Україна. Антологія пам’яток державотворення Х-ХХ ст. У десяти томах, 2009
Не лише золоті літери й тризуби на темно-зелених обкладинках десятитомника, але і його наповнення провокують пафос. Судіть самі: вперше у вітчизняній історіографії політична боротьба українців за свою державність подана паралельно з конкретними культурологічними епохами, а детальний і обґрунтований аналіз переконливо доводить прямий зв’язок державотворчого будівництва з розвитком мистецького слова як чи не найголовнішого чинника національної культури. Документи й різножанрові літературні твори химерно переплітаються, підтримуючи і доповнюючи один одного, сваряться й заперечують тільки-но здобуті істини, аби з фінальною сторінкою останньої книги повстало перед вдячним читачем тисячолітнє інтелектуальне буття українського народу та наша правдива історія.
Ідея цього видання належить Дмитрові Павличку. Його задум реалізували історики та літературознавці Іван Дзюба, Володимир Литвинов, Раїса Мовчан, Володимир Сергійчук, Юрій Сливка, Оксана Сліпушко, Валерій Шевчук. І хоча в передмові Дмитро Павличко зауважує, що планував видати Антологію передусім для численних українських діаспорних громад, здається, що її все ж більше потребує молодь метрополії. Тому що Антологія дає всі підстави для модерного переосмислення не тільки політичних чи військових подій на наших теренах, але й літературно-мистецького шляху української нації.
Єдине, що може видатися спірним, – це збірка літературних творів у десятому томі. Бо якщо давні перлини відібрала історія, то сучасні – наші теперішні співгромадяни. І це якраз той випадок, коли «перлини» у кожного свої, а про смаки варто сперечатись.