Президенти Барак Обама і Владімір Путін мають зустрітися в Москві на початку вересня – напередодні саміту Великої двадцятки, що відбудеться в Санкт-Петербурзі. Одначе скандал навколо співробітника американської розвідки Едварда Сноудена, який зрадив інтереси США, може поставити хрест на планах відновлення співробітництва між двома полюсами світу.
Просячи тимчасового політичного притулку в Росії, він прагне уникнути екстрадиції та звинувачень у шпигунстві, які чекають на нього в Америці у зв’язку з розголошенням подробиць про таємні урядові програми розвідки PRISM, зокрема щодо телефонних розмов та інтернет-листування. Путін запевняє, що має нейтральну позицію в справі Сноудена, та, очевидно, перебування американця в РФ – козир для кремлівської пропаганди й перевага для росіян у війні спецслужб Москви та Вашингтона. Однак ВВП намагається водночас підтримувати теплі відносини з Адміністрацією США, що може забезпечити ще більше переваг із погляду амбіцій Росії.
Витоки інформації
Адміністрація Обами пригріла двох спецагентів-зрадників, які вдають із себе захисників прав людини. Едвард Сноуден і Бредлі Меннінґ стали міжнародними символами, котрими охоче маніпулюють політичні конкуренти США для послаблення їхнього впливу та посилення ролі таких країн, як Росія і Китай, де всіляко нехтують людськими свободами, особливо не прикриваючись.
Важливо розуміти, яку власне інформацію розголосив аналітик розвідувальної служби Едвард Сноуден. Програма Агентства національної безпеки (АНБ) США PRISM не є незаконною операцією, в межах якої безсоромно прослуховують приватні телефонні розмови й відстежують інтернет-активність американців без жодних судових рішень. Її завдання – вловлювати «метадані» й загальну інформацію про дзвінки, а не зміст приватних телефонних розмов.
Читайте також: Російська і західна преса про справу Сноудена
Програма АНБ законна й регульована кількома судовими постановами США, в яких її порівнюють із діяльністю поштової служби країни, що переглядає адреси на конвертах. Американці, надсилаючи листи й роблячи телефонні дзвінки, готові повідомляти цю інформацію третій стороні. Тим часом зміст розмов чи листування, згідно з Конституцією, є конфіденційним: прослуховування, обшук та вилучення можуть бути санкціоновані лише в судовому порядку.
Комітети у справах розвідки Конгресу й Сенату Сполучених Штатів ухвалили програму АНБ, тим часом судова гілка влади – суд у справі контролю за зовнішньою розвідкою США (FISC) – забезпечує нагляд. Оскільки Сноуден не повідомив жодної інформації про незаконні дії АНБ у зв’язку із програмою PRISM, він не має права на протекцію в межах законодавства про захист інформаторів.
Однак набагато серйознішими за будь-які розголошення програм АНБ із перехоплення інформації є заяви Сноудена про викрадені документи американської розвідки під грифом «цілком таємно», які він вивіз на чотирьох ноутбуках спочатку до КНР, а потім до РФ. Немає значення, чи погодився він поділитися цією інформацією з Москвою, а чи китайські та російські спеціалісти сплановано викрали й розшифрували документи, бо Сноуден, по суті, підтримав шпигунську діяльність проти США й послабив національну безпеку країни. У 2010 році мав місце схожий випадок – військовослужбовець Бредлі Меннінґ передав WikiLeaks (міжнародному мережевому проекту) 700 тис. таємних документів Держдепартаменту США й Міністерства оборони.
Кремлівські мисливці
Ескапада Сноудена забезпечила путінському режиму два козирі для глобальної пропагандистської війни проти США і для пошуку розвідданих. Як стверджує Майкл Бом, редактор видання The Moscow Times, агітпропівські органи Кремля перетворили Сноудена й Меннінґа на «героїв демократії». Називаючи їх жертвами американського урядового переслідування, Москва намагається приховати власне систематичне полювання на справжніх інформаторів і вдавати із себе світового захисника свободи слова.
Тиск Кремля на російські громадські організації, що змушені реєструватися як «іноземні агенти», посилюється. Мова тут, зокрема, і про шпигунство. Генеральний прокурор РФ Юрій Чайка звинуватив США та інші країни Заходу у фінансуванні й спрямуванні діяльності іноземних агентів у Росії, які видають з себе за НГО, а насправді передусім прагнуть «розкрити державні таємниці». Інформація Сноудена слугує підтвердженням для звинувачень Кремля щодо шпигування Вашингтона проти Москви з метою послаблення національної безпеки РФ, «зміни режиму» чи дезінтеграції країни.
Водночас, хоча Путіну й вигідна справа Сноудена, він проти того, щоб перекинчик погіршив його стосунки з Обамою. Москва дбає про довгострокові інтереси, проводячи переговори з Вашингтоном щодо протиракетної оборони та контролю за озброєннями, й водночас посилює своє домінування на пострадянських теренах. Вочевидь, саме тому президент РФ вирішив, що Сноуден має припинити публічні антиамериканські заяви й почати безпосередню співпрацю з російською розвідкою. Якщо Білий дім скасує двосторонній саміт Обами та Путіна, який має відбутись у вересні, Москва опиниться у скрутному становищі.
Війни спецслужб
Досі невідомо, що саме знає Сноуден і до чого має доступ. Нібито в нього є чотири ноутбуки із засекреченою інформацією, яку російські спецслужби могли конфіскувати або скопіювати. До того ж він, здається, зовсім не застряг у транзитній зоні в аеропорту «Шереметьєво», а зручно розташувався в конспіративній квартирі ФСБ.
Читайте також: Трансатлантичне шпигування
Перекинчик може виявитися надзвичайно корисним для російських спецслужб, якщо розкриє подробиці операцій одного з найтаємніших органів своєї держави. За його словами, він має дуже важливі документи з інформацією про структуру та дії АНБ. Колеги Сноудена стверджують, що він викрав тисячі документів, які, по суті, є «інструктивним матеріалом про структуру АНБ». Така інформація дасть змогу ворожим агентствам, зокрема й російським, уникати стеження США або спрямовувати його на американців.
Якщо Сноуден просто хотів оприлюднити здобуту внутрішню інформацію, навіщо тоді йому було викрадати стільки документів, котрі стосуються методів здійснення міжнародної американської розвідки? Але навряд чи був російським агентом: тоді він безслідно зник би перед загрозою викриття. Швидше за все, прагнучи публічності, колишній американський розвідник замахнувся надто далеко і, як наслідок, опинився в руках набагато небезпечніших людей.
На думку американських уповноважених осіб, матеріали, вивезені Сноуденом із країни, були розсекречені, тож їм доводиться припускати, що Пекін та Москва дістали доступ до цілком таємної розвідувальної і навіть військової інформації, яка містилася на його електронних носіях. АНБ та інші розвідслужби США мали б оцінити потенційну шкоду від утрати конкретних таємних даних. Деякі уповноважені особи побоюються, що Сноуден міг мати доступ до раніше сформованих планів на випадок атомної війни та інших форс-мажорів і що їх тепер доведеться кардинально змінити.
Згідно зі словами колишніх оперативників російської розвідки, які нещодавно перебралися до США, кремлівські спецслужби, поза сумнівом, допитали Сноудена, адже така золота можливість їм трапляється рідко. Він може надати цінну інформацію щодо технічних аспектів здобутих ним даних, зокрема щодо фактів електронного шпигунства Сполучених Штатів стосовно Росії. Це дало б змогу Москві змінити і вдосконалити власні розвідувальні й контррозвідувальні операції. Для допиту за участю технічних спеціалістів ФСБ та військової розвідки потрібен час, тож, очевидно, Кремлю буде вигідно надати Сноуденові статус біженця.
Його шпигунська історія, не виключено, дістане цікавий поворот: Росії цей досвід може стати у пригоді, щоб і надалі обмежувати в себе свободу слова. Видання The New York Times написало про те, як посадовці РФ використовують присутність опального американського розвідника, щоб посилити контроль за мережею. Депутати Державної думи заявляють, що сноуденівське викриття шпигунських практик АНБ свідчить про необхідність змусити глобальні інтернет-компанії, зокрема Google, Facebook і Microsoft, більше дотримуватися російських підходів до зберігання персональної інформації. За словами Руслана Ґаттарова, члена Комітету Ради Федерації з питань науки, освіти, культури та інформаційної політики, міжнародні інтернет-компанії повинні підлягати державному контролю: «Це урок, який ми засвоїли завдяки Сноуденові».
Викрадені колишнім розвідником документи засвідчують рівень співпраці між АНБ та великими ІТ-компаніями. Російські правоохоронні органи повсякчас вимагають від західних фірм, що займаються інформаційними технологіями в їхній країні, поділитися користувацькими даними. Порівняно зі США, в РФ ці суб’єкти менш захищені в суді під час розгляду таких справ. Московські посадовці нині прагнуть, щоб вони дотримувалися закону РФ щодо розкриття персональних даних, відповідно до якого необхідно використовувати ліцензовані ФСБ програми кодування.
Заступник голови Держдуми Сєрґєй Желєзняк вніс законопроект, який зобов’язує фірми, що спеціалізуються на електронній пошті та соціальних мережах, зберігати бази російських клієнтів на серверах у РФ, право доступу до яких матимуть місцеві правоохоронні органи. Це суттєво обмежить інтернет-свободу і зашкодить вільній комунікації, а критикам режиму й політичним дисидентам загрожуватиме переслідування. Російські технологічні компанії зазнали ще більшого тиску. Нещодавно ФСБ звернулася до «Яндекса» – найбільшої російської пошукової системи – з вимогою надати імена осіб, які здійснювали грошові онлайн-перекази для Алєксєя Навального. «Яндекс» підкорився, і внаслідок цього чимало людей дістали погрозливі телефонні дзвінки від прокремлівської молодіжної групи «Наши».
Американська програма спостереження АНБ, попри критику щодо її розмаху, цілей і досягнень, була спрямована насамперед на викриття терористичних змов для захисту власних громадян. Вона не передбачала масового стеження, щоб посилити урядовий контроль за приватним життям, або боротьби з політичною незгодою. Натомість спецслужби Росії прагнуть організувати нагляд за політичними опонентами, критиками влади й громадськими активістами, аби усунути їх із публічної арени.
Якщо Сноуден здобуде притулок у Росії, він житиме в країні, де погіршується ситуація з дотриманням прав людини, немає жодного контролю за діями уряду, бракує прозорості на офіційному рівні, де чинять дедалі більший тиск на інтернет-ресурси та соціальні мережі. А коли він справді збирається продовжувати свою «інформаторську» місію – оприлюднення фактів зловживань посадовців щодо звичайних громадян, то, зрештою, матиме всі шанси опинитись у російській в’язниці.