Українські моряки третій місяць перебувають в російському полоні. Частину військових під час штурму кораблів поранили. Мова йшла про, щонайменше, трьох людей. Однак попри неодноразові заклики й заяви українських дипломатів, Європейського суду з прав людини, родичів полонених, їм за весь цей час так і не надали необхідної медичної допомоги.
Як відомо, 25 листопада минулого року група українських військових кораблів прямувала через Керченську протоку до Азовського моря. Як зазначали юристи з морського права – такі дії були передбачені договором між Україною та Росією про співробітництво у використанні Азовського моря та Керченської протоки від 2003 року. Тим паче, що за кілька місяців до цього протокою пройшли кілька українських військових кораблів. Однак другий конвой росіяни заблокували, а згодом взяли українські судна штурмом у нейтральних водах неподалік Керченської протоки. В результаті у полоні опинилися 24 українських моряки. Щонайменше троє із них отримали поранення під час обстрілу катера «Бердянськ» російськими силовиками. Згодом полонених доправили до міста Керч, а уже звідти – до столиці РФ. Там чоловіків арештували нібито за порушення державного кордону Російської Федерації (див. Тиждень 49/2018).
Історія безпрецедентна. Адже вперше за 5 років військового конфлікту росіяни під своїм прапором атакували українських військових. Україна одразу заявила – моряки є військовополоненими. Відтак, до них мають застосовуватися норми міжнародного гуманітарного права. Втім, Росія традиційно все заперечує і статус військовополонених визнавати не поспішає.
Вітаміни для лікування поранень
Майже одразу після захоплення моряків Україна звернулася до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), який вирішив, що Росія має надати інформацію щодо стану здоров’я полонених. На початку грудня також була ухвала, згідно з якою захоплені військові мали отримувати належне лікування і медичну допомогу. Втім обидві вимоги Російська Федерація проігнорувала. Ані Україна, ані родичі полонених досі не мають на руках медичної документації з Росії, яка б могла дозволити оцінити стан здоров’я полонених українців. Також допомогти в лікуванні могли б дані первинного огляду, який нібито проводився у Керчі, проте родини моряків сумніваються, що зможуть побачити такі документи.
Відтак працювати доводилося із інформацією із відкритих джерел. На основі цих даних наприкінці січня українське Міністерство охорони здоров'я дало свої висновки щодо трьох поранених українців, які перебували на обстріляному судні «Бердянськ». Лікарі зазначили, що у військових є низка травм: осколкові ураження кінцівок, в одного з моряків уражені очі. Разом із тим, спираючись на ці висновки, можна припустити, що реальних поранених вдічі більше. Не троє, як заявляла Росія та український омбудсмен Людмила Денісова, а шестеро. Оскільки у трьох травмованих є підозри на контузії.
«Ми надали висновок щодо стану здоров'я поранених на запит їх представника. Згідно наявних даних, симптоми поранених свідчать про можливість отримання ними контузій і баротравм. Є підстави говорити про постконтузійний стан поранених. Мова про трьох моряків з «Бердянська», щодо яких МОЗ отримало інформацію. Однак інші члени екіпажу судна не проходили обстеження. Тож говорити, що у них немає подібних проблем зі здоров'ям ми не можемо. Саме серйозність ушкоджень «офіційних» поранених дозволяє говорити про необхідність ретельного обстеження інших членів екіпажу «Бердянська» – коментує ситуацію Тижню заступник міністра охорони здоров'я Олександр Лінчевський.
Інфографіка: Моряки в російському полоні
Він додає, що всі поранені потребують негайного переведення до лікарні, в якій морякам можуть надати високоваліфіовану допомогу. Також у МОЗ додають, що пораненим потрібні розширені лабораторні обстеження.
«Пораненим потрібне лабораторне обстеження і подальше лікування. З наявної інформації, найбільш загрозлива ситуація зараз у Василя Сороки – є ризик незворотньої втрати функцій руки. Водночас не менші проблеми зі здоров'ям в Андрія Артеменка – діагноз «набряк сітківки» потребує розширеного обстеження і негайного лікування. Інакше існують ризики відшарування сітківки і, як наслідок, втрати зору» – говорить Лінчевський.
Також у МОЗ зазначають: наявність уламків снарядів у кінцівках полонених може свідчити про неналежну хірургічну обробку ран. Втім, з’ясувати, наскільки оперативно потрібно видаляти ці уламки можливо лише після проведення ретельного обстеження, зауважують у мінохорониздоров’я.
25 лютого стало відомо, що троє поранених моряків – Андрій Ейдер, Василь Сорока та Андрій Артеменко пройшли обстеження у першій міській лікарні Москви. Про це журналістам повідомив відповідальний секретар місцевої Громадської спостережної місії (ГСМ) Іван Мєльніков. Моряків оглянули терапевт, хірург, невропатолог, нейрохірург, лор та офтальмолог. Також нібито була проведена комп’ютерна томографія.
Читайте також: Розслідування розкрадань в Укроборонпромі: зрада чи змова?
«Члени ГСМ відвідали в СІЗО Андрія Ейдера, Василя Сороку і Андрія Артеменка з метою перевірки їх стану здоров'я після виписки з медблока. Моряки розповіли, що їм було проведено комплексне медичне обстеження, яким вони залишилися задоволені. Як розповів Артеменко, офтальмолог виписала йому краплі і мазь для очей. Він сказав, що після їх застосування зір перестало погіршуватися. Він попросив ще одну консультацію офтальмолога, про що ми попросили адміністрацію СІЗО. Ейдер в свою чергу розповів, що лікар все ще констатував у нього посттравматичний синдром, але обіцяв, що через деякий час він мине», – пояснив Мельников.
Також він додав, що полонених моряків відвідують уповноважений із захисту прав громадян в РФ Татьяна Москалькова, московський омбудсмен Татьяна Потяєва та працівники українського консульства в Москві. Водночас родичі Андрія Ейдера зауважують, що за словами їх сина, огляд був схожий на «військомат».
«Не так давно в Андрія був адвокат, зовсім недовго. Зі слів Андрія, які нам передали, обстеження тривало години дві, доволі швидко. І більше нагадувало медогляд у військкоматі. Я так розумію, не проводили нормальне обстеження частин тіла, в яких лишаються уламки. Так, добре, що ззовні не видно запальних процесів. Але немає інформації ані про розміри цих уламків, їх кількість. Ми про це зовсім нічого не знаємо. Підозрюю, що Андрій теж», – розповіли Тижню в родині Ейдерів.
Також вони додали – була інформація, що Росія мала передати медичну документацію «на руки» після обстеження. Однак цього не відбулося. При цьому, родичі не уточнили, хто саме мав отримувати цю інформацію.
«Ми говорили з Ніною Карпачовою (уповноважений з прав людини в Україні часів президентсва Леоніда Кучми та Віктора Ющенка, нині займається питанням полонених українських моряків – Ред.). Перепитала її про медичні документи. Вона сказала, що їх нікому поки не передавали», – зазначають батьки Ейдера і додаються, що єдині документи про стан здоров’я сина, які вони бачили, – коротка довідка для суду, в якому Андрію обирали запобіжний захід.
Окрім того, на початку лютого з’явилася інформація, що Ейдера у СІЗО Матроська Тиша могли заразити гепатитом. Про це повідомили адвокати моряка, посилаючись на медичну виписку, яку той отримав під час переведення до СІЗО Лєфортово. Проте згодом з’ясувалося, що ця інформація була «помилковою».
«Андрію видали епікриз, коли переміщали з Матроської Тиші в Лєфортово. Там написали, що в нашого сина взяли аналізи на гепатит В і С. Двічі. І вони виявилися позитивними. Щоправда, довідка була датована 20 листопада. Тобто за 5 днів до того, як Андрій потрапив у полон. Але всі перелякалися. Потім, уже в Лєфортово, до сина прийшов лікар, взяли кров на аналіз. І нам сказали, що гепатит не підтвердився. А потім уже в суді, під час апеляції на арешт, показали довідку, що аналізи на гепатит негативні. Матроська Тиша виправдовується тим, що вони нібито видали Андрію чужу документацію. Але ж там було його прізвище! І всі ці дні ми страшно переживали. Це був жах. Думаю, Андрій теж переживав. Хоча він ніколи не подає виду і каже, що у нього все добре», – розповідають в родині Ейдерів. І додають – їх сину відмовили в амбулаторному лікуванні.
Що ж до ще одного пораненого – Василя Сороки, то на момент підготовки цього матеріалу була інформація, що чоловіку мають провести операцію на руці. І навіть нібито уже була погоджена дата. Проте точної інформації про те, чи відбулася ця операція і який її результат – поки немає. Водночас його адвокат Сєргєй Бадамшин зауважував, що лікування моряка в СІЗО зводилося до уколів вітаміну «В».
«Коротко про Василя Сороку за підсумками сьогоднішнього (20 лютого – Ред.) судового засідання в ММС (Московському міському суді – ред.). Набряк руки нижче рани не спадає. Функції кількох пальців не відновлюються. Регулярний біль. Все лікування в СІЗО зводиться до уколів вітаміну В. Найближчими днями його мають обстежити в цивільному медичному закладі Москви», – писав Бадамшин на своїй сторінці у Facebook.
Що ж до лікування Артеменка – його адвокат Євгенія Закревська повідомила Тижню, що моряку поки відмовили у госпіталізації. Якщо ж говорити про рекомендації українських лікарів – у вітчизняному МОЗ кажуть, що на запит адвокатів таку інформацію російським слідчим і СІЗО передавали. «Це досить делікатне питання, воно стосується медичної таємниці. Ми не можемо розголошувати інформацію без дозволу самих моряків і органів, які звертаються. І самостійно, за своєї ініціативи не можемо надавати рекомендацій. Бо це буде розкриття медичної таємниці. Скажімо так. МОЗ відповіло на всі запити адвоката і державних структур… України звісно. Як мені відомо, надані нами на запит адвоката рекомендації передані також безпосередньо до слідства в РФ і в СІЗО де утримуються хлопці», – розповів Лінчевський.
Він також додає, що від адвокатів військовополонених лунали пропозиції залучити українських медиків до лікування. Однак офіційні представники РФ таких пропозицій поки не озвучували.
Держава-покровителька і шанси на звільнення
Окрім медичної документації, з початку минулого року українські представники почали говорити про залучення до звільнення український військовополонених моряків держави-покровительки згідно з міжнародним законодавством. В теорії це має виглядати приблизно наступним чином: третя країна погоджується прийняти на своїй території бодай поранених військовополонених і гарантувати їм права, передбачені міжнародним законодавством. Родичі політв’язнів зазначали, що іще на початку грудня зверталися до консульства Сполучених Штатів з такою пропозицією (див. інтерв’ю з Євгенією Ейдер). Втім, як зауважує юрист Української гельсінської спілки з прав людини Максим Тимочко, на практиці все може виглядати дещо інакше.
«Так, можливість залучення «держави-покровительки» передбачена Женевськими конвенціями. Однак це не пряма норма. До всього, таку державу не може призначити одна з країн-учасниць конфлікту. Її мають визнати обидві сторони. Але проблема в тому, що Росія не визнає конфлікту в принципі. Якщо вона раптом визнає якусь країну «державою-покровителькою» згідно з міжнародним законодавством, то їй доведеться визнати і факт конфлікту», – пояснює Тимочко.
Читайте також: Росія затягує азовський вузол
Разом із тим він не виключає, що третя, нейтральна сторона, у цій історії цілком може з’явитися. Як приклад він наводить звільнення кримських татар Ахтема Чийгоза та Ільмі Умерова, яких росіяни засудили за політичними мотивами.
«Це не означає, що не може бути гуманітарного покровительства. Воно може базуватися на Мінському, Нормандському чи якомусь іншому форматі. Хороший приклад – звільнення Ахтема Чийгоза та Ільмі Умерова. Як ми пам’ятаємо, Туреччина виступила політичним покровителем жертв конфлікту, яких засудили з політичних мотивів. Тому ніщо не забороняє третім державам бути покровителями і надавати певні гарантії. Політичні чи гуманітарні. Але це не зовсім те, що записано в міжнародному гуманітарному праві. Очевидно, що РФ на юридичному рівні не визнає статус «держава-покровителька». Однак вони можуть казати, що, скажімо, та ж Німеччина чи Франція на основі Мінського чи Нормандського формату ведуть переговори про наших військових», – пояснює Тимочко.
Він також нагадує – на міжнародному рівні українських моряків хоча й не прямо, але визнали військовополоненими. Юрист нагадує, що Генасамблея ООН та Парламентська асамблея Ради Європи прийняли резолюції, в яких фактично визнали статус українських військових. «У формулюваннях прямо не згадувався термін «військовополонені». Однак цитата була приблизно наступною: вимагаємо поводитися (з українськими моряками – ред.) відповідно до міжнародного гуманітарного права. Фактично це завуальоване формулювання військовополонених», – додає Тимочко.
Читайте також: Воєнний стан: бойова профілактика
Міжнародна спільнота, між тим, продовжує наполягати на звільненні українців. 26 лютого спецпредставник Держдепу США з питань України Курт Волкер заявив, що Сполучені Штати не визнають нападу на українські кораблі.
«Ми не визнаємо правомірності нападу Росії на військові українські кораблі, їхнє затримання. Це незаконний акт, і ми закликаємо Росію негайно звільнити українських моряків. Сполучені Штати підтримують право України на проходження цими протоками, як і право будь-якої країни робити це. І дуже важливо поважати суверенітет України», – сказав Волкер в Одесі з нагоди прибуття американського ракетного есмінця USS Donald Cook.
Попри все, наразі на жаль не доводиться сподіватися на швидке звільнення українських моряків з російського полону. Як показує попередній досвід з військовополоненими, РФ цілком може ігнорувати міжнародні резолюції й вимоги представників окремих країн. Разом із тим, в найближчому майбутньому Україна має домагатися якісної медичної допомоги для своїх громадян і дотримання їх прав згідно міжнародного законодавства. Й продовжувати міжнародний міжнародний тиск. Адже поки це чи не єдиний інструмент, який може впливати на російське керівництво.