Із моменту нападу на херсонську активістку та місцеву депутатку Катерину Гандзюк минув майже рік. Від моменту смерті — півроку. За цей час в Україні відбулися десятки, якщо не сотні акцій із вимогою притягнути до відповідальності виконавців і можливих замовників убивства. Втім, попри суспільний резонанс, на лаві підсудних опинилися не всі можливі фігуранти. Та й справа загалом забуксувала. Частину підозрюваних випустили на свободу зі слідчих ізоляторів, окремим змінили підозри: там, де колись було «умисне вбивство», з’явилося «завдання тяжких тілесних ушкоджень».
Нагадаємо хронологію подій. Торік у липні херсонську депутатку й активістку Катерину Гандзюк облили сірчаною кислотою біля під’їзду власного будинку. Активістка дістала опіки майже 40% тіла й потрапила до лікарні. Місяць знадобився обласній поліції, щоб встановити, що Катерину таки облили кислотою. Також у серпні силовики рапортували про затримання підозрюваного в нападі, ним став Микола Новіков. Але, як пізніше встановили журналісти, чоловік не був причетний до вбивства: на момент нападу на Гандзюк він відпочивав на морі. Під тиском суспільства чоловіка відпустили, а на лаві підсудних опинилися реальні підозрювані. Ними виявилися учасники війни на Донбасі: Сергій Торбін (як встановило слідство, він переконував інших напасти на Катерину, бо вона «корумпована проросійська чиновниця»), Володимир Васянович (якому, за словами батька Гандзюк, свого часу Катерина збирала гроші на протез), Микита Грабчук (за версією слідства, безпосередньо скоїв напад), Віктор Горбунов (за словами слідства, купував кислоту), та В’ячеслав Вишневський (разом із Васяновичем стежив за Катериною перед нападом).
Читайте також: Мангер звільнений
На початку листопада Катерина померла в Київській міській клінічній лікарні № 2. Причиною стали хімічні опіки. У день смерті активістки журналісти Telegram-каналу Newsroom повідомили, що посередником між виконавцями й замовником злочину міг бути Ігор Павловський — помічник народного депутата Миколи Паламарчука (Блок Петра Порошенка). Депутат провину підлеглого заперечував, але з посади звільнив. Павловський у результаті опинився в слідчому ізоляторі. Згодом стало відоме й ім’я організатора нападу — ним міг бути Олексій Левін (житель Херсона, якого кілька років тому засудили на 15 років за серійні напади на водіїв у області, але вийшов на свободу за законом Савченко). Він устиг втекти за кордон. А наприкінці січня цього року батько вбитої Віктор Гандзюк повідомив, що Левін тісно співпрацював із трьома обласними чиновниками, які й могли замовити вбивство його доньки. Це, за його словами, голова Херсонської облради Владислав Мангер («Батьківщина»), голова Херсонської облдержадміністрації Андрій Гордєєв (БПП) та його заступник Євген Рищук (БПП). До лави підсудних дійшов лише пан Мангер, якого Феміда відправила в СІЗО з правом застави 2,5 млн грн. За ґратами чиновник пробув менше доби, а за кілька тижнів скінчився строк дії обмежень, покладених на нього судом (не покидати місце проживання, здати закордонний паспорт).
У квітні чиновник отримав новий запобіжний – електронний браслет і обов’язок знову здати свої закордонні паспорти. Разом із тим, прокуратура відсторонила Мангера від посади. Оскільки існували підозри, що чиновник може впливати на слідство. Проте відсторонення тривало лише два місяці, продовжити його не вдалося: підозрюваний нібито захворів. За цей час закінчився строк, впродовж якого суд міг розглянути прохання прокуратури. Новий же розгляд досі не відбувся.
Паралельно із судами в історії про вбивство активістки ставалися інші підозрілі речі. Чи не найгучніша подія у справі з розслідуванням — зміна підозри можливому замовникові вбивства. Наприкінці квітня стало відомо, що Генпрокуратура інкримінує Мангеру не замовне вбивство, як раніше, а замовлення тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили смерть.. «Йому змінили підозру: зараз Генеральна прокуратура підозрює його вже в замовленні тілесних ушкоджень. Ця стаття передбачає максимальне покарання до 10 років (раніше — до довічного ув’язнення. — Ред.). Тепер то не особливо тяжкий, а тяжкий злочин. Ми вважаємо, що така зміна кваліфікації відбулася через бажання слідства отримати визнавальні покази від виконавців (злочину. — Ред.) в обмін на зменшення покарання», — повідомив у коментарі журналістам Укрінформу адвокат Мангера Дмитро Ільченко.
Читайте також: Запобіжники трагедії
Згодом в інтерв’ю виданню «Цензор» прокурор у справі про вбивство Гандзюк Володимир Паровой заявив, що підозрювані не планували вбивати Катерину, йшлося тільки про тяжкі тілесні ушкодження: «У групи, яка вчинила злочин щодо Гандзюк, умисел був на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень. Серед усього, вони розглядали й такий спосіб зведення рахунків, як побиття. Але облиття кислотою для них виявилося дієвішим способом усунути потерпілу від її активної громадянської позиції, її діяльності». Паровой також додав, що таких висновків прокурори дійшли, спираючись на «свідчення та сукупність доказів».
«Хотіли б убити — знаряддя вбивства було б зовсім іншим. Судова практика знає досить рідкісні випадки вбивств через облиття кислотою. Понівечити зовнішність — так… Справді, дія такої кількості речовини дуже травматична. У тих вказівках, які є в матеріалах справи, прокурор зазначив цей момент, але жоден експерт не дасть вам висновок, що така кількість кислоти призведе до смерті. Тут беруться до уваги різні чинники, зокрема й стан здоров’я. Кожен організм людини на ті чи інші травми реагує по-різному», — переконував Паровой журналістів. Такі заяви прокуратури обурили друзів і знайомих Катерини. Адже слова прокурора були співзвучними з тим, що кілька місяців тому в судах казали захисники Мангера: мовляв, навіть якщо гіпотетично голова облради Херсонщини міг замовити такий злочин, то тут може йтися лише про завдання тяжких тілесних ушкоджень, адже Катерина померла за півроку після нападу. Втім, із таким трактуванням подій не згодна адвокатка батька вбитої Євгенія Закревська.
Читайте також: Суд відмовився продовжити запобіжний захід Мангеру
«У нас побутує думка, що вбивство — це обов’язково постріли з пістолета. А облити кислотою — це щось не надто серйозне, некрасиве, неприємне, але не смертельне. Нібито якби хотіли вбити, то було б інше замовлення. Це доволі шаблонна думка. Ми консультувалися з лікарями швидкої: людина має більше шансів вижити після поранення з вогнепальної зброї, якщо їй не зачепило життєво важливих органів, ніж після літра кислоти. Коли на Катю напали,
у Британії завершувалася гучна справа: там засудили хлопця, який вилив кислоту на жінку. Вона після того прожила ще рік. І хлопця судили саме за вбивство з формулюванням: «Людина не могла не усвідомлювати вплив кислоти на організм». На мою думку, щоб це розуміти, достатньо шкільного курсу з хімії та біології», — пояснює Закревська.
Юристи, із якими спілкувався Тиждень, зауважують: у справі Гандзюк може йтися про вбивство з невизначеним умислом. Якщо казати простіше: замовника злочину, ймовірно, задовольнятиме як смерть «замовленого», так
і будь-які інші наслідки. Скажімо, тяжкі тілесні ушкодження. «Убивство з невизначеним умислом — це коли особа свідомо вчиняє певні дії та допускає, що в результаті може настати або смерть, або інші наслідки. Якщо проводити аналогії, то це, наприклад, отруєння Алєксандра Літвінєнка (працівник російських спецслужб, опозиційний Владіміру Путіну). Після отруєння він прожив три тижні. Але очевидно, що отрута мала призвести до його смерті. Історія про отруєння Скріпаля (Сєрґєй Скріпаль — працівник військової розвідки РФ) також подібна. Її кваліфікували саме як замах на вбивство, хоча Скріпаль вижив. Ще один приклад — невибіркове застосування зброї, коли стріляють у натовп людей. Особа якщо й не цілиться в когось конкретно, то свідомо припускає, що може когось убити. Тобто в усіх цих історіях, як і в справі Катерини, мова радше про умисне убивство з невизначеним умислом, ніж про завдання тяжких тілесних ушкоджень», — прокоментував Тижню ситуацію один із працівників Генпрокуратури на правах анонімності.
«Так, довести умисел саме на вбивство складно, всі це розуміють. І я допускаю, що обвинувачення інколи вимушено жертвувати важкістю кваліфікації аби збільшити шанси справи в суді. Але мене найбільше зачепило, що в інтерв’ю представник прокуратури Паровий говорить, що він не вірить у вбивство. «Не вірю» і «не можу довести» – це різні речі. Тому що коли «не вірю» – то і не намагаюсь довести, не перевіряю всі версії. Також незрозумілим є посилання при цьому на судово-медичну експертизу, як на обгрунтування для зміни підозри. В експертизі прямо вказано: причина смерті Катерини Гандзюк – опіки від кислоти. В судово-медичній експертизі описано, як вони вплинули на здоров’я, внутрішні органи тощо і яким саме чином опіки призвели до смерті. Було кілька таких експертиз. І їх висновки співпадали», – розповідає Закревська.
Засумнівалися в обґрунтованості зміни підозри й представники Тимчасової слідчої комісії (ТСК) парламенту, створеної з метою розібратися в історії з нападами на громадських активістів. «ТСК дійшла висновків, що є сумніви щодо обґрунтованості перекваліфікації справ тому, що не було переконливих аргументів від правоохоронних органів стосовно цього. Окрім того, нас непокоїть те, що ми досі не отримали документів та інформації щодо службових розслідувань, які були проведені за діями правоохоронців у межах справ, пов’язаних з убивством Катерини Гандзюк. І ми не можемо зрозуміти, чому їх від нас ховають… У своєму звіті ми рекомендуватимемо стороні захисту та ГПУ звернутися до ДБР (Держбюро розслідувань) щодо надання висновків про дії та бездіяльність правоохоронців», — написав на своїй сторінці у Facebook член комісії, нардеп Борислав Береза. Він також додав, що наразі ТСК готує звіт за результатами своєї роботи, який оприлюднять із 4 по 7 червня.
Читайте також: Напади на активістів: не місцева проблема
Якщо ж торкатися згаданої Закревською експертизи, то кілька тижнів тому її текст з’явився у відкритому доступі, що обурило батька Катерини. Так само у вільному доступі опинилася закрита інформація про те, що частина підозрюваних нібито пішла на угоду зі слідством. Активісти руху «Хто замовив Катю Гандзюк?» звинуватили у «зливі» керівництво Генпрокуратури, яке перед цим переконувало: оприлюднення будь-якої закритої інформації зашкодить слідству. Так чи так, зважаючи на те, що розслідування щодо виконавців злочину на момент зливу не було завершене, і рішення суду досі не має – це може негативно вплинути на майбутній розгляд справи. Хоча держобвинувачення перестрахувалося й подало клопотання до Верховного суду про перенесення слухання справи з Херсонської області в Дніпропетровську, де у потенційних замовників, бодай в теорії, менші можливості для впливу на суд і сторони процесу. Верховний суд задовольнив клопотання.
Що ж до Рищука та Гордєєва — людей, на яких вказував батько вбитої, то їм підозри досі не оголошені. Генпрокурор Юрій Луценко запевняє: для цього немає підстав. Хоча прокуратура припускає, що до злочину може бути причетне керівництво області. «Ми розглядаємо версію, що до злочину причетні керівники державної обладміністрації. Ідеться про голову та його заступників… Допитані батько покійної та більшість із тих, хто це заявляє. Жодних доказів того слідчі не отримали. А вимагати від мене «посадити для балансу» когось із БПП — це ж абсурд», — заявив в інтерв’ю виданню Liga.net генпрокурор. Мангер тим часом далі доводить свою невинуватість. У середині травня він опублікував результати дослідження на поліграфі, яке відбувалося в Херсоні. «Чи знав я про те, що планується напад на Катерину Гандзюк? — Ні. Чи брав я будь-яку участь у цих жахливих діях? — Ні. Чи знаю я, де перебуває замовник? — Ні. Поліграф показав: ці та інші відповіді правдиві. Днями я пройшов відповідну процедуру, проведену експертом-поліграфологом Всеукраїнської асоціації поліграфологів психологом Тетяною Пономарьовою», — заявив Мангер.
В той же час речник ГПУ Андрій Лисенко на своїй сторінці у Facebook повідомив, що Мангер мав за рішенням суду пройти поліграф за участі експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, але не зробив цього.Він також додав, що слідство братиме до уваги лише результати цієї установи. Почути нові пояснення голови Херсонської облради можна доволі скоро – 1 червня спливає термін дії запобіжного заходу. Відтак прокуратура має подати в суд прохання про його продовження.