У штормі, який налетів на виборчу кампанію Дональда Трампа 7 жовтня, найбільше шокував відеозапис, де кандидат на посаду президента від республіканців хвалиться, що йому може минутися сексуальне насильство. Для тих, хто стежив за електоральною кампанією, женоненависництво Трампа й розмови про звичку мацати жінок не були новиною. Більше непокоїла глибока непевність серед соціологів та вчених із приводу того, який ефект пов’язаний із цим скандал справив би на рейтинги Трампа, адже це свідчило б про моральний стан Америки.
Запис, виявлений в архівах розважального шоу NBC «Access Hollywood» і оприлюднений виданням Washington Post, ганебний. На ньому Трамп, розмовляючи з Біллі Бушем, котрий вів програму (як з’ясувалося, небожем Джорджа Буша-старшого), описує свої намагання переспати з телеведучою: «Я намагався її трахнути. Вона була заміжня… Клеїв її, але не вдалося».
Читайте також: Стратегічний запас дипломатії
Тоді Біллі Буш, який на перебіг цьогорічних виборів вплинув чи не більше за свого двоюрідного брата Джеба (багато республіканців сподівалися, що номінацію виграє саме він), вказує на привабливу телеакторку, яка чекає на Трампа. «Я краще пожую tic tac, якщо раптом почну її цілувати, — без тіні сум’яття каже кандидат від республіканців. — Коли ти зірка, вони тобі це дозволяють. Тобі можна все що завгодно. Хапати їх за кицьку. Все що завгодно».
Відмазатися від такого одкровення кандидатові в президенти складно. Однак Трампові прихильники можуть перетравити багато чого. Коли їхній лідер назвав мексиканців ґвалтівниками, вони це вітали. Коли він не відмовився підтримувати колишнього великого мага Ку-клукс-клану, вони не звернули уваги. Щоправда, симпатії до нього дещо зменшилися після того, як цілий тиждень у серпні він обмовляв згорьованих батьків загиблого героя війни; але цей спад виявився тимчасовим. То що може змінити «жарт із роздягалки» (так Трамп назвав коментарі зі скандального запису)?
Для його вірних — небагато чого. Опитування, проведені після оприлюднення відео, показують, що голосів у Трампа поменшало несуттєво — приблизно до 39%. Це свідчить, що кандидата республіканців усе-таки планують підтримати 60 млн співвітчизників. На його несамовитих мітингах люди у футболках із написами Trump that bitch («Взуй цю сучку») та I wish Hillary had married OJ («Краще б Гілларі вийшла за О. Джея»*) кажуть, що їм начхати на будь-які записи («І хай там як, — додають, — а Білл Клінтон учинив гірше»). Та самих лише цих прихильників (90% з них білі, а 60% не мають середньої освіти) не так багато, щоб гарантувати Трампові перемогу в Америці, яка стає строкатішою і більш освіченою. Чи не вся решта категорій виборців реагує відразою на його політичний цирк, у якому записи стали тільки однією з останніх бридот.
На час здачі до друку цієї статті Гілларі Клінтон, за останніми опитуваннями Real Clear Politics, вирвалась уперед у середньому на п’ять відсоткових пунктів. Розрив між кандидатами цілком може збільшуватись і надалі: кілька опитувань, які збирали інформацію після оприлюднення записів, показали її перевагу в 11 пунктів. Кандидатка від демократів попереду майже в усіх спірних штатах, де Трамп мав би виграти, щоб гарантувати собі необхідні 270 голосів від Колегії виборців: Флориді, Пенсильванії та Огайо. Крім того, Клінтон попереду в Північній Кароліні, а також тримається на одному з Трампом рівні в Аризоні (на виборах 2012 року тут узяв гору республіканець Мітт Ромні). Нейт Сільвер, журналіст, який працює з даними і є авторитетним прогнозистом, оцінює шанси Клінтон стати першою жінкою-президентом Америки у 87%.
Читайте також: Американські ЗМІ про президентські дебати: політика підготовки проти політики домінування
Так бачилося ще до бурі в кампанії Трампа. Більшу частину вересня його рейтинги зростали; на кінець місяця він був на один-два пункти попереду своєї опонентки. Але його поступ зупинився після невдалої промови на перших теледебатах 26-го числа. Їх подивилися рекордні 84 млн глядачів, а паралельно колишня переможниця конкурсу краси, що колись страждала на булімію, зізналася про трампові кпини з цього приводу. А ще з’ясувалося, що він майже 20 років міг ухилятися від сплати податків. Тож на час появи скандального запису Клінтон випереджала його на три пункти, і чимало політиків-республіканців дійшли висновку, що її суперникові ці перегони не виграти.
Зміцнення думки про те, що Трамп приречений (вона існувала ще до останнього скандалу), частково пояснює, чому понад 25 федеральних законодавців і губернаторів штатів від республіканців різко відкликали свої підписи на його підтримку, тільки-но про відеокадри дізналася громадськість. Сталося це не тільки тому, що їх замучило сумління (як багато хто стверджував). Річ у тім, що чимало з них зараз затято борються за переобрання до Конгресу і зв’язок із Трампом значно ускладнює їхні власні кампанії. Сара Біндер з Інституту Брукінґса проаналізувала позицію членів Палати представників, які відмовилися підтримати Трампа: що більше в їхніх округах у 2012-му голосували за Барака Обаму, то вища ймовірність, що кандидати-республіканці там відкликали свої голоси за Трампа.
Дуже слабкий і неефективний
Сенатор від Аризони Джон Маккейн, дистанціюючись від Трампа, написав: «Він один несе тягар своєї поведінки й сам має переживати наслідки». Як би не так! У праймериз Республіканська партія номінувала Трампа більшістю голосів. Майже всі її лідери, а також Маккейн публічно висловили підтримку кандидатові, ігноруючи численні докази того, що це пройдисвіт. Расизм, женоненависництво й погрози щодо насильства, яких було повно в його промовах, не просто впадали в око ще до того, як Трамп виборов номінацію від їхньої політсили, — вони були для нього засобом виграти праймериз. Як пояснити це моральне фіаско?
Відповідь на таке запитання слід шукати серед виборців Республіканської партії. У більш традиційної білої Америки поєднання економічних і культурних переживань вилилось у справді пригнічені настрої. На останнє не можна не зважати. Утім, це також посилило неабиякий шовінізм, без якого важко пояснити вибуховий успіх расистської, зрозумілої переважно своїм риторики Трампа та бурхливий настрій його білосніжного натовпу. Республіканці-циніки, а надто консервативні телеведучі, які формують думку мільйонів білих похилого віку, заробляли гроші на підіграванні упередженням. Просуваючи такий собі консерватизм «здорового глузду», що таврував іммігрантів, лібералів та не вельми заможні верстви населення, і щедро присмачуючи його теоріями змов, вони дали цим упередженням голос. Успіх Трампа побудований на розумінні того, що жоден із республіканських лідерів не взяв цю балаканину на озброєння настільки, наскільки з нею погоджувалися мільйони їхніх виборців, і це створило нішу для безвідповідального демагога.
Читайте також: Клінтон vs Трамп: паранормальні вибори
Різна брехня Трампа — буцімто Барак Обама — мусульманин або, скажімо, глобальне потепління є хитрою вигадкою Китаю (щоб змусити Америку скорочувати виробництво, а отже, щоб Піднебесній дісталося більше робочих місць) — схожа на те, що його аудиторія роками чула по радіо й читала в блогах. Така сама ситуація з образами з його вуст: глузливі ескапади на адресу журналіста-інваліда фактично символізували напад на ненависні мейнстримні ЗМІ та культуру політкоректності, яку терпіти не можуть його прихильники. Республіканських лідерів приголомшила прірва між ними та значною частиною їхніх виборців, яку виявила ця кампанія.
Із загальної безхребетності були винятки. Сенатор від Небраски Бен Сасс рано зайняв рішучу позицію проти Трампа. Губернатор Огайо Джон Кейсік відмовився від участі в номінації останнього на з’їзді республіканців, хоча дійство відбувалося в його штаті. Відкрито критикували його вже майже пенсіонери Мітт Ромні та Джеб Буш. Але, оскільки потяг Трампа котивсь і далі, більшість лідерів політсили знизали плечима, знайшовши передбачуване партійно-ангажоване виправдання: Клінтон гірша.
Більше за нещодавні акти дистанціювання від Трампа вражає те, що обрані республіканці переважно все-таки не злазять зі спільного з ним потяга. Частково це завдяки самому кандидату: він дещо заспокоїв їх вдалим виступом на других теледебатах, що відбулися 9 жовтня в Сент-Луїсі, Міссурі.
Виступ цей був ганебним. Незадовго до дебатів Трамп провів прес-конференцію разом із трьома жінками, які стверджували, буцімто стали жертвами насильства Білла Клінтона. Продовжуючи атаку на Гілларі, він намагався відвернути увагу від запитань про свої скандальні записи: сказав Клінтон, що, якби його обрали президентом, він кинув би її «до в’язниці» за те, що на посаді держсекретаря послуговувалась електронною поштою на особистому сервері.
Послідовники Дональда Трампа переконані в тому, що скандал з електронною поштою — достатній набір злочинів, за які Клінтон слід відправити за ґрати. Дарма що це запитання вивчали незалежні контролери Держдепартаменту й ФБР, які оприлюднили минулого місяця звіт на 250 сторінках. Вони наполягають на тому, що вина Клінтон тільки в недбалості. Трамп сказав, що призначив би спеціального прокурора для розслідування цього випадку, і присуд того прокурора — він чітко дав це зрозуміти — не підлягав би сумнівам.
Такою безпрецедентною загрозою він іще дужче підривав американську демократію, а ще це тішило тих однопартійців, які не належать до ядра його електорату. Адже агресивні теорії змов полюбляють не тільки завсідники Трампових мітингів. Мейнстримні республіканці не одне десятиліття плетуть їх навколо родини Клінтонів — це також пояснює, чому перетравити наклепи Трампа їм виявилося легше, ніж мало б бути.
Пізніше відмов республіканців від підтримки Трампа не було. Понад те, 11 жовтня сенаторка від штату Небраска Деб Фішер, яка раніше закликала його зняти свою кандидатуру з перегонів, сказала, що так чи так голосуватиме за нього. Більшість республіканців-конгресменів бояться, що, зрікшись Трампа, втратять своїх прихильників, а може, і назавжди розколють партію. А ще побоюються, що це зменшить явку виборців їхньої політсили на виборах, а таке не на руку їм у перегонах до Конгресу, що подекуди відбуваються паралельно із президентськими.
Якби Клінтон вдалося виграти із пристойним відривом, демократи, ймовірно, здобули б і Сенат. Наразі переобираються 24 республіканці, а демократам потрібна перевага лише в чотири місця. Більшість у верхній палаті дала б президенту Гілларі Клінтон змогу сформувати свій кабінет і провести кандидатури суддів. Але реальним успіхом, який допоміг би їй проштовхувати закони, стала б перевага демократів у Палаті представників, де переобираються всі 435 мандатів і республіканці намагаються утримати суттєвішу більшість.
Для реалізації описаного сценарію демократам треба на 30 мандатів більше, ніж вони мають нині. Завдання видається складним, адже специфічна виборча географія залишає небагато конкурентних місць. Але те буде можливо, якщо Клінтон виграє з розгромним результатом. Запобігти цій ситуацій — такий зараз імператив у спікера Палати представників республіканця Пола Раяна. Він дистанціювався від свого однопартійця Трампа, наскільки це можливо, без того, щоб офіційно заявити про непідтримку.
У бесіді з кандидатами до Конгресу 10 жовтня Раян оголосив, що більше Трампа не захищатиме, і фактично запропонував їм діяти відповідно. «Ви всі повинні робити те, що краще для вас у вашому окрузі», — нібито сказав він. Це наводить на думку, що конгресменам-однопартійцям недвозначно дозволено нападати на Трампа.
Останній відреагував розлючено й вельми нервово. В одному з характерних для себе твітів назвав Райана «дуже слабким і неефективним». «Нелояльний Р. — це куди гірше, ніж фальшива Гілларі. Вони насуваються на тебе звідусіль», — написав він.
Чого він сподівався досягти, намагаючись обвалити дах своєї власної партії? Може, Трамп дійшов висновку, що, згуртувавши свої злі, сповнені недовіри війська проти останнього ворога — своєї ж політсили, він забезпечить собі оптимальний шанс програти не так ганебно. А може, відточує власний імідж для якогось післявиборчого проекту: вже давно ходять чутки, що після перегонів він планував створити консервативну медіа-компанію, орієнтовану на «альтернативних правих» — маргінальну групу расистів і адептів теорій змов. Чи, може, просто лютує і, як завжди, не здатен тримати себе в руках.
Лютувати він, здається, збирається й надалі. Днями паралельно з картанням Раяна Трамп повідомив білому натовпу в Пенсильванії, що «інші громади» — він мав на увазі чорношкірих — збираються «вкрасти» вибори; стверджував, що двопартійна комісія з президентських дебатів «сфальшувала» останні; звинуватив Міністерство юстиції та Клінтон у «змові й корупції найвищого порядку». Кампанія Трампа, здається, завершиться так, як того заслуговує: бридко, безглуздо й шкідливо для Америки. Уже хочеться, аби наступний місяць швидше закінчився.
———————-
*О. Джей Сімпсон — американський футболіст, телеактор і шоумен. У 1994–1995 роках його судили за звинуваченнями у вбивстві дружини та її бойфренда, але виправдали. У 2007-му спортсмена заарештували, оголосивши підозру в численних злочинах, зокрема збройному пограбуванні та викраденні людей. Зрештою Сімпсона засудили до 33 років в’язниці й нині він відбуває покарання. – Ред.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com