Згідно із результатами другого масштабного дослідження трудової міграції українців, проведеного за рахунок ЄС, з січня 2010 року по середину червня 2012 року за кордоном з метою заробітку перебували 1,2 млн громадян (3,4% населення зазначеного віку). З них 98,2% вже працювали, а 1,8% шукали роботу, пише "Комерсант-Україна". Загалом було опитано 45,5 тис. осіб у віці від 15 до 70 років, що мешкають в усіх регіонах України.
Між тим, перша хвиля дослідження за 2005-2008 роки показала більш високий рівень трудової міграції – 1,5 млн осіб. Але тоді опитували населення працездатного віку з шести західних областей. Це спотворило екстрапольовані на всю країну дані, оскільки на заході України рівень трудової міграції вище: у II півріччі 70% жителів західних областей, які планували виїхати за кордон, збиралися зробити це саме з метою роботи; друге місце зайняли жителі півдня країни з показником 48, 6%.
Скорочення міграції викликане і реальними факторами: світовою економічною кризою і звуженням можливостей для працевлаштування за кордоном, каже директор Інституту демографії та соціологічних досліджень НАНУ Елла Лібанова.
Дослідження показало, що серед трудових мігрантів найбільше чоловіків – 775 тис., тоді як жінок – 406 тис. Найчастіше роботу за кордоном шукають жителі сільської місцевості.
Географічні уподобання трудових мігрантів у порівнянні з 2005-2008 роками дещо змінилися. Росія все ще залишається основним реципієнтом робочої сили – 43%. Але міграційні потоки українців у цю країну скорочуються (-5%) на тлі зростання трудової міграції до Польщі (зростання за 2,5 роки на 6,3%), Чехії (+1%) та Іспанії (+1,8%).
Як розповів керівник практики "Регіональний бізнес" HR-консалтингової компанії Hudson Костянтин Ткаченко, українські фахівці також затребувані в Ірані, Індії, Єгипті, Туреччині.
За словами заступника директора департаменту статистики праці Держстату Алли Солоп, українці найчастіше займають неконкурентні робочі місця. У порівнянні з попереднім дослідженням збільшилися обсяги найму на найпростіші професії – з 23,9% до 39,1%, і скоротилися потреби у фахівцях, технічних службовців – з 36,7% до 10,8%. Найбільш затребувана робоча сила в будівництві (частка зайнятих скоротилася з 51,6% до 45,7%), у діяльності домогосподарств (зростання з 16,3% до 18,3%), аграрному секторі (зростання з 8,5% до 11,3%). За кваліфікацією працюють лише 28,7% мігрантів.
Основна причина трудової міграції, за даними Лібанової – низька зарплата і відсутність підходящої роботи в Україні. В середньому за кордоном наймані співробітники отримують $ 930 – майже втричі більше, ніж в Україні. Найбільші зарплати у мігрантів у Німеччині – понад $ 1 тис., хоча тут роботодавці порушують стандарт тривалості робочого часу: 63% українців працюють 41-60 годин на тиждень.
Способи працевлаштування українських трудових мігрантів, згідно з дослідженням, також змінилися. Більшою мірою потенційні мігранти надають перевагу інформації від друзів, родичів, знайомих (ріст частки з 73,8% до 77,3%). При цьому частка працевлаштованих через приватні агентства з працевлаштування скоротилася з 9,6% до 4%. З'явився новий спосіб працевлаштування, який використовують майже 16% мігрантів, – знаходять роботу через приватних осіб.
На думку колишнього національного координатора Міжнародної організації праці в Україні Василя Костриці, значного зростання трудової міграції в наступні 2-3 роки не буде.
"За моїми спостереженнями, потенціал трудової міграції вичерпаний. Ніші сьогодні вже заповнені. Українці середнього віку і старше, які хотіли виїхати, вже це зробили, а молоді без стажу буде проблематично виїхати і знайти гідну роботу", – пояснює він.
Однією з проблем трудових взаємовідносин між Україною та ЄС є невизнання українських дипломів. Але, за словами Костриці, проект угоди про асоціацію повинен частково вирішити питання трудової міграції.
Нагадаємо, раніше експерти Міжнародної організації міграції оприлюднили дані дослідження, згідно з якими за кордоном перебуває понад 2,% млн українських заробітчан.