Ми запитали співрозмовників:
1. Чи може завершення епідемії стати шансом для України, щоб посилити свої геополітичні позиції й економічну присутність у світі?
2. Що ми повинні зробити, щоб відвоювати своє місце під сонцем?
3. Наскільки реальною є загроза того, що Росія під час пандемії доб’ється послаблення санкцій? Чи може так статися, що в нас поменшає союзників, а отже, світова спільнота погодиться на повернення України в зону російських інтересів?
Ярослав Юрчишин, фракція «Голос»:
1–2. Наразі Україна не справляється з викликами пандемії навіть у тих сферах, де має конкурентну перевагу. Наприклад, в організації державних закупівель, процедуру яких не так давно міжнародні спільноти «Відкритий парламент» та «Відкриті контракти» визнали однією з найкращих у світі. І водночас Міністерство охорони здоров’я намагається наживатися на тендерах під час пандемії. Непрофесійна влада, для якої в пріоритеті не нові можливості, а банальна нажива, забирає в країни перспективу оцінити ситуацію в економіці та планувати її відновлення вже зараз. Бо хто перший вийде з пандемії, хто ліпше зрозуміє, яким буде постпандемічний світ, той і матиме переваги.
Що потрібно Україні, щоб стати гідною країною, у яку хотітимуть інвестувати? Перелік вимог уже давно відомий. По-перше, справедливе правосуддя, яке гарантує захист приватної власності. По-друге, правоохоронні органи, що виконують функцію захисту прав та безпеки громадян і водночас не використовуються з політичною метою чи для тиску на бізнес. І ці дві речі гарантуватимуть, що Україна стане цікавою для міжнародних інвесторів.
Читайте також: Бацила неспокою. Що українці думають про загрозу COVID-19 і спроможність влади їй протидіяти
3. В РФ бажання досягти результату досі домінує над безпекою громадян. Кремль готовий на жертви заради того, щоб зберегти видимість сильної держави, яка має вплив на міжнародній арені. Росія не зменшила витрати на свої дипломатичні представництва. Вони й далі використовують потужну машину відкритих і прихованих лобістів. Тому боротьба як за скасування санкцій, так і за реалізацію російського сценарію на Донбасі триватиме. І за умов слабкої влади в Україні, що не має кадрової лави запасних, яка не визнає свою слабкість і не звертається по допомогу до політичних конкурентів, у РФ будуть суттєві переваги.
І тут не варто висувати претензій до наших міжнародних партнерів. Після пандемії вони шукатимуть легких коштів, які, попри світовий карантин і падіння цін на нафту, досі є в Росії. РФ, очікувано, використовуватиме їх не для підтримки й розвитку економіки, а для просування себе на Захід та підтримки міфу про «велику й могутню спадкоємицю СРСР». Тому для України найімовірніший провал — слабка та неспроможна влада, яка не намагається думати наперед і створювати конкурентні переваги. Росія в цій ситуації здатна концентруватися для просування своїх інтересів. Тому, як і до пандемії, РФ нападатиме, Україна захищатиметься, а Захід прагматично вирішуватиме, кого ліпше підтримувати.
Після пандемії в Україні нам доведеться займатися тими самими проблемами, що й раніше: адекватне правосуддя, конкурентна демократія, захист прав інвесторів і рівні для всіх правила гри в бізнесі. Думаю, навіть попри створення посади віце-прем’єра з питань реформ, критичних змін у цих сферах очікувати не варто.
Олексій Гончаренко, фракція «Європейська солідарність»:
1. Після карантину відбудеться символічне обнулення глобальних відносин і правил гри. Тому Україна отримує шанс просувати власні ідеї, посилити геополітичні позиції. Зокрема, у межах такого об’єднання, як Балто-Чорноморський союз. Проте наразі я не бачу в нинішньої влади потенціалу оцінити нагоду й працювати в цьому напрямі.
2. Важливо перестати недооцінювати ефективність такого інструменту культурної дипломатії, як м’яка сила. У ХХІ столітті культура — це влада. Потрібно відійти від пасивного реагування на зовнішньополітичній арені до проактивності. Пропонувати й просувати власні ідеї, власну культуру, власне бачення.
Читайте також: Природне походження, котики і причини високої заразності: огляд наукових статей про коронавірус
3. Росія зараз веде доволі агресивну інформаційну кампанію в Європі. Одна з важливих тез — це якраз скасовування санкцій. Під шумок карантину, загальної економічної кризи. Щойно українська влада починає уникати називати агресора агресором, боїться обстоювати свої інтереси й намагається домовитися з Путіним за будь-яку ціну, позиції Росії міцнішають. Доки Україна чинить опір, доти вдається втримати санкції та продовжити рух у євроатлантичну спільноту. Щойно ми припинимо опиратися, міжнародна спільнота з радістю вмиє руки.
Іван Чайківський, депутатська група «За майбутнє»:
1. Будь-яка криза може дати шанс кожному. Але вся проблема в тому, чи керівництво держави правильно використає ситуацію на користь України та українців. Ідеться про розуміння глобального перерозподілу ринків, найперше продуктів харчування. Ми усвідомлюємо, що через коронакризу деякі сегменти економіки валитимуться й уся система почне переорієнтовуватися. Тому Україна, будучи сьогодні аграрною державою, має використати цей потенціал для себе.
2. Для цього потрібно зробити кілька речей: чітко розуміти наше місце в аграрній світовій економіці та запитати себе: «Що ми можемо зробити для світу?». А варто нам робити все, щоб забезпечити абсолютну підтримку розвитку доданої вартості в сільському господарстві. Її отримати можна найперше у тваринництві. Проте, на мою думку, аграрний сектор швидко не переорієнтується. Я вважаю, що без допомоги, без укладання додаткових коштів в аграрний бізнес це не відбудеться. Тому тут потрібна чітка й зрозуміла програма уряду для розвитку цього сектору.
Читайте також: Die Welt: Пандемія для пропаганди
Як приклад: аграрний бізнес упродовж усіх років незалежності закуповує самохідну, зернозбиральну, бурякозбиральну, ґрунтообробну та іншу техніку на мільярди доларів для забезпечення повного циклу сільськогосподарського виробництва. Тому уряд повинен проводити переговори зі світовими виробниками, щоб вони певну частину свого виробництва перенесли на територію України. Ми всі говоримо про наявність в Україні 22% чорнозему світу. Природно й вигідно мати всі виробничі аграрні потужності в себе. Це збільшить кількість робочих місць та врешті-решт згадану вже мною додану вартість. Крім техніки, аграрії закуповують чимало різних ресурсів для захисту рослин і тварин. Це все потребує великих витрат. Я впевнений, що, маючи потрібні важелі та інструменти, ми можемо налаштувати власну економіку на гідний рівень, запросити інвесторів та всі продукти виробляти тут, на рідній землі.
3.Думаю, світова спільнота не погодиться на повернення України в інтереси Росії, якщо Україна сама цього не захоче. Щоб устояти під натиском Росії, ми повинні ставати економічно сильнішими, інакше країна-агресор нас просто поглине. Нам уже п’ять років усі дають шанс. Із приходом нового президента більшість із нас покладала надії на те, що в Україну прийдуть швидкі позитивні зміни, але, крім надії, у нас більше нічого не залишилося. Ми не робимо конкретних кроків, які рухали б економіку країни вперед. Ми говоримо за все, однак це лише слова, а мають бути вчинки.
Андрій Герус, фракція «Слуга народу»:
1–2. Я не думаю, що якась країна вийде сильнішою після пандемії з погляду економіки. Однак країни, які найшвидше перебудуються та зроблять системні висновки, можуть вийти сильнішими з погляду медичної системи. Коли розпочалася воєнна агресія проти України, то ми побачили стан армії. Зараз українська армія, по суті, переродилася, створена наново й достатньо сильна. Те саме і з медициною. Ми бачимо, що це дуже важлива сфера, але, на жаль, це стає очевидним, лише коли є загроза здоров’ю. Пандемія має показати, що сферу медицини потрібно ставити в пріоритет, у відповідний спосіб її фінансувати й організувати так, щоб бути підготовленими до наступних викликів, подібних до теперішнього.
Стосовно економіки, то нині необхідно робити ті самі кроки, які були б потрібні й без пандемії: посилювати конкуренцію, ставати технологічнішими, робити економіку не зарегульованою, а експортоорієнтованою і конкурентоспроможною на зовнішніх ринках. Необхідно забезпечити право власності для бізнесу, ефективну й справедливу роботу судової системи. Якщо це все працюватиме, то й економіка розвиватиметься.
3. Я думаю, що загроза зняття санкцій з Росії та втрати партнерів Україною не пов’язана безпосередньо з пандемією. Однак зрозуміло, що і Європа, і багато інших країн у світі хочуть налагоджувати економічні відносини там, де їм це вигідно. Я не спеціаліст у дипломатії та міжнародному праві, але пандемія не має бути підставою, щоб так діяти.
Данило Гетьманцев, фракція «Слуга народу»:
1–2. Формулювання «відновити геополітичні позиції» нагадує тези, які були в Росії після розпаду СРСР. Я утримався б від глобалізму в постановці завдань. Безперечно, ми повинні зробити все так, щоб криза мала ефект «творчого руйнування», про який свого часу казав Йозеф Шумпетер (австрійський та американський економіст, який працював у першій половині ХХ століття. — Ред.). Тобто внаслідок кризи ми маємо стати сильнішими. Якщо казати про дії Верховної Ради, то для досягнення цього треба ухвалити пакет законів, спрямований передусім на розвиток промисловості. На превеликий жаль, це те, чого ми не зберегли.
Особливо за останні п’ять років через утрату зв’язків із країнами СНД, війну, утрату територій, злочинну політику минулої влади. Тож необхідно відновлювати. Якщо нам удасться ухвалити потрібні рішення, якщо вони будуть удалими, то саме розвиток промисловості стане локомотивом розвитку економіки та держави загалом.
3. Я не можу коментувати це питання, адже я не спеціаліст у міжнародних відносинах. Однак ми повинні розуміти, що кожен у світі керується власними меркантильними матеріальними інтересами. Тому якщо на одній шальці терезів будуть інтереси Німеччини, Франції, Італії тощо, а на іншій — інтереси України, то вони оберуть свої. Попри те що ми партнери. Ми не повинні бути в ілюзіях і якось їх підтримувати та продукувати.
Читайте також: Математичні моделі пандемії: як роблять прогнози
Володимир Ар’єв, фракція «Європейська солідарність»:
1. Зараз важко спрогнозувати, які зміни будуть після завершення пандемії. Це залежить від тривалості карантинних заходів в усіх країнах і рівня падіння економіки. Я розумію тільки те, що весь світ опиняється в ситуації, коли падіння тривале й глибоке. Після цього, звичайно, буде зростання, значно бурхливіше, ніж зростання економіки останніх років. Але до того часу ми можемо спостерігати негативні тенденції, зокрема через підвищення рівня безробіття в усіх країнах, які потрапили в пандемічний пояс. Можуть бути також соціальні заворушення, особливо якщо країна не вживатиме відповідних заходів для підтримки громадян.
2. Україна має стратегічно підходити до цього. На жаль, у нинішній владі стратегічного підходу немає, але треба визначити, які сфери будуть найзатребуванішими протягом пандемії та після неї. Однозначно, що протягом пандемії це питання забезпечення продуктами харчування достатньої кількості людей, і тут якраз слід зважати на те, що Україна на цьому може мати й відповідні прибутки, бо з технологічної сфери, на превеликий жаль, на це сподіватися не випадає. Відповідно дати всі умови розвивати бізнес, особливо тим, хто працює в агроприродному секторі. Сьогодні ми маємо показати, що можемо замість сировинної економіки все ж таки переходити і в переробну, оскільки продукти, зокрема харчування, будуть потрібні, конкуренція зменшуватиметься, і українську продукцію можна буде тоді вже продавати більше на наших умовах, ніж на умовах тих, хто раніше мав перенасичені ринки. Україна може зараз відкривати ринок праці, абсолютно унікальний у світі. Пропонувати себе тим компаніям, які готові переносити виробництво з Китаю — через утрату довіри до Пекіна — на територію України. Але це має бути серйозна програма. Треба брати людей, які працюватимуть лише для того, щоб отримати в майбутньому результат для України.
Читайте також: Die Welt: Ці медикаменти тестують проти коронавірусу
3. Я бачу, що сьогодні кожен за себе, але українське питання не стає перешкодою для Заходу. Що дає Росія? Заходу від Російської Федерації потрібно дві речі. По-перше, Росія як джерело недорогого й вільного енергопостачання та енергоносіїв. По-друге, щоб РФ не проявляла агресію. Найближчим часом країни не потребуватимуть енергоносіїв. Тим паче є ризик, що в Росії, яка зараз опиняється в ситуації різкого збідніння громадян і нестачі доходів у державний бюджет, посилиться внутрішнє невдоволення. Соціальна психологія давно вже зауважила, що різкі зміни призводять до потрясінь, значно підвищується ймовірність масових протестів. Власне, ми вже бачимо певні сигнали, які йдуть з певних регіонів Росії, тому російська влада має показати своїм громадянам, що ця зміна інакше неможлива, і для цього буде добрим «поясненням» якась війна. Я можу теоретично спрогнозувати посилення агресивних дій РФ не тільки в Україні, а й у Білорусі, балтійських країнах, особливо якщо Росія зважиться на такий локальний конфлікт із НАТО, щоб пояснити своїм же громадянам, що треба захищатися, що це небезпека. Casus belli Росії не треба знаходити, вона його завжди сама вигадає. Я вважаю, що про зняття санкцій не йдеться. Захід, який сьогодні перебуває в умовах зменшення виробництва агропромислової продукції, буде зацікавлений не так у російському ринку, як у тому, щоб заповнити свої ринки. Я можу спрогнозувати не дуже хороший варіант для України, якщо внаслідок негативних процесів, які виникнуть через падіння рівня життя, безробіття, тривалого карантину та обмежувальних заходів, до влади в ЄС приходитимуть популістичні сили, що напевне голосуватимуть за Російську Федерацію. Проте всі прогнози нині дуже умовні й залежатимуть від того, наскільки серйозними будуть заходи та наскільки безпечним буде розвиток подій щодо пандемії і в Європі, і в США.
Оксана Савчук, позафракційна (ВО «Свобода»):
1. Будь-який проект може стати успішним, якщо його реалізовує професійна та злагоджена команда і якщо процесом керує беззаперечний лідер. У нас із цим проблеми. Проект прориву України під час сьогоднішньої пандемії має всі права на життя. Наші інтелектуальні ресурси затребувані у світі, достатньо подивитися на динамічний розвиток вітчизняної ІТ-галузі останніми роками. На затребуваність наших сільськогосподарських продуктів на ринку Європи також указує стабільне зростання обсягів постачання. Своєю чергою, у світі починають звучати критичні голоси щодо надмірної віддаленості китайського виробника та труднощі доставки продукції з Піднебесної. Чи може Україна запропонувати альтернативні майданчики для запуску промислових об’єктів під європейського інвестора? Так. Ми володіємо достатнім трудовим ресурсом, є виробниками (навіть експортерами) електричної енергії, маємо вільні ділянки тощо. Отже, справа за національним лідером та дібраною ним командою, які торік кілька разів отримали від українців мандат довіри на швидкі й реальні реформи. Коли ж їх здійснювати, як не в час загальної кризи? Гірше не буде…
2. Навіть якби не було цих масових уражень коронавірусною інфекцією та карантинного режиму, нам варто дещо врегулювати наші дії як у внутрішній, так і в зовнішній політиці. В обох цих площинах нині немає чіткості та стрункості ідей і дій. Що для нас НАТО і ЄС? Хто наші стратегічні міжнародні партнери? Чи ми готові озвучити нації ідею, яка об’єднає нас усіх? На Сході в нас визвольна війна з російською імперією чи внутрішній конфлікт? Мені особисто важко повірити, що на шостий рік після загибелі протестувальників Революції гідності я не можу для себе почути чітких відповідей від перших осіб держави на ці прості запитання. Зараз нам треба ліквідувати офшорні схеми; змусити повернути капітал назад в Україну, що його незаконно вивели; зменшити залежність від імпорту та посилити держзамовлення саме в українських виробників. У такому разі кошти залишатимуться в Україні, а це і робочі місця, і сплата податків.
3. Назвімо речі своїми іменами. Росія не раз доводила своє вміння проводити диверсійні інформаційні операції, впливати на політику іноземних держав, атакувати та завдавати шкоди, навіть не вивівши жодного танка з ангару чи солдата з казарми. Однозначно такі спроби Москви триватимуть далі, особливо в час, коли вся увага та ресурси держав і наддержавних об’єднань спрямовані на подолання наслідків поширення коронавірусної інфекції. Проте вплив Росії у світі зменшуватиметься через падіння цін на нафту та через COVID-19. Нам аж ніяк не можна послаблювати тиск на Москву й потрібно далі застосовувати санкції на рівні держав.
Читайте також: Навчання попри карантин
Кіра Рудик, голова партії «Голос»:
1. Будь-яка криза — це не тільки проблема, а й можливість. Оптимізуватися, ставати гнучкішими, виходити на нові ринки. В Україні ми пережили не одну кризу, і я впевнена, що народ упорається і з цією. Ми вже звикли покладатися самі на себе. Маємо стати адаптованішими й ще більше допомагати одне одному. Стосовно того, щоб стати сильнішими як країна, то передусім ідеться про технологічні прориви, оптимізацію бізнесу й економіки. Цей поштовх зараз отримав увесь світ. Ми знаємо, що нинішня епідемія точно не остання. Отже, потрібно створювати бізнеси та діджиталізувати економіку, щоб вона працювала онлайн. В Україні ІТ — це друга експортна індустрія, тож у нас є все для потрібних кроків. Друга можливість у тому, що в Україну повернулася велика кількість робочої сили. Державі слід спробувати залучити її до створення ВВП. Це складніше завдання. Однак вирішення в історії також знаходили. Країни, які виходили з депресії, будували масштабні інфраструктурні проекти, залучаючи велику кількість робочої сили. Скажу відразу, що із цим буде складно, бо в політиці немає візіонерів, у виконавчій владі немає людей, здатних узятися за великі проекти та закінчити їх. У бюджеті не заклали грошей на такі проекти. Однак гріх не скористатися з того, що великі ринки закриті для української робочої сили, і не застосувати енергію цих людей для України.
2. Програму виходу з кризи повинен розробити уряд. Ми її не бачили й тільки очікуємо, що вона от-от з’явиться. У ній має бути план на 3–5–10 років, а не на наступні два місяці. Той бюджет, за який голосувала Верховна Рада, не передбачає небанальних ідей виходу з кризи. Він передбачає, що ми проїдаємо залишки грошей, знову віддаємо їх корупціонерам. Потім ми опинимося в ситуації, коли говорити про успішний вихід із кризи вже не доведеться.
3. Ризики є. Під час кризи країни намагаються забути старі проблеми та об’єднуватися для боротьби з нинішньою епідемією. Утім, Росія була поганим партнером не лише для нас, а й для всіх інших країн. Вона не дотримувала зобов’язань, постійно не надавала достовірної інформації, неадекватно поводилася на зовнішніх економічних ринках. Тому хочеться вірити, що цього не відбудеться. Зі свого боку, ми повинні не провокувати поступок Росії. Коли всі країни зайняті виживанням і власними громадянами, спроби Офісу президента почати перемовини з терористами «ДНР/ЛНР» для наших партнерів незрозумілі. Якщо іноземні партнери бачитимуть, що ми чітко стоїмо на власних засадах, що готові продовжити курс євроінтеграції, бути чітким партнером, це мінімізує шанси на зняття санкцій з Росії. Друге питання — ціни на нафту та економічна криза у світі. Це вплине, адже Росія раніше впливала на економіку через ціни на нафту й газ та великі поклади природних ресурсів. Якщо ціна знижується, то, звісно, це зменшує можливості тиску на міжнародних партнерів.