Один зі способів наочно уявляти науку — сприймати її як низку болісних видозмін. У 1500-х роках Миколай Коперник скинув Землю з її престолу в центрі Всесвіту. Пізніше Чарльз Дарвін показав, що люди — це просто один із видів тварин. У XX столітті геологи виявили, що вся людська історія коротша за мить у тривалості життя планети, котрій, як вони з’ясували, 4,6 млрд років.
Тепер духовні нащадки тих геологів можуть несподівано підвищити людство в статусі до рівня вершителів геологічної долі. 29 серпня Колін Вод, секретар Робочої групи з вивчення антропоцену (AWG), спеціального товариства геологів, звернувся до Міжнародного геологічного конгресу в Кейптауні. Він повідомив своїм колегам, що є підстави спустити завісу голоцену, нинішньої геологічної епохи, яка триває 12 тис. років, і визнати, що Земля вступила в нову — у добу антропоцену.
Як підказує назва, суть нової епохи зводиться до визнання того, що люди — аж ніяк не звичайні мешканці поверхні планети, сьогодні вони докорінно впливають на її життєдіяльність. Це звучить як самозвеличення, проте така думка не нова. Вперше її сформулювали 2000 року нині покійний Юджин Стормер і Пауль Крутцен.
Читайте також: Наближені цілі
Доктор Крутцен — фахівець із хімії атмосфери. Чи не найвідоміша ознака антропоцену — збільшення в атмосфері концентрації вуглекислого газу. Наприклад, кислотність в океанських водах, зумовлена надлишком вуглекислого газу, впливає на зовнішній вигляд істот, скелети яких утворять у майбутньому вапняки Землі. Впливає на це й азот. Використання людиною штучних добрив дуже пришвидшило процес циркуляції цього
життєво важливого елемента в повітрі, ґрунті та живих організмах. У результаті маємо, зокрема, розширення виробництва продовольства. 1750 року оброблялося близько 5% поверхні Землі. Сьогодні ця цифра — близько 50%. А перехід від цілини до землі сільськогосподарського призначення надовго змінює ґрунт. До цього додаються греблі, які стримують мільярди тонн мулу. Як наслідок — повсюдно зменшуються дельти річок.
Прикмети антропоцену, безумовно, позначаться на палеонтологічному літописі. З огляду на нинішні тенденції з нього зникнуть численні види — їх винищення стане наслідком людської діяльності. Водночас з’являться «технорештки» (technofossils). Максимальні шанси з погляду тривалого зберігання має, приміром, порцеляновий унітаз. У результаті процесів на кшталт відкладання в ґрунті елементарного алюмінію (невідомого в природі матеріалу) чи осідання на морське дно незліченних пластикових відходів, які нині засмічують океан, можуть виникнути нові види мінералів. З накопичуваних шарів летючого попелу від електростанцій можуть утворюватися нові породи. І хто знає, який вигляд колись матимуть сміттєзвалища, коли відходи пробудуть якийсь час закопані, стиснені породами й трансформуються під впливом середовища?
Читайте також: У МОН визначили проекти молодих вчених, які профінансує держава
В AWG вважають, що антропоцен уже настав. Наступне питання полягає в тому, як його визначити. Традиційно геологія визначає епохи за чіткими й раптовими змінами, які можна простежити на гірських породах. За роль таких змін у випадку антропоцену конкурує кілька маркерів. Зокрема, поява пластмас у 50-х роках XX століття та обмін видами між Новим і Старим світами у XVI столітті. Але більшість членів AWG рішуче висловилися за те, що кульмінацією цієї доби стали випробування ядерної зброї в 1964-му. Внаслідок тих випробувань плутоній, який трапляється у природі вкрай рідко, поширився по всій планеті. Відтак геологи майбутнього знайдуть у гірських породах шар плутонію або (врешті) свинцю залежно від того, скільки часу мине, перш ніж вони на нього натраплять, і відповідно на якій стадії розпаду він буде. Члени AWG на з’їзді проголосували за «ядерний сплеск» як маркер нової геологічної доби. А це означає, що антропоцен почався понад півстоліття тому.
Наступний крок — виокремити фрагмент геологічного літопису (можливо, льодовий керн або зразки з озерних відкладів), який міг би слугувати офіційно прийнятою точкою відліку. Такій пропозиції доведеться подолати на своєму шляху кілька шарів геологічної бюрократії, кожен із яких здатен її зруйнувати. Останнім кроком стало б голосування на засіданні Міжнародного союзу геологічних наук. Якщо до цього дійде, плин геологічного часу стане видимим.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com