Цей проект був породжений одним із найпопулярніших українських мультфільмів останніх років під назвою «Чарівний горох». 13-хвилинний «…горох» закінчили 2008-го, але ще до того, як він потрапив у 8-дискове видання «Підбірки сучасних українських мультфільмів за 2000–2008 рр.», хтось устиг «злити» його в інтернет. У мережі стрічка стала однією з найбільш скачуваних і переглянутих українських анімаційних короткометражок. Проте авторка «Чарівного гороху» Ярослава Руденко-Шведова про це не відає ні сном ні духом. Як справжній аніматор, вона зациклена лише на роботі, яка є зерном – чи то пак горохом! – її життя, і особливо не зважає на лушпиння відзнак. Її «Чарівний горох» став поштовхом до створення такого собі серіалу про Котигорошка: задумано три «сезони» по чотири 13-хвилинних серії, і перший ухвалений і затверджений у Держкіно. Підготовчий етап профінансований, залишилося лишень отримати гроші на саме творення мультиплікату.
У. Т.: Так що ж було першим – курка чи яйце: короткометражка «Чарівний горох» породила серіал чи серіал уже був вами придуманий і «… горох» став його першою серією?
– «Чарівний горох» є не зовсім пілотом у стандартному розумінні. Це повноцінний закінчений фільм зі своїм початком і кінцем. Утім, ще працюючи над сценарієм, у фінальній сцені, коли герої розходилися після своїх пригод, я, ні на що особливо не претендуючи, дописала фразу: «Зла багато у світі, тож ми ще не раз зустрінемося». Треба було красиво закінчити історію, а коли прощаються добрі друзі, природно, що їм потрібен привід для наступної зустрічі. Ось таким приводом і стала боротьба зі злом. А трохи згодом виявилося, що під час роботи над сценарієм для «Чарівного гороху» ми понапридумували безліч сюжетів та історій, яких цілком вистачало на серіал.
У. Т.: У наш час такі «плани» видаються занадто оптимістичними, вам не здається?
– Ні. Ви знаєте, інакше гріх і думати! У мене була чудова компанія: художник Едуард Кирич, сценарист Вадим Шинкарьов, якого Бог послав у співавтори, а ще дивовижні аніматори Олександр Лавров і Михайло Титов. І всі з чудовим почуттям гумору, знанням сміхової культури і бажанням працювати з етнографічним матеріалом! Ось, наприклад, Котигорошко, Вернигора, Вернидуб і Вернивус – це чотири богатирі, велети, суперлюди з билин, але у Вернигори, здорованя, який міг гору звернути, є дружина, яка запросто його лупцює. А всім відомий Солом’яний Бичок в одній із наших історій був запеклим танцюристом, із якого під час танців сипалися золота солома і монети. І коли його викрав малолітній велет Пудя, Котигорошкові з друзями довелося плести йому із соломи нові іграшки для обміну. Наш підхід до роботи полягав у тому, що ми знаходили ексцентричні, сміхові елементи й мотиви в казках, міфах, билинах і розвивали їх у самостійні історії, переказували на сучасний анімаційний лад.
У. Т.: Тепер серіальність є досить банальною формою анімації: у нас Степан Коваль уже запустив «Мою країну – Україну» з «Професіоналами», а Олександр Бубнов доробляє другу частину свого «Холмса»… Що змінить у підході серіальний момент?
– Я вам відкрию таємницю: «серіальність» у поганому розумінні слова нам не вдається. За великим рахунком, ми мусили б усе спростити. Але моя команда настільки переповнена ідеями, знахідками і видумками, що просто не можемо собі відмовити в задоволенні зробити кожну серію ближчу до повноцінного фільму. Тим паче вже знаємо, куди йдемо і коли закінчимо: проект розрахований на три роки і щороку, починаючи з цього, маємо робити по чотири серії.
У. Т.: Ваш мультфільм підтримало Держкіно. Чи були б кращими для вас приватні гроші, адже наша державна форма фінансування – це шалена бюрократична тяганина?
– Усе залежить від того, що ти робиш і як до цього ставишся. Тих грошей, які нам виділяють, на розкішне життя, звісно, не вистачить, але можна створити фільм, причому навіть авторський. Тобто нічого не бачу в цьому поганого. Той самий Степан Коваль робить державним коштом те, що хоче, і робить чудово. А з приватним фінансуванням, наприклад, якогось банку можна в таку халепу потрапити, що й не сказати… У 1990-х я працювала художником-постановником на мультфільмі «До другого пришестя», який створювався коштом приватного інвестора. Робота була чудова, весела і творча, лишень банкірам усе це не сподобалося, і мультик канув у небуття…
У. Т.: Згідно з правилами Держкіно за невчасно зданий звіт і матеріал передбачені судові позови і штрафи. Принаймні так зараз відбувається з однією продюсерською компанією. Що ви думаєте про встановлені для вас терміни: все ж таки чотири серії по 13 хвилин за рік – це аврал.
– Колись, на світанку своєї молодості, так би мовити, я, вперше працюючи на студії «Борисфен», була художником-постановником мультфільму «Ласкаво просимо» й дозволила собі занадто довго малювати фони, гадаючи, що так і треба, а люди мене чекали й залежали від мене: вони хотіли фільм повезти на Каннський кіноринок. А я їх підвела, запізнилася зі здачею. І це досі мені не дає спокою. Тепер сприймаю затримку в термінах не інакше, як катастрофу. Боюся цього так, що ви навіть уявити собі не можете!
У. Т.: Ну так чи так, але «Чарівний горох» – справжній успіх. Утім, половина успіху будь-якого фільму – це імена людей, які працюють над ним. В озвученні пілота брали участь Остап Ступка і Богдан Бенюк. Ви продовжите співпрацю з відомими акторами?
– На нинішньому етапі про це ще занадто рано говорити. Ось коли ми ввійдемо в знімальний період, тоді й почнемо перемовини. Робота над «… горохом» відбувалася весело, емоційно, і наші актори були задоволені. До того ж усі так багато вклали себе у створення мультику, що не хотілося б нікого втрачати. Здається, з цим був згодний і Богдан Бенюк. Принаймні тоді. А Ступка, який дуже смішно озвучив одута, згодний уже. Фома (лідер гурту «Мандри». – Ред.) говорив голосом діда: пам’ятаю, коли він увійшов до кабінету, де відбувалося озвучування, просто на очах перевтілився у скрипучого старигана, і ми ледве не вмерли від сміху. Кіт тоді розмовляв голосом Вадима Шинкарьова, і вийшло дуже гарно… Словом, хочемо залишити всіх, кого можна буде. А нових знайдемо.
У. Т.: Як ваша риба попливе? Тобто якою ви бачите долю «Котигорошка…»?
– Розумієте, кожен мусить займатися своєю справою. Я режисер, який запропонував ідею фільму. Мені довірили його зробити, і я намагаюся виконати свою роботу добре. А його майбутнім мають займатися ті, хто замовляв. За форматом це телевізійний серіал, і він чудово виглядав би на наших телеканалах.
«ПРИГОДИ КОТИГОРОШКА ТА ЙОГО ДРУЗІВ»
Герой
Котигорошко – один із найпопулярніших персонажів українських народних казок. Уособлює надзвичайну силу. Головний атрибут – булава. Котигорошком називаються гра, меблі, фестиваль, клуб рятівників, вистава, науково-фантастичний роман, дитячий садок і бар у Львові. У Києві йому поставили пам’ятник із бронзи, у Чернівцях – із дуба. 1970 року на «Київнаучфільмі» вийшов мультфільм «Котигорошко» Бориса Храневича.
Стадія фільму
На кінець квітня було завершено підготовчий період першого «сезону». Повністю готові чотири аніматипи. Тобто в розкадровках «начорно» зібрані всі чотири серії, підставлений чорновий звук, закінчені ескізи фону і, звісно, персонажі, які вже розфарбовані. Усі серії робляться разом. Через «консервацію» досі не отримано грошей на знімальний процес. Здача намічена на зиму 2013 року.
Техніка виконання
Мультфільм виконується в класичній мальованій анімації у 2D. Проте якщо «Чарівний горох» робився у стилі Укранімафільму, то цикл про Котигорошка буде ближчий до діснеївського: більше подробиць у промальовці й реалістичніші фони. Також, на відміну від «… гороху», тут передбачені спецефекти – їх робитимуть у програмі Adobe After Effects, а в Toon Boom Animate Pro – контури і промальовку. Збиратимуть усе в Adobe Premiere Pro.