Автор відзначає, що якщо угода з Кіпром про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухилянням набуде чинності, олігархи муситимуть іти на певні витрати задля оптимізації свого бізнесу, тобто пошуку інших, прийнятніших офшорних юрисдикцій.
«Однак ці витрати не виявляться значними, бо ж окрім кіпрських олігархи використовують багато інших «гаваней». Можна припустити, що їхня оптимізація буде куди ефективнішою за урядові «реформи», – пише автор. Як підкреслює експерт з питань міжнародної інкорпорації, директор компанії Solano Лана Голян, «великий бізнес має більше можливостей і легко переорієнтується в разі потреби. Складніше буде середньому».
Зрештою, відзначає автор, Кіпр не є офшором у чистому вигляді від 2003 року, і сьогодні його роль для українських компаній значною мірою пов’язана із привабливими умовами провадження бізнесу, цивілізованого правового та судового захисту й ліберального податкового режиму. Тривалий час острів традиційно був класичною юрисдикцією, яка надавала бізнесу кращі, порівняно з іншими юрисдикціями, можливості ефективного міжнародного структурування.
«Очікувані надходження до бюджету в 1 млрд грн на тлі 500 млрд його дохідної частини наступного року і 100 млрд грн, яких, за словами голови ДПАУ, недоотримує скарбниця через офшорні схеми, – свідчать, що у випадку «кіпрської угоди» маємо справу із профанацією, спрямованою на окозамилювання й «закриття питання», а не з реальним кроком до вирішення проблеми тінізації української економіки. Тобто олігархи та наближений до влади великий бізнес не вельми відчують наслідки «детінізації» по-українськи, а весь її тягар ляже на підприємців середнього масштабу», – йдеться у статті.
Більше про це читайте у матеріалі «Антиофшорна профанація» у № 46 «Українського тижня».
Нагадаємо, 8 листопада Україна та Кіпр підписали угоду про уникнення подвійного оподаткування.