Сім годин до Москви
Півроку тому Катерина з невеличкого містечка Лубни, що під Полтавою, переїхала до Росії. До Курська, якщо бути точними, адже звідти родом її майбутній чоловік Олег. «Ми познайомились на морі, – розповідає дівчина. – Згодом зрозуміла, саме з ним хочу бути, хоч би як складно було». Влаштувати спільне життя громадянам різних країн виявилось, справді, нелегко.
Отримати дозвіл на працю іноземцю без посвідки на постійне проживання у РФ легше, ніж в Україні, переконана Катя: «Ми тому й вирішили жити разом у Росії, а не в нас. Для того щоб росіянин міг працевлаштуватися в Україні, він має знайти компанію, що ледь не мріє саме його взяти на роботу, вони й податок за найманого працівника з-за кордону сплачуватимуть, і дозвіл на роботу виключно для нього мають оформити… В Росії ж можна дістати дозвіл, відтак шукати собі якусь роботу. Але цей документ теж не приносять на блюдечку!» Незалежно від професії, для отримання права працювати у наших сусідів треба зібрати силу-силенну документів, зокрема медичних довідок. «Про відсутність туберкульозу, лепри, сифілісу, ВІЛ…», – перелічує Катерина.
Каже, що тутешні українці здебільшого працюють нелегально. «На таких полюють представники Федеральної міграційної служби, – пояснює дівчина. – Нещодавно з десяток наших хлопців затримали на будівництві птахофабрики тут, під Курськом. Вони сплатять великий штраф». Якщо ж українців затримають ще, їм загрожує адміністративне видворення і заборона в'їзду на територію РФ.
Катя боїться такої долі. Наразі молода родина живе на зарплату Олега – 20 тисяч рублів на місяць.
Відстань від Курська до Москви – понад 500 кілометрів, сім годин потягом. Найдешевший плацкартний квиток у один бік коштує тисячу рублів, тобто близько 250 гривень. Тож на дорогу потрібно дві тисячі, однак дівчина все одно каже, що поїде.
Потрапити до столиці Російської Федерації вона хоче не для того, щоби сфотографуватись на Червоній площі. Катерина воліє взяти участь у виборах. Її виборча дільниця буде в Москві при Посольстві України в Російській Федерації. Там мають голосувати українці, котрі проживають у 17 областях РФ. Найвіддаленіші з них – Курська та Воронезька області – насправді, не такі вже й віддалені. Все пізнається, якщо порівнювати з чимось.
Приміром, на виборчу дільницю у Санкт-Петербурзі мають їхати українці з Архангельська (понад 1170 км російськими автошляхами) та Мурманська (1384 км). На дільниці в Єкатеринбурзі чекають мешканців Ханти-Мансійська (1292 км). У Новосибірську зможуть проголосувати ті, кого життя занесло в Іркутськ (1850 км до дільниці)… Загалом у найбільшій країні світу «аж» шість виборчих дільниць для українських громадян.
Однак відстань – не єдине, що може стати на заваді.
90 днів
На території Російської Федерації громадяни України можуть перебувати без реєстрації протягом трьох місяців, якщо точніше, то 90 днів. Саме на такий час їде до РФ більшість пасажирів плацкартних вагонів численних потягів.
Коли цей термін спливає, українські заробітчани в найкращому разі повертаються додому на вихідні. Решта перетинає кордон там, де ближче, та ледь не наступним потягом знову рушає до РФ. Найбільш ризиковіші хлопці купують просто з рук нові міграційні картки – клаптики паперу з печатками, що мають свідчити про перетин кордону в певний день. На Київському вокзалі в Москві за незаповнену картку просять від 500 рублів, що значно дешевше, ніж квитки туди-сюди.
Ярослав із Ізмаїла Одеської області працює на будівництві під Москвою. Картки купувати боїться, думає, прикордонники можуть упізнати підробку. «Хіба мені проблем бракує? – каже. – Та й додому хочеться». Що три місяці він бачить батьків.
Цього разу хлопець повертається до Москви наприкінці вересня – зможе на легальних підставах залишатись у РФ до кінця грудня. «На Новий рік поїду додому», – радіє Ярослав.
Під час виборів будівельник перебуватиме в Москві. Однак, попри близькість дільниці, віддати свій голос за певну партію не зможе.
Реалізувати своє виборче право за кордоном можна у випадку включення до списку виборців на відповідній виборчій дільниці, пояснюють у Посольстві України в РФ. Кожна закордонна дільниця має свій Реєстр виборців, до якого включають тих, чия виборча адреса належить саме до цієї дільниці.
Українці, котрі перебувають у РФ за класичною схемою 90 днів, взагалі не реєструються. І, тим більше, не встають на консульський облік. Хоча, згідно з повідомленням ЦВК, саме «пораховані» посадовцями українці мають право на волевиявлення.
Консульський облік – це реєстрація у закордонній дипломатичній установі. Там особисті дані вносять до облікової картки й електронного реєстру громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебувають за кордоном. Це здійснюється «у випадку постійного проживання громадянина України за кордоном на законних підставах або тимчасового перебування громадянина України за кордоном на законних підставах понад три місяці», – наголошують у Посольстві України в РФ.
«Понад три місяці» – абсурдна схема для українських заробітчан. За даними Інституту народознавства НАНУ, кількість таких людей у Російській Федерації перевищує два мільйони осіб (офіційно – лише 169 тис.). Підстав залишатись у Росії та ставати на консульський облік, для якого, зокрема, потрібно надати «оригінал і копію виданого компетентними органами іноземної держави дозволу, що дає право на проживання в цій іноземній державі», вони не мають.
Проголосувати Ярослав може хіба що в Ізмаїлі, що видається хлопцю нісенітницею. «Виключно для цього я додому не поїду, – усміхається будівельник. – Нічого мій голос не змінить!»
Трохи чесніші
Це популярна думка. Однак не єдина. «Легше за все, я так і робив раніше, повернутись до Києва і проголосувати на своїй виборчій дільниці», – зізнається киянин Влад. Він здобуває освіту у російській столиці і цього року планує реалізувати своє виборче право саме там.
Парубок мусить зібрати купу документів, щоби тати на консульський облік, сплатити відповідний збір, а відтак розпочнеться перевірка списків виборців, що будуть сформовані лише 5 жовтня…
Але на складнощі Влад не скаржиться: «Це ж для того, щоб я не проголосував двічі. Я готовий пройти таку процедуру, щоби вибори були хоч трохи чесніші».
Як і тисячі інших українців, котрі цього року все ж таки голосуватимуть за кордоном, зокрема у РФ, Влад буквально виборюватиме своє виборче право. Комусь можливість проголосувати за межами батьківщини коштуватиме часу та неабияких зусиль. Комусь це обійдеться вартістю квитків на літак з Новосибірська до Іркутська.
Ці люди стануть цілковитою протилежністю тим, хто тут – удома – поставить свою галочку за пакет гречки чи кількасот гривень. На жаль, важитимуть голоси однаково.