Торік через річку Амур, яка позначає кордон між Росією та Китаєм, відкрили два нові мости, а на зустрічі у березні 2023-го Владімір Путін і Сі Цзіньпін обіцяли поглибити економічну співпрацю в рамках свого «безмежного» партнерства. Останнім часом країни роблять багато символічних жестів, утім насправді намагання Китаю допомогти Кремлю впоратися із санкціями після 24 лютого 2022-го не надто потужні. Про це на шпальтах Foreign Affairs пише директорка глобального прогнозування в аналітичній організації Economist Intelligence Unit Агата Демаре.
Провести загальну оцінку складно, адже торік Москва засекретила свою торгову статистику. Єдиним джерелом інформації про торгівлю є перегляд даних китайської митниці, пише Демаре. Вони не охоплюють контрабанду, але є достатньо надійними, аби показати загальну картину: Китай побоюється збільшення торгівлі з Росією та не купує російську нафту і газ з великою знижкою попри поширеність такої думки.
«На папері китайсько-російські торговельні відносини, здається, набирають обертів. Вартість китайського експорту до Росії в доларах США зросла на значних 12,8% у 2022 році, частково підштовхнувши коливання обмінного курсу: минулого року юань знецінився як щодо долара, так і щодо рубля, що підвищило конкурентоспроможність китайського експорту в Росію», – йдеться у тексті. Утім, Росія – не якийсь особливий виняток, адже більшість із 20 провідних торговельних партнерів Китаю торік зафіксували зростання імпорту з Піднебесної на десять і більше відсотків, пояснює фахівчиня. Наприклад, 2022 року вартість китайського експорту до Австралії та Індії – навряд чи союзників Китаю – підскочила приблизно на 20%.
Читайте також: «Китай залишається на боці Росії». Чим завершився візит Макрона і фон дер Ляйєн до Пекіна
«Доларова вартість експорту Китаю до Росії малює більш скромну картину торгових відносин. У 2022 році китайські фірми відправили в Росію товарів на $76 млрд, приблизно стільки ж було постачань до Індонезії, Тайваню та Австралії. Це становило лише 2% загального експорту Китаю – нарівні з китайськими постачаннями до Таїланду, економіка якого на чверть менша за російську», – пояснює Демаре.
За її словами, з 2014 до 2022 року експорт Китаю до Росії зріс лише приблизно на 40 % у номінальному вираженні, порівняно зі зростанням експорту до Індії, В’єтнаму та Сінгапуру у понад 200%. Російський експорт до Китаю залишається низьким і становив $114 млрд минулого року. Ця цифра становить лише 4% китайського імпорту.
Згідно з прогнозами, ВВП Росії не відновиться до свого довоєнного рівня щонайменше до 2027 року. Також торік Кремль відмовився від міжнародних норм захисту інтелектуальної власності. І хоча Пекін сам не надто поважає ці норми, додає Демаре, китайські компанії прагнуть захисту для своїх проєктів, коли ведуть бізнес за кордоном. Це також може бути стримувальним фактором для розширення співпраці.
Читайте також: Години відвідування: Росія, Китай і Гаага
Головна причина, ймовірно, все ж більше пов’язана зі стурбованістю китайських бізнесменів санкціями. США можуть запровадити додаткові обмеження проти фірм будь-якої країни, які ведуть справи з Росією. Наразі такі заходи стосувалися лише угод із російським військовим сектором. У разі їхнього розширення й на інші сектори економіки, компанії в усьому світі мали б обирати між ринками США та Росії.
Китайські компанії також не постачають передові технології в Росію. Демаре пише, що згідно з даними китайської митниці, експорт їхніх напівпровідників до Росії торік в цілому залишився незмінним. Адже Китай, як і Росія, втратив доступ до передових напівпровідників через низку заходів експортного контролю США, запроваджених наприкінці 2022 року. Мікросхеми, які може виробляти Китай, здебільшого базові, а китайські підприємства переважно експортують мобільні телефони, транспортне обладнання та комп’ютери. Схоже, що Росія займається контрабандою деяких напівпровідників із Туреччини, Казахстану, Сербії та ОАЕ, проте все одно не може забезпечити їх у достатній кількості.
«Основну частину російського експорту до Китаю становлять сира нафта, газ і вугілля. 2022 року ціни на ці товари різко зросли. Як наслідок, багато виробників сировини зафіксували різкі стрибки свого експорту до Китаю: наприклад, Канада зросла на 39% у 2022 році. Російський експорт також зріс. І всупереч поширеній думці, Китай, схоже, не купує російські товари зі знижкою», – стверджує авторка.
Читайте також: Західні ЗМІ про візит Сі Цзіньпіна у Москву: Тет-а-тет нерівних партнерів
Вона зазначає, що Пекін завжди дбав про різноманітність постачальників енергії. За деякими джерелами, Китай обмежує імпорт нафти на рівні близько 2 млн барелів на день з будь-якої країни. Цього рівня вже досягла Саудівська Аравія, а Росія може досягти його наприкінці 2022 року.
Путін має бажання збільшити співпрацю, тож давно наполягав на будівництві ще одного трубопроводу «Сила Сибіру 2», який би з’єднував Росію з Китаєм. Він мав з цього приводу великі надії під час візиту Сі до Москви в березні. Проте Китай уже погодився побудувати трубопровід, що з’єднає Сахалін із материковим Китаєм. За появи ще й «Сили Сибіру 2», Росія забезпечувала б Китай понад половиною усього імпортного газу. Тоді Пекін став би настільки ж залежним від російської енергії, як Європа до початку вторгнення.
У майбутньому китайський бізнес все ще може наблизитися до Росії. Наразі немає жодних ознак цього, але для реалізації інвестиційних рішень зазвичай потрібно від трьох до п’яти років, зауважила Агата Демаре. Утім, на її думку, малоймовірно, що китайські фірми заповнять всю порожнечу, що залишилася після відходу західного бізнесу із РФ.