Там, де традиційно торгували дві-три, залишилося по одній. І от нове повідомлення – виявляється, з 1 жовтня КП «Київський метрополітен» планує припинити дію договорів на розміщення засобів пересувної торгівлі, зокрема й друкованими виданнями. Це стверджує опублікований в інтернеті спільний лист Фонду підтримки незалежної преси, ТОВ «Інформторгсервіс», ТОВ «Юнікорн», Правозахисного комітету підприємців метрополітену.
Підставою такого рішення нібито стало розпорядження голови КМДА Олександра Попова № 1601 від 03 вересня 2011 року, яким скасовано дію розпорядження від 19 серпня 2009 року «Про впорядкування розміщення пересувних об’єктів торгівлі на території КП «Київський метрополітен». Натомість управління транспорту КМДА розробило проект рішення «Про розташування пересувних об’єктів торгівлі в КП «Київський метрополітен», який має за мету врегулювати питання, пов’язані із торговими ятками в метро. Але, як переконані поширювачі преси, насправді спрямований проти них. Адже продавці газет і журналів не витримають конкуренції в умовах високої орендної плати з реалізаторами більш рентабельної продукції. «Разом із демонтажем мережі кіосків преси на вулицях міста, який набуває дедалі більших масштабів, ситуація стає просто катастрофічною. За кіоски, які ще залишилися, встановлена непомірно висока ціна для реалізаторів такого малоприбуткового товару, як преса. Керівництво КМДА неодноразово заявляло про свою підтримку продавців преси на словах, але в нормативних актах, що ухвалює влада Києва, все навпаки», – заявляють у своєму листі столичні торговці пресою.
Що ж, на перший погляд, нічого принципово нового у цих заходах КМДА немає. Ще в першій половині 1990-х украй ідіотська заборона газетним кіоскам торгувати будь-чим, окрім преси, мала наслідком різке скорочення їхньої кількості. Вже давно кіоски колишнього «Союздруку» пропонують покупцям чимало супутніх товарів, але відновлення знищених торговельних точок майже не відбулося – на це потрібні чималі гроші. Потім, на початку 2000-х, була спроба столичного мера Олександра Омельченка (котрий дуже полюбляв брати приклад із Москви й особисто з Юрія Лужкова) взагалі заборонити торгувати друкованими виданнями у метро, між іншим, вслід за подібною забороною у Білокам’яній. Не знаю, як виплуталися з цієї ситуації москвичі, але дружною контратакою демократичних депутатів у Верховній Раді разом зі столичними організаціями опозиційних партій і громадськими активістами (і за майже одностайної підтримки ЗМІ) ця спроба наступу на свободу слова під вивіскою «упорядження станцій метрополітену» – напередодні чергових парламентських, а відтак і президентських виборів – була знешкоджена.
Читайте також: Український Євролайз
І за дивним збігом обставин, якраз за рік із невеликим гаком до нових парламентських виборів маємо повторення вже, здавалося б, пройденого. І можна цілком погодитися з поширювачами преси, які зазначають у своєму листі: «Таким чином порушується конституційне право громадян на свободу доступу та отримання інформації».
Але у нинішній ситуації є й дещо нове, причому вельми важливе.
По-перше, помітним стримувальним чинником радикального скорочення місць продажу преси у попередні часи була наявність низки муніципальних періодичних видань та журналів, яким Омельченко час від часу підкидав такі-сякі кошти. Отож загальна кількість кіосків і яток не могла надто сильно зменшитися, адже де в такому разі було продавати ці часописи (хай і не опозиційно заангажовані, і не в усьому довершені, проте безумовно українські за мовою та духом)? Сьогодні такого стимувача бракує.
По-друге, крім опозиційно-гострополітичної преси, такої як «Без цензури», була раніше й аж донедавна і позаполітична, але інформативна, як-от «Газета по-киевски» – колись одна з найпопулярніших у столиці. Нині її взагалі немає – власник раптом закрив один із найуспішніших газетних проектів. Що ж стосується опозиційних видань, то не так давно достатньо популярні щоденні «Вечерние вести» нині виходять лише двічі на тиждень – на більше коштів бракує. А поза конкуренцією газета «Сегодня», яка намагається виконувати роль такої собі «Правды» Партії регіонів. Тут, і лише тут, гроші неміряні, а тому, у разі різкого скорочення кількості точок продажу преси, «Сегодня» буде єдиною, хто зможе випустити на вулиці перед станціями метро достатню кількість поширювачів, які продаватимуть її з рук.
По-третє, за останні два роки телебачення – за винятком буквально двох-трьох каналів – стало ще більш підлабузницько-пропагандистським, аніж за часів Кучми. Прикметним є дебют українського варіанта Euronews, де одразу були сфальшовані дані про кількість учасників мітингу протесту у столиці, що відбувся 24 серпня Звичайно, суттєво зросла кількість користувачів інтернету, але частина киян – переважно люди старшого покоління – має змогу одержувати інформацію саме з газет і журналів. Для цих читачів преса є безальтернативним джерелом відомостей про світ.
Уже цих чинників достатньо, щоб зрозуміти, кому й навіщо потрібне нищення яток з пресою у київському метро під виглядом чергового упорядкування торгових точок. За допомогою квазіринкових механізмів чимало киян будуть позбавлені можливості вільного вибору газет і журналів (бо аж ніяк не завжди є змога помандрувати до не надто численних кіосків «Преса»), натомість у передвиборчий період головними друкованими джерелами інформації (чи, точніше, дезінформації) стануть писання Бузини й іже з ним у «Сегодня» та безплатні бойові листки, які роздаватимуть біля метро. Легко вгадати з одного разу, яка саме партія зможе друкувати найбільше таких листків і вивести на вулиці найбільше їхніх поширювачів…
Отож і виходить, що ліквідація яток із пресою у столичному метро стане не просто порушенням конституційного права громадян на свободу доступу та отримання інформації, а й засобом маніпуляції свідомістю і підсвідомістю цих громадян, коли деякі друковані видання отримають пільгові умови для свого поширення, коли внаслідок дій КМДА для покупців різко зменшиться, а то й зникне, можливість вільного вибору тих чи інших газет і журналів.
Хоча, звісно, номінально свобода слова цим порушена не буде: говори, що хочеш у себе на кухні, або пиши (якщо не схопить міліція) ті чи інші слова на паркані та на асфальті. І, певна річ, ще є інтернет, повністю й остаточно відрегулювати який активно пориваються Верховна Рада й уряд…