Глава італійського уряду, колишній керівник Європейського центробанку Маріо Драгі днями заявив, що «на полі бою українські воїни захищають не Україну, а всю Європу». Така позиція повністю збігається з промовами Володимира Зеленського, коли він наголошує, що Україна захищає цінності свободи і демократії, а тому країни цивілізованого світу мають підтримати нас у цій боротьбі.
Західні лідери переконують українську владу в підтримці, обіцяючи участь у повоєнній відбудові знекровленої економіки і зруйнованої інфраструктури, у вирішенні дефіциту зовнішнього фінансування, гуманітарних проблем, зокрема, продовольчих. Щоправда формат цієї участі — допомога або гранти, стабілізаційні кредити або зв’язані кредити, які фактично забезпечують реалізацію продукції, визначеної такою кредитною угодою (а тому гарантують для постачальників ринок збуту), — все це обговорюватиметься згодом і нині не конкретизується.
Наслідки війни, а скоріше реакцію ринків на санкції, накладені на Росію та її спроби запровадження контрсанкцій, вже відчули на собі країни ОЕСР, які встигли відрапортувати про очікуване скорочення обсягів міжнародної торгівлі, а потім і темпів зростання світової економіки. Цілком природно, що у сформованій ситуації опікуватись наповненням бюджетів і розширенням надходжень до них, урядам доведеться ще активніше. То ж західні партнери вже встигли відчути, що вирішення українського питання вимагатиме від них не лише тактичних кроків, але й стратегічних рішень, як, наприклад, уникнення енергетичної залежності від Росії, а також перегляду умов і термінів реалізації Європейського зеленого курсу та загалом руху в напрямку кліматичної нейтральності.
По мірі загостренням власних соціально-економічних проблем і переорієнтації на нові ринки після вимушеного виходу із ринку РФ, уряди країн-партнерів втрачатимуть чутливість до українського питання. Тому нам слід поквапитись, адже світ, за висловом Володимира Зеленського (у відеозверненні до парламенту Нідерландів), вже втрачає гостроту співчуття до України, і для багатьох наш війна стає рутиною. Але якою може бути ця підтримка, враховуючи, що на реалізацію будь-яких ініціатив з реіндустріалізації України (звісно, якщо за мовчазною згодою нам не навісять роль суто аграрної країни, що визначатиме відповідну спрямованість допомоги) знадобиться не один рік?
У відповідь на песимістичні прогнози щодо повоєнної розбудови української економіки, ми пропонуємо один із варіантів «швидкої допомоги», яка, беззаперечно, могла б бути надана Україні з урахуванням масштабу місії, яку виконує наша країна, і за умови, якщо лідери країн ОЕСР виступлять єдиним регуляторним фронтом.
Нагадаємо, на саміті G20 у Римі 30-31 жовтня 2021 було анонсовано початок реформування міжнародної податкової системи та запровадження до 2023 року нових правил, що потребуватимуть застосування глобального мінімального корпоративного 15%-го податку. Під прицілом опинилися цифрові інтернет-гіганти Amazon, Alphabet (Google), Meta (раніше Facebook) і Apple, які звинувачуються у використанні регуляторної конкуренції за принципом «перегони по низхідній». Будучи розташованими у країнах з низькими податками і фактично «оптимізуючи» оподаткування, останні свідомо обмежували внесок у досягнення цілей міжнародного економічного розвитку, що встановлюються на наднаціональному рівні регулювання міжнародної економічної політики.
Зрештою, це свідчить про те, що традиційне розуміння офшорних центрів зникне назавжди. І хоча потім з’являтимуться інші інструменти податкової оптимізації, але пошук нових лазівок для капіталу потребує часу. Таке рішення повністю віддзеркалює позицію ОЕСР трансформувати міжнародну податкову систему і в такий спосіб — офшорні фінансові центри. Найближчим часом жоден законодавчий орган окремо взятої країни не вирішуватиме, якою має бути ставка податку на прибуток для великого міжнародного бізнесу і де його платити, а вирішуватимуть країни, об’єднані в групи на основі соціально-економічних і політичних інтересів (ОЕСР, G20, ЄС).
Читайте також: Росія — ЄС: кінець епохи «енергетичної взаємозалежності»
Сучасним трендом міжнародного бізнесу є не офшори, а «мідшори», які, на відміну від офшорів, дотримуються усіх міжнародних стандартів прозорості і мають відкритий реєстр компаній. Реєструючи компанії нерезидентів, вони пропонують їм не лише гнучкі податкові ставки, але й можливість відкриття рахунку в будь-якому банку світу.
Про Швейцарію, Мальту, Кіпр, Ірландію як колишні офшори наші читачі знають. Спеціалістам же відомо, що Мальта, Кіпр, Ірландія та багато інших країн уже перетворилися на мідшори. А чи чули ви про Лабуан? Ця територія розміром всього 92 кв км входить до складу Малайської федерації і розташована на шести островах з населенням 90 тисяч осіб. І саме там розташований офшорний банківський центр! А Кюрасао? Це острів поблизу Венесуели розміром 64 на 16 км з населенням 150 тисяч чоловік, який дивним чином став і центром судноплавства, міжнародної торгівлі і переробки нафти. У порту створено зону вільної торгівлі. А з 2001 року Кюрасао став мідшором для електронної комерції, міжнародним бізнес-центром, а також офшором для онлайн-казино.
Які умови створили ці відсталі території, щоб привабити капітали з усього світу? Чи вони запровадили бізнес-клімат, чи досконалу судову систему, чи гарантують політичну стабільність і прогнозованість політики на десятиліття вперед? Тобто все те, чого, на думку ліберально орієнтованих експертів, не вистачає у нас, в Україні, для сприяння притоку інвестицій. Але ні, основою успіху мідшорів стало рішення розвинених країн щодо формування відповідного регуляторного податкового поля, а вже потім там було створено усі умови, включаючи комфорт перебування.
Мідшори, якщо їх порівнювати з офшорами, пропонують компаніям-нерезидентам певний престиж, адже не порушують норми транспарентності. А чи могла б Україна, отримуючи регуляторні податкові преференції, запропонувати міжнародним компаніям такий же престиж в умовах, коли в світі відбувається фактично деофшоризація? Відповідь: так, якщо міжнародна спільнота вирішить запровадити режим мідшорингу на частині нашої території (спрощеної реєстрації та знижених податків, сплачуваних в Україні) з акцентом на можливості підвищення ESG-критеріїв діяльності.
Читайте також: Український агросектор в часи війни: сьогодення і найближчі перспективи
Нагадаємо, на мегарівні міжнародної економічної політики створено регуляторне поле відповідального фінансування (ESG) для сталого розвитку, яке містить: 1) управління міжнародними потоками капіталів з метою заохочення спрямування їх у низьковуглецевий сектор (E); 2) сприяння соціальному розвитку (S); 3) поліпшення управлінської практики (G).
Існує пряма кореляція між вартістю публічної компанії та задекларованим нею внеском у сталий розвиток, а тому бажання відповідати зазначеним критеріям очікувано спричиняє «роздування» зеленого портфеля проєктів, адже неприбуткові інвестиції у соціальний розвиток (S), по суті, обмежені. Потім відбувається необґрунтоване здорожчання зелених проєктів (E) через конкуренцію потенційних інвесторів за участь у них. Якщо ж розширити G-критерій, включивши в нього захист демократичних цінностей, а S-критерій — зарахуванням внеску в соціальну адаптацію постраждалих внаслідок воєнних дій, то компанії країн-партнерів, додатково до висловлення співчуття українському народу та спрямування невеликих коштів на гуманітарну допомогу, своїми діями (інвестуванням) сприятимуть формуванню відповідного інвестиційного буму з підвищенням іміджу країни для інших інвесторів. Скептикам достатньо нагадати, як фондові біржі реагували на заклики компаній не покидати ринок РФ зниженням індексів таких підприємств.
Враховуючи це, економічно потужні країни мають змогу ініціювати та погодити для міжнародних компаній запровадження мінімального корпоративного податку в Україні на рівні, нижчому 15%, терміном на п’ять років, поки триватиме перший етап відновлення. Адже в умовах післявоєнної відбудови деурбанізованої і деіндустріалізованої країни, зруйнованої інфраструктури, на тлі енергетичної й продовольчої криз, простір для маневру для української економіки буде обмеженим. Тому такий «жест доброї волі» з боку країн-партнерів міг би, крім наповнення бюджету, бути каталізатором інвестицій.
Звичайно, для освоєння як додаткових надходжень від застосування режиму мідшорингу, так і кредитних коштів і донорської допомоги потрібне стратегічне планування. З цією метою, на наш погляд, варто заснувати спеціальну структуру на кшталт Агентства з використання фінансових ресурсів із залученням міжнародного менеджменту з метою унеможливлення корупційних схем. І ще одне: за оптимістичного розвитку, в чому ми не сумніваємося, терміни існування українських Лабуану і Кюрасао могли б бути подовжені. Звісно, від Києва це вимагатиме творчого і потужного маркетингу на міжнародній арені.