Економіка

  ▪   Юрій Ніколов

Краще помріть

Війна фармацевтичних угруповань призвела до катастрофи в забезпеченні українців життєво важливими ліками
Матеріал друкованого видання
№ 36 (201)
від 1 вересня, 2011

Цікаво, чи знає прем’єр-міністр Микола Азаров, що у вотчині його Партії регіонів – Донецькій області – на обліку перебуває кожний шостий із 24 тис. українців, які офіційно зареєстровані Мінохоронздоров’я як хворі на СНІД? Питання не риторичне і не має на меті вказати пальцем на проблемний регіон. Справа в іншому. Державні клерки зараз роблять усе можливе, аби донецькі та інші хворі на СНІД отримали рятівні препарати. А прем’єр-міністр особисто гальмує тільки-но розпочату Міністерством охорони здоров’я кампанію із закупівлі лікарських препаратів бюджетним коштом. 

Ситуацію інакше як жахливою не назвеш. Мінхоронздоров’я з осені минулого року до липня не закуповувало жодних медикаментів! Одна справа, коли медустановам не дають аспірину. А як бути з хворими, яким без пігулок просто не жити?

У випадку з хворими на СНІД альтернативний канал постачання є. Одна громадська організація, утворена самими хворими, коштом світової спільноти ввозить в нашу країну потрібні ліки. Однак цього року канал перекрили. Як розповів представник згаданої ГО Дмитро Шерембей, нещодавно вона спробувала ввезти велику партію препаратів для ВІЛ-інфікованих ти хворих на СНІД. Однак під час проходження митного кон­тролю заповнили старий бланк, що є суто технічною помилкою. Папірець можна було б миттєво переписати і повезти пігулки в той самий Донецьк. Але митники побачили можливість для крутого піару. Вони одразу ж заарештували вантаж вартістю 15 млн грн і доповіли нагору про неймовірну контрабанду. Генпрокуратура також миттєво відреагувала карною справою. Громадські активісти звернулися до Мінохоронздоров’я, для якого ця партія препаратів також була виходом із ситуації, бо воно цього року ніяк не може впоратися із закупівлями ліків для ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД. У МОЗ за своїми каналами пояснили Генпрокуратурі, що в цьому випадку напали не на контрабандистів. Слідчі готові були закрити справу, але митники відмови­лися забирати свої матеріали, на підставі яких і порушено справу про нібито злочин, відповідно медикаменти й далі перебувають під арештом.

Цей випадок – лише один елемент із загальної мозаїки фармацевтичного страхіття, в якому опинилась Україна через діяльність/бездіяльність уряду. І хоч як цинічно це звучить, причиною відсутності в лікарнях і поліклініках медичних препаратів стали бізнес-інтереси.

МОНОПОЛІСТИ-ФАРМАЦЕВТИ

Протягом останніх років в Україні сформувався пул компаній, без яких не обходилася жодна велика закупівля медикаментів міністерством охорони здоров’я. Найвпливовішими гравцями у системі держзакупівель ліків стали структури Петра Багрія та Андрія Лірника. При цьому зовні цей сегмент фармацевтичного ринку видавався подрібненим. Однак безліч різних фірм виявлялися спорідненими на закритих від людського ока рівнях: офшорах, спільних адресах та власниках у «третьому коліні».

Апогей їхнього розвитку припав на 2008–2010 роки, коли закупівлями Мінохоронздоров’я завідував Зиновій Митник, який працював в урядах і Тимошенко, і Азарова – в останньому був міністром за квотою комуністів. Звісно, така монополізація системи держзакупівель ліків мала наслідки для всього фармринку – вартість медикаментів у доларовому еквіваленті в період 2005–2009 років в Україні зросла на 100–300%, тоді як сам долар у цей період подорожчав відносно гривні на 60%.

Ситуація радикально змінилася минулої осені. Президент Віктор Янукович несподівано призначив головою МОЗ відомого лікаря Іллю Ємця. І це стало першим кроком до розпаду наявної системи держзакупівель медичних препаратів, за якою ліки і вакцини хоч і втридорога, але все ж купували бюджетним коштом.

Ємець одразу заблокував усі тендери Мінохоронздоров’я до з’ясування відносин влади з усіма великими гравцями фармринку. Взимку ходили легенди про розмір фінансових обтяжень, які мали закласти постачальники медикаментів для держави у свої чорні каси для задоволення потреб декого з помічників міністра. І так тривало до середини літа, коли журналісти забили на сполох: у медичних установах немає життєво важливих ліків, а якщо і є, то лише невеликий запас на кілька днів/тижнів.  

Дослідження у «Віснику державних закупівель» довели, що міністерство щось намагалося зробити, принаймні оголосило торги. Однак з’ясувалося, що в тендерах ніхто не бажає брати участь. Як за помахом чарівної палички, увесь цей нібито подрібнений ринок одностайно вирішив ігнорувати запрошення МОЗ. Хоча йдеться про дуже великий бюджет у розмірі понад мільярд гривень на рік. Звичайно, вголос ніхто не казав, у руках якого з багріїв була та чарівна паличка.

Нова мітла – нові гравці

І тут втрутився гарант. Бо медицина – це галузь, яка разом із комуналкою і цінами в магазинах прямою електоральною наводкою лупить у лоб по владі. Ємця розжалували назад у лікарню, на його місце призначили Олександра Аніщенка, кар’єрного медичного працівника з Донецької області. Почалися перші закупівлі ліків бюджетним коштом із відповідним наслідками для основних до цього часу гравців ринку.

«Ганза» Багрія таки отримали підряди, але за обсягами закупівель вони були непорівнянними з торішніми показниками. У 2010-му це угруповання виграло конкурси на постачання ліків і медичного обладнання на суму 564 млн грн, ставши беззаперечним лідером хіт-параду державних постачальників. Разом із тим Аніщенко вивів на перші позиції компанії, які за Митника пасли задніх. Щоправда, при цьому було використано заборонені законом прийоми. Наприклад, у тендері на закупівлю вакцин МОЗ обирало між двома ціновими пропозиціями: 101 млн і 108 млн грн, які надали фірми «НВЦ Біоніка» і «Фармекс Груп», що мають спільне коріння власників. Один із великих гравців фармацевтичного ринку в розмові з Тижнем зауважив, що це свідчить про перерозподіл тендерних потоків МОЗ зі структур Багрія на групу ще одного «сірого кардинала» цього ринку Бориса Литовського. Однак про перетворення тенденції на сталий розклад можна буде говорити, коли держава проведе тендерів хоча б на мільярд.

Шукати в цьому випадку корупцію, звичайно, можна. Тим більше що порушення майже на поверхні. Але насправді саме цей тендер має певне виправдання. Конкурс хоча б відбувся, а отже, є надія, що вакцини і ліки точно з’являться в медустановах.

Звісно, екс-фаворити не могли сидіти склавши руки і просто споглядати, як якісь аутсайдери забирають «їхні гроші». Достеменно відомо, що наприкінці липня саме фірма «Ганза» Багрія подала в Антимонопольний комітет кілька скарг на нібито дискримінаційні умови тендерів МОЗ. АМКУ призупинив їх. Через кілька днів «Ганза» відкликала свої скарги, проте справу зроблено, конкурс відтерміновано. Проблема ще більше загострилася, цьому до того ж підіграли деякі впливові ЗМІ: почастішали телесюжети та статті, у яких апокаліптичний стан справ із ліками в медзакладах було подано надзвичайно барвисто, але без жодних згадок про роль екс-фаворитів.

І тут на авансцені з’являється Микола Азаров. Уже наступного ранку після виходу сюжету про брак у країні ліків для хворих на гемофілію прем’єр-міністр уголос назвав цей стан надзвичайною ситуацією і доручив МНС напряму зв’язатися із закордонними виробниками для екстреного і безтендерного придбання відповідних ліків. Всюдисущий керівник відомства Віктор Балога взяв під козирок, отримав від МОЗ список із десятком відомих закордонних виробників і кинувся щось десь купувати. «Щось» і «десь» кажемо тому, що після доручення Азарова на момент написання статті минуло два тижні, а звісток про укладення угоди на постачання ліків усе ще не було.

Утім, джерела в МОЗ вважають, що навіть перекидання бюджету на Балогу все ж краще, ніж нічого. Мовляв, так більше шансів на те, що ліки з’являться, бо відсутність тендера і прямий контакт із виробником означатимуть неможливість вплинути на закупівлю. Ніхто не зможе зірвати постачання. Однак у екс-фаворитів є інший хід конем. І, схоже, цей сценарій уже почав розігруватися. Йдеться про те, як вони можуть розвернути ситуацію на 180 градусів, а саме позбутися того, хто почав «революцію» в системі держзакупівель ліків, – міністра Аніщенка.

Микола Янович, забираючи в МОЗ частину обсягів держзакупівель ліків, заявив про дуже високу ймовірність відставки керівника міністерства. Однак для хворих, які очікують пігулок, зміна міністра як мертвому припарка. А може, й гірше. Оскільки не секрет, що саме Микола Янович торік був лобістом Митника, за якого систему держзакупівель ліків було монополізовано. Саме Азаров, якого називають приятелем Багрія, публічно захищав Митника від нападок своїх же колег по Партії регіонів, які звинувачували «чужого» в усіх можливих тендерних гріхах. Тож не виключено, що й цього разу прем’єр у разі звільнення Аніщенка може стати на захист інтересів того самого угруповання.

Читайте також: Оператори тендерного доїння

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.