«Цей Папа був заклятим ворогом культу особи, і навіть на своїй папській посаді він пояснював, що був лише одним з багатьох…Бенедикт XVI не бачив cебе правителем Церкви…він не бачив себе в якості диктатора, а швидше як натхненника, вчителя і священика. Це був Папа, який сам приголомшував багатьох своїх послідовників, Папа, який не віддавав накази і не хотів бути суддею у грі сильних світу цього. Після духовного безпліддя соборного періоду, він порадив церкві задуматися про місію свого засновника: виховувати віруючих жити в Божій присутності», – пише німецька Frankfurter Allgemeine Zeitung.
Наслідки роботи папи досить критично прокоментували американські видання.
«Зразу ж після обрання Папа Бенедикт XVI встановив чіткі і амбітні цілі для свого папства. Він сподівався здійснити повторну євангелізацію Заходу, який стає все більш світським. Він хотів показати, що релігійна віра і розум можуть співіснувати в сучасному світі. Він хотів достукатися до традиціоналістів, які відкололися від Церкви і зміцнили католицьку ідентичність. Він прийшов в папство з репутацією блискучого богослова, майже вісім років опісля, він залишає Святий Престол з тою ж недоторканою репутацією. Але через тягар, який він успадкував і поточні проблеми його власного понтифікату Бенедикт не виправдав очікувань з об’єднання церкви, побудови відносин з іншими релігіями і відновлення впливу церкви в суспільстві в цілому», – відмічає The Associated Press.
«Але коли справа дійшла до основних завдань, що стоять перед церквою в реальному світі, Бенедикта часто спіткала одна криза за іншою. Він випадково образив мусульман в одній із перших поїздок в Німеччину, результатом чого стали заворушення в усьому ісламському світі і вбивство італійської монахині в Сомалі. Він привітав єпископа, який тільки-но записав інтерв'ю, в якому заперечувались факти Голокосту. На папському літаку, який летів у бік Африки він заявив журналістам, що презервативи допомогли поширенню СНІДу…(В той же час) для багатьох католицьких традиціоналістів, Бенедикт став героєм, який похитнув крайнощі II Ватиканського Собору, шляхом заохочення «реформування реформ. Він розширив використання латинської меси, яка використовувалась до II Ватиканського собору, і змусив англомовні католицькі церкви прийняти літургії, переклади яких є ближчими до оригінальної латини – зміни, які за словами багатьох священиків, були їм ворожими, але поступово прижилися.
Відповідно до своєї попередньої посади глави доктринального офісу Церкви, Бенедикт використав своє папство, щоб дисциплінувати тих, хто сумнівався в церковному вченні», – йдеться у статті The New York Times.
«Він залишає церкву ще більше розділеною. Він віддалив більшість католиків, можливо, і не єпископів та кардиналів, які є частиною ієрархії, підтримують та виконують те, що каже Папа. Але пересічні католики вважають, що церква не йде в правильному напрямі, і відчувають цей поділ ще більше, ніж вісім років тому», – відмічає міжнародне католицьке видання The Tablet.
Der Spiegel турбується комплексністю питань, які повинен буде вирішувати Папа.
«Наступник повинен буде освоїти складне мистецтво налагодження мереж і використання зв’язків у Ватикані. Він повинен бути кризовим менеджером розділеної церкви, яка бореться з сучасністю і в той же час намагається порозумітись з традиціоналістами. Він повинен буде розбиратися зі скандалами і, коли можливо, їх уникати. Вже попередні місяці засвідчили, що це нелегко. Як показала афера з Вікілікс, противники чатують у власних рядах. Часто папа повинен бути не лише освіченим як Бенедикт XVI («Папа-професор»), але й харизматичним, як його попередник Іоан Павло II», – пише німецьке видання.
«Ми не знаємо, що станеться після того як 28 лютого Бенедикт XVI піде з посади, навіть сама Папа не знає – зрештою він не провидець. Тому багато зараз стоїть на кону. Але Йозер Ратзінгер ввійде в історію як великий Папа», – пише Gazeta Wyborcza.
Швейцарський кардинал Курт Кох заявив в коментарі Tagesanzeiger, що майбутнє церкви лежить не в Європі.
«Було б добре, якщо на наступному конклаві оберуть кандидата з Африки або Південної Америки», – сказав керівник відділу Ватикану по єдності Церкви.
«Перші імена кандидатів не є великою несподіванкою. Здається досить ймовірним, що вибір Ватикану буде консервативним. Папи Іоан Павло II і Бенедикт практично безперечно забезпечували просування кардиналів, для яких пріоритетом була традиційна доктрина. Але інші якості можуть бути різними, а можливі кандидати мають різні стилі і походження, а також національність – деталь, яка набула більшої ваги зі збільшенням різноманітності послідовників церкви.
Експерти кажуть, що кардинали, які обиратимуть наступника Бенедикта, приглядаються до лідера архиєпархії у Мілані, який вміє грати на публіку, Анджело Сколи, провідного адміністратора Ватикану Марка Уелле з Канади і Пітера Турксона з Гани. Крім того, серед кандидатур – веселий кардинал Нью-Йорка Тімоті Долан, який отримавши шанс, може ввійти в історію як папа з великою владою, що не особливо схвалюватиметься» – пише The Washington Post.