Архієпископ Миколай жив на межі ІІІ-ІV століть. Він відзначився чистотою життя, за яку мав від Бога дар чудотворення, а також милосердям і благодійністю.
В деяких країнах Святий Миколай є опікуном подорожніх, моряків і рибалок. Адже згідно з житієм Святий неодноразово приходив на допомогу людям під час стихійного лиха – силою молитви зупиняв грозу чи бурю. Так, і в Україні – кожен рибальський курінь мав обов'язково ікону цього святого, перед якою на початку ловецького сезону й у часи негоди, стихійного лиха служили молебень. Й нині у храмах саме перед іконою Св. Миколая моляться, вирушаючи в далеку дорогу, а також при освяченні різноманітних транспортних засобів.
Резиденція Святого Миколая в селі Пістинь на Івано-Франківщіні
Спершу з появою шкіл при храмах Святий Миколай став опікуном учнів – ця традиція ґрунтується на житії святителя, якому в дитинстві легко давалася всяка наука.
У середньовічній Німеччині саме напередодні свята Миколая матері вручали дітям новий зимовий одяг, інші обновки. Разом із вбранням діти отримували й солодощі – горіхи, сухофрукти та особливі солодкі хлібці з сушеними грушами, шкільне приладдя, зрідка іграшки, які клали в нові чи полагоджені й начищені старі черевики. Діти, котрі протягом року не слухалися батьків, діставали цього дня замість солодощів – в'язку різок. Подібний звичай перейнявся до Австрії, Голландії, Чехії, Словаччини, Польщі, Хорватії. У деяких країнах нечемні діти замість різки дістають вуглину чи картоплину.
Резиденція Святого Миколая в Мамаєвій Слободі
В Україні день Святого Миколая здавна був значним і веселим святом, а в багатьох містах і селах того дня припадало храмове свято. Навіть нині тільки в Києві на Подолі є три церкви Святого Миколая – і кожну супроводить давня легенда. У різних місцях миколаївські гуляння мали різноманітні назви й особливості, обходження дворів, миколаївські колядки, миколаївські скрипники (змагання музик) тощо.
Цього дня варили пиво. "Вітали сніжну зиму" – на санях тричі об'їжджа-ли довкола села. А для дітлашні пеклося особливе печиво – миколайчики. Це було своєрідне "розполовинення посту", після Святого Миколая по-чинали готуватися до Різдва, вчити колядки, лагодити вертепи.
Українські діти у ніч на 19 грудня отримують подарунок під подушку від Святого Миколая, який бачить і знає, як поводяться діти цілий рік.