Намагаючись зрозуміти нову дійсність, багато американських бізнесменів штудіюють «The Art of the Deal» («Мистецтво укладати угоди»). Опублікована 1987 року автобіографія Дональда Трампа починається з опису його робочого тижня, який переважно складається з частих телефонних розмов із біржовим маклером, прийому щедрої данини від інших бізнесменів у своєму офісі й попивання томатного соку на обід.
Якщо нині розпорядок Трампового дня хоч трохи нагадує тодішній, він має бути щасливим. У маклера для Трампа хороші новини: індекс S&P 500 після його обрання піднявся на 6%, а 25 січня промисловий індекс Доу — Джонса вперше закрився над позначкою 20 000 пунктів. Чимало керівників компаній щедро осипає його похвалами й на публіці, й особисто. Їхня ревність здається надзвичайною. До виборів багато з них називало його загрозою і для капіталізму, і ще для багато чого.
Одне з можливих пояснень — керівники бізнесу просто страшенно бояться Трампа. Але багато хто з них підтримує його й у приватному житті. Вони кажуть, що роблять це з двох причин: не можуть не реагувати на його особисті загравання з великим бізнесом, а також переконані, що в цьому є певна рація. Спочатку погляньмо на особисту симпатію. На папері роки президентства Обами для великих компаній були блискучими. Їхні прибутки різко зростали, а чимало з них створило олігополії через великі поглинання. Але більшість генеральних директорів і президентів компаній політика Обами обурювала. Продаж фірм топтався на місці разом із економікою. Не бажаючи робити інвестиції, вони витрачали прибутки на зворотний викуп акцій. Обама тримався осторонь і мало цікавився компаніями та бізнесменами. Антимонопольна політика була м’якою, але інші елементи регулювання посилювалися.
Читайте також: Як США може знайти спільну мову з Росією
Нова ера виявилася абсолютно іншою. Після перемоги на виборах Трамп підтримує особистий контакт із керівниками компаній із загальною ринковою вартістю $5 трлн, що дорівнює одній п’ятій американського фондового ринку. Він або провів із ними зустрічі, або призначив їх радниками чи членами уряду. До цього списку входять вісім із десятка найдорожчих компаній США. Винятки — Berkshire Hathaway Воррена Баффетта, прихильника Гілларі Клінтон, і Wells Fargo, вплутана у фінансовий скандал із 2016 року. Більшість бізнес-керівників ревно ставляться до статусу й не бачать нічого поганого в особистих контактах. Запрошення до Трамп-тауер або Білого дому для обговорення державних справ сприймається на ура.
Як тільки вимикаються камери, президент починає щедро осипати гостей лестощами. Він розповідає бізнесменам, наскільки важливі їхні компанії для країни, й обіцяє створити їм умови для інвестицій. Ті, з ким у нього були незгоди, дістануть шанс для примирення. У січні свою повагу Трампу засвідчив Рендалл Стівенсон, генеральний виконавчий директор компанії AT&T, яка намагається придбати Time Warner, за що новообраний президент США критикував її під час виборчої кампанії. Ілон Маск, генеральний директор компанії з випуску електромобілів Tesla, критикував Трампа у 2016-му, але потім став його консультантом і був присутній на зустрічі з питань виробництва в Білому домі 23 січня. Серед учасників був також керівник Lockheed Martin, якого Трамп раніше розпікав за здирницькі ціни для Пентагону. Наступного дня президент зустрівся з керівниками трьох великих автомобільних підприємств Детройта, яких він у минулому жорстко критикував за інвестиції в Мексиці.
Утім, мало хто з бізнес-керівників тішить себе ілюзіями, що годинка з непостійним Трампом може гарантувати його прихильність надовго. Ще вони кажуть, що його економічні плани дадуть повну свободу корпоративній Америці. Готуються чотири значні зміни. Компаніям дозволять репатріювати прибутки з-за кордону без розмитнення: там вони тримають $1 трлн готівкою. Конгрес під контролем республіканців домагатиметься цієї весни проведення податкових реформ, щоб знизити корпоративний податок із нинішніх офіційних 35% до 20% або й менше. Почнеться щедре державне фінансування застарілих аеропортів і доріг. І буде широка війна з регулюванням. На зустрічі 23 січня Трамп пообіцяв скасувати три чверті всіх бюрократичних процедур.
Читайте також: Перестановка радників: зміни у Раді нацбезпеки США
Усе це разом, на думку бізнес-керівників, створить сприятливий цикл інвестицій і зростання. Але в кожному з цих чотирьох напрямів є підстави для обережності. Трамп вимагатиме від екологічних і фінансових регулятивних органів менш ретельного виконання правил, але на розбюрократизацію підуть роки. Щедрим фінансовим вливанням в інфраструктуру можуть чинити опір республіканці, рішучі противники бюджетного дефіциту. Погляньмо уважніше й на корпоративні податки. Великі фірми вже платять набагато менше від офіційної ставки. Компанії зі списку S&P 500, згідно з даними Bloomberg, за останній звітний рік сплатили 23% загальної податкової ставки (за винятком збиткових фірм). Якби податкову ставку урізали до 15%, можна було б отримати зайвих 8% прибутку до оподаткування, що саме по собі приємно, але навряд чи достатньо для перетворень. Таке зниження може нівелюватися й іншими змінами, як-от нові обмеження пільг в оподаткуванні витрат компаній на виплату відсотків.
Слава вождю
Що стосується готівки, яку американські фірми тримають за кордоном, то половина її належить технологічним компаніям на зразок Google і Microsoft, які вже інвестують менш як третину свого загального грошового потоку й можуть продовжити масштабний зворотний викуп акцій. Для решти компаній зі списку S&P 500 застрягла в офшорах готівка дорівнює лише сумі їхніх капітальних видатків за дев’ять місяців, або ж 2% ринкової оцінки цих фірм. Ті цифри надто мізерні й ні на що не вплинуть.
Читайте також: Перший після Вашингтона
А ще ж і ставлення Трампа до торгівлі, яка має вирішальне значення для великих компаній, позаяк третина їхнього сукупного продажу відбувається за кордоном. Багато бізнес-керівників прощають Трампові його погрози розпочати торгові війни з Китаєм і Мексикою, вважаючи їх способом виявлення ринкової ціни. За їхніми словами, він спочатку робить гучні заяви, але бізнес очікує від нього раціональних домовленостей з обома країнами, які дадуть змогу комерції процвітати. Один зачитаний до дірок розділ у його автобіографії розповідає про те, як він спочатку замахується дуже високо, вимагає чогось, але згодом погоджується на менше, ніж хотів.
Але відносини з іншими державами — гра з вищими ставками, ніж боротьба за будівельні ділянки на Манхеттені. Президент непередбачуваний, погано поінформований, а його радники — консерватори-протекціоністи. Розворот американських бізнес-лідерів на 180 градусів до Трампа здається нетипово поквапливим. Можливо, їм краще прислухатися до іншої поради з «Мистецтва укладати угоди»: «Я вірю в силу негативного мислення… Коли починаєте домовлятися, завжди очікуйте найгіршого».
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com