Півтора десятка громадських організацій наприкінці січня об’єднались у Кримськотатарський народний фронт. Очолив строкате угруповання депутат парламенту автономії Лентун Безазієв. Під проводом цього колишнього комуніста, а згодом бютівця й донедавна регіонала об’єдналися провладні та проросійські угруповання кримських татар, які позиціонують себе як антипомаранчеві. Проект приписують Банковій і московським спецслужбам.
Читайте також: Мустафа Джемілєв про роботу російської розвідки в Криму щодо розколу кримських татар
ЗЕМЛЯ
Як і на початку 1990-х, основними проблемами для кримських татар залишаються відсутність законодавчих гарантій для тих, хто хоче повернутися з місць депортації, а також неврегульованість процесу виділення ділянок під забудову. Головному представницькому органові кримськотатарського народу – меджлісу – за 20 років української незалежності в цих питаннях досягти істотного поступу не вдалося. Тож гнів і роздратування багатьох корінних жителів АРК спрямовані на його лідера – депутата Верховної Ради від НУ–НС Мустафу Джемілєва. Політик визнає: юридичної та земельної проблем досі не вирішено. Себе він зараховує до 11% представників свого народу, які, згідно з результатами минулорічного опитування Центру Разумкова, незадоволені роботою меджлісу, але довіряють йому.
Нинішні проблеми найчисленнішої меншини півострова значною мірою зумовлені вибором 2004 року – тоді кримчани зробили ставку на Віктора Ющенка. Від нього допомоги не дочекалися. А місцева проросійська влада продовжувала всіляко перешкоджати виділенню землі під забудову. Поширення набула практика оголошення заповідниками місцевого значення територій, на які претендували кримські татари. Спротив місцевої влади та низька ефективність меджлісу спричинили стихійне захоплення представниками корінного населення вільних земель. Цей рух дістав назву «галявини протесту». Де-не-де міліція витісняла поселенців, але в переважній більшості випадків на самовільно захоплених ділянках зводили невеличкі споруди на зразок сараїв, а подекуди й капітальні будинки. Щоб підстрахуватися на випадок утрати землі, одна сім’я могла захопити кілька її клаптів. Перепродаж незареєстрованих наділів став поширеним бізнесом. У причетності до гендлювання самочинно зайнятою землею звинувачували громадську організацію «Авдет» та її лідера Даніяла Аметова, якого нещодавно було засуджено до чотирьох років позбавлення волі за завдання тілесних ушкоджень працівникові міліції. Спроби меджлісу виступити посередником між учасниками «галявин протесту» і владою викликали невдоволення в багатьох активістів руху незгодних. Мустафу Джемілєва, зокрема, звинувачували у прагненні отримати половину від земель, де оселилися кримські татари без дозволу влади.
Після ув’язнення Аметова незадоволені посередництвом меджлісу об’єдналися в громадську організацію «Себат». Прикметно, що її лідерами стали мусульмани, які сповідують салафітський варіант ісламу і є прихильниками популярного в Криму проповідника Арсена Абу Ях’я Кримського. Попри свій релігійний консерватизм, себатівці націлені на співпрацю з новою владою, доки є можливість вирішення земельної проблеми. Легалізувати левову частку захоплених земель «Себатові» обіцяв нині покійний голова Ради міністрів Криму Василь Джарти. В обмін на землю учасники «галявин протесту», близькі до організації, мали мінімізувати свою публічну активність і дистанціюватися від акцій меджлісу. Нова кримська влада на чолі з Анатолієм Могильовим від обіцянок не відмовляється, хоча реальних зрушень у земельному питанні немає. «Себат» брав участь у протестах проти політики меджлісу 2011 року, але підтримати фундаторів Кримськотатарського народного фронту відмовився й до складу організації не увійшов. Причина – прагнення довести до завершення справу з легалізацією ділянок. Політичні ігри можуть укотре стати на заваді, вважають лідери «Себату».
Читайте також: Ігри з вогнем
…І ВОЛЯ
За різними підрахунками, сьогодні в АРК близько 280 тис. кримських татар. Кілька тисяч повернулися з місць депортації після проголошення незалежності України й не мають її громадянства. Тож на батьківщині вони не можуть розраховувати ані на постійну роботу, ані на отримання землі під забудову. Ще кількадесят тисяч їхніх одноплемінців мешкають в Узбекистані та Казахстані. Тамтешнє законодавство максимально ускладнює процедуру їхнього повернення до Криму: за вихід, приміром, з узбецького громадянства доводиться платити значну, як на місцеві мірки, суму, а продати помешкання за ринковою ціною неможливо. Вивезти майно залізницею теж дорого. Ті, хто наважився повернутися до Криму, приречені на втрату майна й житла. Але і в Україні кримських татар ніхто не чекає. Врегулювати проблему міг би закон про відновлення прав і реабілітацію осіб, депортованих за національною ознакою. Такий документ був прийнятий Верховною Радою 2004 року, але ветований Леонідом Кучмою. Лідер Кримськотатарського народного фронту Лентун Безазієв обіцяє домогтися від української влади відповідного рішення до 58-ї річниці депортації, яку відзначатимуть у Криму 18 травня 2012 року. Щоправда, механізму досягнення цієї стратегічної мети головний опонент меджлісу не розкриває. Організація «Міллі Фірка», яка була одним з ініціаторів створення фронту, відома своїми закликами до Кремля «визволити кримських татар із-під українського іга». Вони пролунали в серпні 2008 року під час російсько-грузинської війни. Свою симпатію до «Міллі Фірка» Віктор Янукович засвідчив, коли 2010 року запросив у Раду представників кримських татар при президентові України трьох осіб із цієї організації (офіційний Київ не визнає меджлісу за правочинний представницький орган кримських татар і противагу йому вбачає в раді). А Мустафу Джемілєва тоді відсторонив від керівництва радою. Участь «Міллі Фірка» в Кримськотатарському народному фронті дає підстави панові Джемілєву стверджувати: це витівка російських спецслужб. Звідти ж, на його думку, походять і звинувачення на його адресу – цілком у дусі ще радянських спецслужб.
Читайте також: Мустафа Джемільов про міжнаціональні відносини і земельні конфлікти в Криму
ОРІЄНТИРИ ЗОВНІШНІ ТА ВНУТРІШНІ
Якщо нечисленна й маловпливова «Міллі Фірка» однозначно орієнтована на Москву, то лідери новоствореного Кримськотатарського народного фронту стверджують: вони налаштовані проукраїнськи. Мовляв, саме від Януковича та Партії регіонів вони чекають і закону про статус репресованого народу, й вирішення земельного питання. Натоміть Мустафу Джемілєва із соратниками у фронті таврують як «агентів Сполучених Штатів».
Сам лідер меджлісу стверджує: у кримськотатарського народу два головні партнери – Україна й Туреччина. Адже в останній мешкає на порядок більше вихідців із Криму, аніж у нашій державі. Тамтешнє потужне кримськотатарське лобі фінансує гуманітарні та інфраструктурні проекти в Криму, а також представляє інтереси свого народу в державних установах Анкари. Мустафа Джемілєв неодноразово заявляв, що є прихильником світської турецької держави, заснованої у 1920-ті роки Кемалем Ататюрком. Проте усунення кемалістів від влади і прихід проісламської Партії справедливості та розвитку в Туреччині жодним чином не позначилося на планах співробітництва меджлісу із цією країною. В релігійних питаннях він орієнтується на Духовне управління мусульман Криму (ДУМК) на чолі з муфтієм Еміралі Аблаєвим. Якщо лідери Кримськотатарського народного фронту за радянською традицією ігнорують релігійний чинник, керівники меджлісу вважають іслам однією зі складових національної ідентичності народу.
Тож у кримськотатарській спільноті України найближчим часом, вочевидь, триватиме протистояння націонал-демократів та носіїв радянської ментальності з «народного фронту». Такий розвиток подій цілком влаштовує київську владу, яка давно прагне нейтралізувати протестний потенціал кримських татар.
Читайте також: Недоекстремісти