Безплатна медицина давно стала фікцією, а загалом система вітчизняної охорони здоров’я не відповідає потребам сучасного суспільства. Порятунок реформатори вбачають у запровадженні сімейної медицини, яку традиційно практикують на Заході, та поліпшенні якості надання послуг. «Роздутий» ліжковий фонд, що перейшов у спадок від СРСР, потребує реорганізації задля ефективнішого перерозподілу коштів. За словами голови профільного комітету ВР Тетяни Бахтєєвої, 80% бюджетного фінансування нині спрямовується на стаціонарну, 15% – на амбулаторну і лише 5% – на первинну допомогу. А саме останньої, за підрахунками МОЗ, сьогодні потребує 75% населення. Тож нова концепція галузі охорони здоров’я робить акцент на первинній медичній допомозі, наданням якої віднині опікуватимуться сімейні лікарі.
Позитивні зрушення українці зможуть відчути вже 2012 року, обіцяють урядовці. Медицина має стати доступнішою, а служба швидкої допомоги – спритнішою. Планують створити єдину систему екстреної меддопомоги та розширити мережу швидкої, яка має доїжджати на виклик за 10 хвилин у місті й за 20 – у селі. Новації в системі охорони здоров’я випробовують на пілотних регіонах: Донеччині, Дніпропетровщині, Вінниччині та Києві. Якщо ж експеримент виявиться вдалим, досвід поширять на решту країни.
Читайте також: Краще помріть
СІМЕЙНІ КАДРИ
У цих регіонах нині завершується перший етап реформування, а вже від початку 2012 року зміниться схема надання медичної допомоги населенню. Вона матиме три рівні. На первинному з’являться амбулаторії сімейної медицини, у яких безплатно можна буде отримати першу лікарську, долікарську та невідкладну допомогу. Поки готують сімейних медиків, у Центрах первинної допомоги паралельно працюватимуть дільничні педіатри і терапевти. За потреби сімейний лікар даватиме направлення до вузького спеціаліста в заклад на вторинний або третинний рівень.
До 2020-го сімейні лікарі повинні цілковито замінити терапевтів і педіатрів. Вони мають знатися на близько 20 спеціальностях і супроводжувати від 1200 до 1500 ввірених їм пацієнтів від народження до смерті. За хворими ж залишать право обирати собі «рятівника».
Як розповів Тижню завідувач кафедри загальної практики сімейної медицини Донецького національного медичного університету ім. М. Горького і директор Інституту невідкладної та відновлюваної хірургії Владислав Гринь, виш випускає сімейних лікарів із числа інтернів (два роки навчання) та медиків, що виявили бажання пройти перепідготовку (шість місяців). «2012-го ми маємо дати Донеччині до 400 таких фахівців. Для порівняння: за останні сім років кафедра випустила близько 530 медиків загальної практики. Проте для ефективного навчання сімейних лікарів і медсестер потрібні центри, у яких вони здобували б практичні навички. Поки що таких немає», – зауважує експерт.
Запровадження сімейної медицини та оптимізацію мережі лікарень підтримує головний лікар Клініки лазерної медицини Інституту дерматології та косметології Ольга Богомолець. Проте, на думку заслуженого медика, сама по собі реформа системи охорони здоров’я не зможе докорінно вплинути на ситуацію із захворюваністю та смертністю в країні. «Необхідне бажання людини бути здоровою. Сьогодні найбільша проблема суспільства – хронічна депресія українців. Це наслідок економічної і політичної нестабільності. Люди, які не бачать майбутнього у своїй державі, не мають стимулу для того, щоб бути здоровими», – зазначила Ольга Богомолець.
Читайте також: Сильні духом, бо слабкі тілом
«ПЕРЕКРИЄМО ТРАСУ»
Розпочатий експеримент вдарив по сільській та селищній медицині. До хронічного браку лікарів додалося зменшення кількості обслуговуючого персоналу та медпрацівників (хоча якраз не скорочувати штат обіцяли в численних інтерв’ю ідеологи нової концепції). Лікарі Донеччини не на диктофон визнають: наразі сенс реформи звели до перетасування матеріальної бази та жорсткої економії бюджетних коштів. Звичайні ж пацієнти поліпшення, на жаль, не відчують. У те, що за півроку можна перевчити гінеколога чи отоларинголога на фахівця для всієї родини, люди і сільські медики не вірять, як і в те, що покращуватимуть матеріальну базу амбулаторій. Уявіть, що означає для цілого району фактичне закриття дільничної лікарні, у якій залишаться лише стаціонар на десяток ліжок і кілька лікарів та медсестер. Взимку розбитими селищними шляхами до райцентру, куди переводять вузьких спеціалістів, самотужки дістатися вкрай складно, а на швидку тут не надто розраховують. Якщо не відремонтують дороги і не замінять старезні карети на нові, виконати 20-хвилинний «норматив» буде неможливо.
На Донеччині вже з’явилися перші спалахи протесту. У місті Кіровському депутати міськради тривалий час відмовлялися розпочинати реформування. У Зугресі люди вийшли на акції спротиву, намагаючись урятувати від закриття хірургічне відділення лікарні. У селищі Спартак Ясинуватського району зібрали з півтисячі підписів під зверненням до Тетяни Бахтєєвої та міністра МОЗ Олександра Аніщенка «вжити всіх можливих заходів із захисту сільської медицини під час експерименту».
Мешканці селища Клебан-Бик (Костянтинівський район) узагалі погрожують владі голодуванням і блокуванням автошляху в разі закриття місцевої дільничної лікарні. «Вони кажуть: тут самі пенсіонери. А ми хіба не люди?! Наш лікар давно працює за трьох, допомагає всім, а в місті, куди нас відправлятимуть згодом, ми нікому не потрібні. Протягом трьох місяців уже намагаємося відстояти медзаклад. Збирали мітинг – не допомогло. Якщо нас не почують, то трасу на Донецьк перекриємо», – рішуче заявляє 75-річна Ніна Сорока із села Катеринівка (селище Клебан-Бик). Тутешня дільнична лікарня обслуговує 19 селищ у радіусі 40 км. У ній лежать важкохворі пенсіонери, більшість похилого віку, яким до міської медичної установи в райцентрі за 20 км не дістатися. До того ж, за словами дільничного терапевта Володимира Шалімова, нерідко звідти хворих колгоспників навіть після інсульту холоднокровно відправляють назад… При цьому автобуси в місто ходять тричі на день, а взимку в хуртовину днями хліба не привозять. Згідно ж із реформою в лікарні планують залишити амбулаторію, денний стаціонар на 15 ліжок, одного сімейного ескулапа і зменшений удвічі штат допоміжного персоналу. На думку Шалімова, що справді потребує «скорочення», то це обсяг щоденної паперової роботи, який заважає надавати якісну допомогу. Про що, як і про посилення відповідальності медиків та протидію корупції, в програмі експерименту наразі не йдеться.
Читайте також: Ремонт сердець
ЩО ЗАЛИШИТЬСЯ?
Голова Донецької обласної асоціації лікарів загальної практики сімейної медицини Сергій Северин підозрює, що первинну медичну допомогу готують до приходу в цю галузь приватних структур. «Відбуваються скорочення не лише медиків, а й обслуговуючого персоналу: сторожів, санітарок, реєстраторів водіїв. Відтепер лікарям і медсестрам доведеться якимось дивом виконувати й ці функції, паралельно приймаючі пацієнтів. То про яке покращення якості медичної допомоги йдеться?» – запитує фахівець. Він понад 10 років очолює одну з перших на Донеччині амбулаторію сімейної медицини в селищі Спартак Ясинуватського району. Свої критичні зауваження та рекомендації Северин не раз надсилав керівникам органів охорони здоров’я, а також профільному міністерству. Проте всі запитання та пропозиції так і залишилися без відповіді.
Що казати, якщо ідеологи реформи повсякчас ігнорували зауваження Головного юридичного управління Верховної Ради. Його експерти, зокрема, наголошували, що Закон «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я щодо удосконалення надання медичної допомоги», який набирає чинності 1 січня 2012 року, «не містить механізмів організації і проведення первинної, вторинної, третинної та екстреної медичної допомоги, чітких та зрозумілих умов направлення пацієнтів для отримання безоплатної вторинної, третинної та екстреної допомоги». Відповідальність за ненадання такої допомоги теж не передбачена.
Неабияке занепокоєння в пана Северина викликає криза, яка вже скоро може поглинути невідкладну допомогу. «В наказі МОЗ № 645 узагалі не йде мова про організаційну структуру служби невідкладної допомоги. Якщо раніше в документах міністерства йшлося про створення таких пунктів при амбулаторіях у містах і районах, то тепер про них уже не згадують. Первинні медзаклади будуть зобов’язані забезпечити ще й невідкладну допомогу, – пояснює Северин. – Раніше швидка частково виконувала й ці функції: виїжджала на такі скарги, як головний біль, гіпертонія, висока температура в дітей тощо. Після створення служби екстреної меддопомоги до прийому викликів ставитимуться прискіпливіше, тому хворим без ознак ураження життєво важливих функцій доведеться звертатися до сімейного лікаря або фельдшера. Однак додаткових штатів медичних працівників, як і додаткового санітарного транспорту та пально-мастильних матеріалів для забезпечення такої допомоги, в амбулаторних закладах наразі не передбачається».
На думку опитаних експертів, із просуванням реформи варто очікувати активної еміграції медпрацівників, які й до цього регулярно від’їжджали до РФ та Європи. Уже тепер під дверима помешкань тямущих пенсіонерів-лікарів у містах і селах збираються черги хворих. Проте вони рано чи пізно припинять працювати, а молоді фахівці, що не виїхали за кордон, втечуть у фармацевтичний бізнес. Тож поки що медики і громадські організації пілотного Донецького регіону намагаються достукатися до влади й домогтися внесення необхідних змін до нормативної бази.
Читайте також: Хронічно хвора медицина