На українському ланчі, що відбувся в рамках світового економічного форуму в Давосі, не лише пригощали голубцями й варениками з вишнями. Власне, не задля цього в одному з респектабельних готелів швейцарського курорту для багатіїв його було організовано. Привід виявився значно цікавішим. Учасникам запропонували обговорити вектори руху України. До Європи чи до Росії? ЄС чи Митний союз?
Як і варто було очікувати, думки з приводу цього питання розійшлися. Адже в гості до Пінчука, як дехто з учасників називає український ланч, що традиційно організовує фонд Віктора Пінчука, було запрошено дуже строкату публіку. Політики з України та світу, бізнесмени з багатьох країн, дипломати.
Як стверджує сам Пінчук, його ланч є всього лише майданчиком для дискусій, де учасники можуть висловитись і почути думки опонентів. І хоч, попри сподівання, цьогорічний майданчик з кількох поважних причин міг би стати не лише дискусійним, а й дещо конфліктним, цього не сталося.
До участі в обговоренні було запрошено шістьох спікерів. Ними цього року стали Арсеній Яценюк, лідер об’єднаної опозиції, Юрій Бойко, російський політик Олєксєй Кудрін, міністр закордонних справ України Олекій Кожара, колишній генеральний секретар НАТО і ЄС Хав’єр Солана і лідер ще однієї опозиційної сили Віталій Кличко. Все чітко пропорційно. Два опозиціонери, два представники влади, один важковаговик із ЄС і один менш важкий із Росії.
Втім, такий, на перший погляд, логічний розподіл сил виявився не дуже і прогнозованим. Звісно, кожен лив воду на свій млин. І не треба сумніватися, що представники влади хвалилися успіхами та поступом, жалілися на проблеми та нерозуміння з боку Європи і висловлювали сподівання на швидке порозуміння. Опозиція натомість наголошувала на гальмуванні реформ, політичних репресіях і необхідності рушати до Європи семимильними кроками. Хав’єр Солана, який уже зуби з’їв на українських політичних проблемах, певна річ, відстоював європейський вибір, а росіянин Олєксєй Кудрін казав про цифри та вигоди від співпраці і проблеми перекладу між Україною та Росією, неузгодженість і непорозуміння.
Однак така, здавалось би, прогнозована дискусія рано чи пізно мала б дещо розгарячіти. Річ у тім, що в бій на певному етапі мала вступити важка артилерія, яка, на відміну від спікерів, котрі потерпали від голоду на сцені, сиділа в залі за столами і смачно пережовувала вишукані страви.
Цікавих думок із приводу було висловлено чимало. І спіч кожного із промовців міг би зацікавити гурманів. Та не цитуватимемо всіх, а зупинимось лише на кількох показових моментах. Кому вже дуже цікаво знати про що йшла мова, може віднайти повний відеозапис події в інтернеті.
Отож. Який вибір логічно мала б зробити Україна і куди відтак рухатись. Цікаву думку щодо цього висловив, хоч як дивно, росіянин Кудрін. Він зазначив, що його країна вже давно співпрацює з Європою і, попри все, рухається в європейський бік. Кудрін не сказав напряму, що Україна займається дурницями і товче воду в ступі, обговорюючи вектори, а просто ніби ненавмисне спрогнозував, що має враження, що Росія швидше за Україну домовиться з європейськими бюрократами й укладе з ними угоду. Зайвий російський оптимізм? Ні, просто тонкий натяк на жирні обставини.
Ще більш промовисто порадив українській владі не перейматися, а вирішувати справжні проблеми, колишній президент Польщі Олександр Кваснєвський. Здивований скаргами Бойка на те, що з українцями всі поводяться так, як із учнями, і дають домашні завдання, а відтак ще й перевіряють їх, Кваснєвський сказав, що також мав такі самі думки, коли його країна готувалась до вступу в Європу, що також його гнітило. «Так воно і є. Коли хочеш кудись увійти, мусиш повчитись і попрацювати, – сказав екс-президент Польщі. – Зате потім буде легше». Порівняйте досвід Греції та Польщі. Остання вступила в ЄС підготованою, бо з неї вичавили всі соки, а Греція натомість проігнорувала поради, тож і має тепер проблеми. «Якщо ви зробите це зараз, то потім будете успішними», – наголосив Кваснєвський.
Коли вже ланч добігав кінця, коли на столах все було з’їдено, а спікери на сцені за щирим зізнанням Віталія Кличка «давилися слиною», дещо змінили вектори думок і представники української влади, перемістившись із питань політики до гастрономії та любові до ближнього. Міністр закордонних справ Кожара чи то з голоду, чи то натхненний деким із промовців із зали сказав, що «ми (українці. – Ред.) молода голодна нація» А тому, «коли нам пропонують сало чи борщ, то ми хочемо і те, і те». Не промовчав і міністр Бойко, сказавши на завершення свого заключного коментаря, що просто прагне порозумітися з опозицією для загального блага. «Ми хочемо бути разом з опозицією, щоб зробити багато для України».
Та перш ніж поставити крапку, слід зауважити ще один основний момент, без якого не минають жодні українські заходи в Давосі, – відсутність на них президента України. Насправді Янукович у Давосі цього року був, і всім про це відомо. Без нього не освятилась би угода з Shell, але чому він не з’явився принаймні на український ланч? Торік він таких заходів не ігнорував.
Версії розійшлися. Українські чиновники, присутні в Давосі, стверджують, що вони не надто цікавляться графіком керманича і, мабуть, той мав якісь важливіші справи, якщо поїхав геть. Опозиціонери переконані, що Янукович злякався критики і неприємних закидів у свій бік з її вуст. І не лише з її, жоден із європейських політиків, котрий брав слово, не оминув теми політичних репресій в Україні. Не всі, звісно, говорили про це відверто, але і натяків часом достатньо, аби все стало зрозумілим.
І така ситуація справляє враження, що Віктор Федорович мав рацію. Він повівся, як для себе, дуже розумно, що у Давосі ходив лише проторованими стежками і не з’явився на український ланч. Інакше він би почув про себе і країну, якою по-царськи править, чимало неприємних речей. Часи, коли європейці слухали нісенітниці з боку української влади про справедливий український суд і невтручання влади в його справи, минули безповоротно. І найяскравішою ілюстрацією того нехай стануть слова екс-президента Польщі Кваснєвського, який вже і не зовсім політичний пенсіонер, бо, подейкують, повертається у велику політику. «Я знаю, що ваша судова система цілком незалежна і ваші прокурори цілком незалежні, тож я вклоняюся перед цією незалежністю, – сказав не без сарказму в голосі Кваснєвський. – Знаю, все, що діється в українській судовій системі із Тимошенко, Немирею і Власенком у цілком незалежних судах, все діється в незалежному правовому полі і не стосується політики. Але, якби я був українським політиком, мене б ця незалежність неабияк дратувала, позаяк створює серйозні проблеми для країни».
Кваснєвський натякнув, що ці проблеми і помилки, які їх спричинили, слід негайно виправляти і не тупцювати на місці, а рухатись до поставленої мети, якою є членство в ЄС.
На завершення була кава і приємне спілкування в кулуарах. Але перед тим, як і годиться на таких приємних і майже родинних заходах, все завершилось спільним фотографуванням. Всі на сцену, звичайно, не змогли втиснутися, але хто дуже хотів, потрапив. Хоч як крути, а це – історія…