ще залишається президентом (хоча євродепутат із Польщі Яцек Саріуш-Вольський під час дебатів у Європарламенті засумнівався в його демократичній легітимності, зауваживши, що той «виграв вибори, бо пообіцяв українцям європейське майбутнє»), в Страсбурзі закликали українську владу та опозицію до свого власного круглого столу.
«Той круглий стіл, який пропонує Янукович, – це не те, що потрібно, але круглий стіл має відбутися», – вважає Ребекка Гармс. На її думку, саме ЄС зараз має запобігти ескалації жорстокості на вулицях Києва і впевнитися, що за столом переговорів справді зможуть про щось домовитися. Її підтримує інший німецький депутат, голова комітету в зовнішніх справах Ельмар Брок. Як про конкретний крок для того, щоб показати молодим проєвропейським українцям, що двері до ЄС перед ними все ще відчинені, польський депутат Павел Коваль знову нагадав про можливість скасування віз для українців. На його думку, це може бути здійснено вже впродовж року: «Це перше, що ми можемо зробити: звернутися до студентів, до тієї молодої України і сказати їм, що двері для них уже відчинені».
Радник підрозділу планування політики Ради Європи Андре Гертель вважає, що зовнішня політика ЄС, як і раніше, уникає геостратегічного мислення: «Брюссель, отже, не розуміє, що Росія не гратиме в цю гру і просто сильно тиснутиме на Україну». Проте, на думку Гертеля, змін варто чекати з боку держав-членів, особливо Німеччини, набагато більше, ніж від ЄС загалом.
«Берлін тепер чітко бачить, що Росія хоче вести жорстку політику щодо України і що її буде втрачено для Європи, якщо остання не виробить наполегливішого підходу. Мітинги відіграють величезну роль, вони легітимізують пряміший підхід ЄС, можливо, пов’язаний із санкціями або навіть ширшою пропозицією для України, але лише у випадку, коли зміниться режим», – вважає Гертель.
Про «наївність» європейської політики щодо східних сусідів ЄС говорив і член моніторингової місії Європарламенту в Україні Александр Квасневський. Цю тезу озвучив і британський парламентарій Ґрегем Вотсон, який вважає, що тиск Росії на Україну потребує особливої уваги.
Таким чином, зазіхання Москви та сильний спротив українського суспільства, спонукають ЄС переосмислити свою східну політику. На думку Гертеля, новий підхід ЄС більше буде зосереджений власне на країнах Східного партнерства і, вочевидь, виключатиме Росію. «Тепер Захід дедалі більше розуміє, що будь-які підходи включення (РФ. – Ред.) із режимом Путіна не працюватимуть. Він є параноїком щодо Заходу і хоче грати у великі силові ігри», – зауважує радник. Реакцією на параноїдальність кремлівського лідера можна вважати заяви про бойкот Олімпійських ігор у Сочі вже кількома європейськими політиками: президентом Німеччини Йоахімом Ґауком, європейським комісаром з юстиції Вівіан Редінґ, польськими президентом Броніславом Коморовським та прем’єр-міністром Дональдом Туском. Це тільки перші краплі. Та хто сказав, що вони не сточать камінь європейської обережності і байдужості?