Керівник дослідницької групи з питань Росії та СНД в німецькому дослідницькому центрі Stiftung für Wissenschaft und Politik Сьюзен Стюарт переконана, що за нинішньої ситуації повторення Помаранчевої революції в Україні дуже малоймовірним.
«Наразі я не бачу цього (передумов помаранчевої революції – Ред.). Велика частина населення втомилася і досі добре пам’ятає те, що відбувалося після Помаранчевої революції: еліта була розділена, не переслідувала інтереси народу і країни загалом. Не було досягнуто того, чого прагнули досягти.
Саме тому зараз немає широких протестів, а лише маленькі і місцеві, такі, яка наприклад протести проти податкового законодавства чи будівництва хмарочоса. Тобто питання, які зачіпають дуже маленьку частину населення, але безпосередньо і дуже сильно», – зазначає Стюарт.
«Для того, щоб більшість населення виступила проти режиму, ситуація повинна стати набагато гіршою, і люди повинні звідкись черпати надію, що на цей раз вдасться щось змінити фундаментально», – вважає експерт.
Читайте також: Вони дограються
Професор політології Ратгерського університету Олександр Мотиль своєму блозі на World Affairs відмічає, що Віктор Янукович з допомогою міністра освіти Дмитра Табачника намагається запобігти появі в Україні нової еліти.
«Тепер всі знають, що найкращий і, дійсно, єдиний спосіб для отримання справді ефективної еліти є повною протилежністю того, що робить український президент. Не треба виловлювати найкращих і найяскравіших, кого може запропонувати нація, серед бюрократів. Замість цього треба створити освітні можливості, які дозволять кожному розвивати свої таланти і піднятися на вершину», – зазначає Мотиль.
«Тому, як казали товариші, «невипадково», що Дмитро Табачник, відомий українофоб, міністр освіти, науки, молоді та спорту, повинен робити все можливе, щоб запобігти появі саме таких сучасних, критично мислячих , і компетентних еліт.
Врешті «Янукостану» потрібні чоловіки і жінки, які казатимуть «так» – люди, які зроблять все, що їм скаже султан. Останнє, що їм треба, – це розумні й ініціативні люди. Вони можуть розгойдати човен і перевернути його.
Пан Табачник хоче знизити автономію університетів до нуля і заборонити студентам змінювати свої спеціальності. Обидва кроки мають великий сенс у радянському суспільстві, яке боїться незалежного мислення і потребує того, що дисидент Валентин Мороз назвав «гвинтиками».
Табачник називає це «реформою освіти». Зрештою, він – продукт саме такої системи і хіба з нею щось не так?», – пише експерт.
На думку експерта з польського аналітичного центру Center for Eastern Studies Тадеуша Іванські Дмитро Фірташ може використати нещодавно придбаний ним телевізійний канал «Інтер» для протистояння «Сім`ї» Віктора Януковича.
«Зміна власника «Інтера» є важливою політичною подією. Придбавши одну з найбільш важливих телевізійних станцій в Україні Фірташ укріплює свої позиції на політичній арені, в той час як пов’язаних з ним політиків було маргіналізовано через зміни в уряді.
Найбільш ймовірно причиною для покупки Фірташем «Інтеру» є його потреба в сильному політичному інструменті для просування своїх власних інтересів. Цілком можливо, що Фірташ використає канал, щоб протистояти можливим спробам «Сім'ї» (найбільшій олігархічній групі в Україні, пов’язаній з сином президента Януковича Олександром) взяти контроль над його активами.
В той же час, цілком можливо, що угода є частиною більш широких домовленостей між «Сім`єю» з одного боку і Фірташем та Льовочкіним з іншого боку, що вони просуватимуть Віктора Януковича в засобах масової інформації, в обмін на гарантії захисту або розширення власних інтересів Фірташа», – пише експерт.
Читайте також: Як Хорошковський і Фірташ «Інтер» розпасували
Іванські також вважає, що продаж акцій «Інтера» може також означати, що Хорошковський хоче піти з українського політичного життя.
«Цілком можливо, що він прийняв рішення через страх бути нездатним політично захистити свій бізнес у разі, якщо «Сім'я» зробить спробу захопити його.
У грудні 2012 року Хорошковський програв битву за перше місце в новому уряді, і вступив у конфлікт з суворим прем'єр-міністром Миколою Азаровим. Але «Сім'я» вже давно виявляла інтерес у власному телевізійному каналі, особливо в світлі майбутньої президентської виборчої кампанії в 2015 році, коли Віктор Янукович буде домагатися переобрання», – відмічає аналітик.
Gazeta Wyborcza пише, що купівля Дмитром Фірташем телеканалу «Інтер» у бізнесмена Валерія Хорошковського стала незвичним явищем для Заходу.
«В Україні відбулася незвичайна трансакція: газовий олігарх разом із шефом адміністрації президента придбали телеканал у підприємця, який щойно залишив крісло віце-прем’єра», – пише видання.
За словами видання, ймовірно, що у Хорошковського забрали «Інтер», оскільки він демонстративно пішов із влади.
«Хорошковський мав усі шанси після голови СБУ стати новим прем’єром, але так ним і не став та «грюкнувши дверима» відмовився від роботи у новому уряді, звинувативши при цьому Азарова, що той не в змозі провести економічні реформи і захистити курс України до євроінтеграції», – йдеться в статті.
У свою чергу британське видання Financial Times пише, що продажем єврооблігацій, здійсненим минулого тижня Київ виграв деякий час для переговорів з МВФ, але не зможе вирішити свою основну проблему – потребу у великому кредиті.
«Розтягнутий у фінансовому шпагаті уряд України скористався високою світовою ліквідністю для того, щоб отримати $ 1 млрд на десятирічних облігаціях, які він продав у листопаді минулого року. Київ купив час тоді як переговори з МВФ, здається, затягнуться на тижні, а можливо і довше….Україна заполонила ринок одним мільярдом облігацій з погашенням 2022 року», – пише видання.
«Вчинивши таким чином вони (український уряд – Ред.) послали криштально ясний сигнал, що вони не поспішають укладати угоду з МВФ та росіянами», – зазначив експерт банку Bank Standard Тімоті Еш.
«У той час як світові ринки є ліквідними (Київ) припускає, що зможе профінансувати себе з допомогою ринку, так навіщо йому тоді виконувати умови МВФ чи Росії?», – додав Еш.
«Свіжа готівка допоможе Україні, яка ввійшла в другу рецесію за чотири роки, протягнути ще місяць, два, а може й більше. Але зі спадом зростання і зменшення доходів бюджету, Україна навряд чи нашкребе достатньо грошей вдома чи за кордоном, щоб покрити приблизно $ 10 млрд зовнішнього суверенного боргу, який треба виплатити цього року», – відмічає Financial Times.
Польський експерт Владислав Соколовський пише про перешкоди на шляху до поглиблення відносин між Україною та Китаєм.
Китай посідає перше місце серед торговельних партнерів України у регіоні Азії і Тихого океану…Станом на 1 жовтня 2012 року в країну поступило китайських інвестицій на суму 18,8 млрд дол. США. Така сума є не значною. Україна продовжує переговори щодо отримання кредитів для розвитку перспективних галузей (с/г, вугільна промисловість тощо). Україна також отримала кредит від China Development Bank Corporation на суму $2,395 млнСША терміном на 19 років для модернізації енергетичної галузі та зменшення залежності країни від Газпрому.
Співпраця України та Китаю дає причини замислитися про подальший розвиток стосунків України-ЄС, та України-Росії. Позбавлена політичних вимірів, притік китайських інвестицій і торгівельна діяльність дозволяє зменшити залежність Києва від Москви в окремих галузях, але навряд чи може стати мостом для просування економічних інтересів Пекіну в ЄС.
Водночас, оскільки стосунки України з ЄС не є надто міцними, Китай наразі не бачить в Україні майданчика для розвитку своїх стратегічних інтересів та будівництва тут своїх заводів, виробничих підприємств тощо".
Financial Times також відмічає наростання газового протистояння між Україною та Росією, яке може означати або блеф української сторони, щоб отримати знижку на газ, або дійсно зміну парадигми відносин між двома країнами.
«У той час як на кону стоять мільярди доларів за природній газ, Україна і Росія, здається, знову відсунули вбік братню слов’янську любов на користь балансування на межі війни з непроникними обличчями.
Усього за два тижні після підписання угоди про розвідку нетрадиційних запасів газу з Royal Dutch Shell потенційною вартістю у $ 10 млрд, українські чиновники тепер говорять про швидке просування до підписання угод про розподіл продукції з Chevron зі США, яка сподівається провести розвідку у Західній Україні, яка має потенційно великі запаси сланцевого газу.
Цього року також очікується підписання угоди про розвідку офшорного газу з консорціумом на чолі з ExxonMobil зі США…
Ще одна карта, яку Київ намагається розіграти – це можливість вже в першому кварталі цього року і далі знижувати покупки російського газу за рахунок збільшення масштабів імпорту менш дорогого блакитного палива з Європи», – пише видання.
«Мало хто в Києві очікує повторення газових спорів між Росією та Україною у 2006 та 2009 роках, які порушили поставки у ЄС. Українські чиновники заявляють, що вони все ще сподіваються, що Газпром, зіткнувшись з довгостроковим ризиком втрати одного зі своїх найбільших зарубіжних замовників, цього року погодиться на зниження цін від поточних високих, які за їх словами, є дискримінаційними.
Але навіть якщо Угорщина та Словаччина санкціонують зворотний потік газу, дозволивши таким чином поставку газу з ЄС назад до широкої системи трубопроводів України, деякі джерела стверджують, що європейські компанії не захочуть образити Газпром ставши альтернативними постачальниками в Україну. Вчинивши таким чином вони можуть порушити контракти з Газпромом, котрі обмежують їх можливості перепродажу газу для інших клієнтів.
Час покаже, чи є заяви України блефом призначеним, щоб отримати важелі впливу в переговорах про ціну, або ж черговою зміною парадигми в складному енергетичному балансі між Україною і Росією», – йдеться в статті.
Читайте також: Влада відмовиться від зміцнення енергонезалежності в обмін на газову знижку від Росії?
Німецьке видання Frankfurter Rundschau пише, що хоча новий суд проти Юлії Тимошенко у звинуваченні у вбивстві ще не почався, але вже ніхто не сумнівається, що він як і попередні стане політично мотивованим.
«Неприємно програвати вибори, але це принаймні не заборонено, і жодний суд за це не кине до в’язниці. Принаймні так це буває в демократіях. Але в Україні все по-іншому, і це можна спостерігати останні два роки на приклади справи Тимошенко. Не встигла вона програти президентські вибори Віктору Януковичу у 2010 році, як у двері постукав прокурор. Було використано старі методи, введено нові і вже скоро вона сиділа в СІЗО, а через рік її засудили до семи років ув’язнення. Як не дивно, але справа на тому не завершилась. Прокуратура націлилась на лідера опозиції з новими звинуваченнями. Тепер юстиція котить найбільший камінь до дверей в’язниці. За словами звинувачення, було доведено, що Тимошенко замовила і оплатила вбивство депутата Євгена Щербаня у 1996 році…Звідки, питається, будуть брати докази? Обвинувачення ґрунтується, мабуть, на заяву раніше невідомого співробітника Лазаренко, який перебуває у Сполучених Штатах.
Щоб витиснути з нього потрібні заяви у 2011 році його хвору на рак дружину привезли в сумнозвісне СІЗО «Лук’янівка», за те, що вона сфальсифікувала документи.
Звинувачення спирається в першу чергу на свою активу фантазію. Ніхто у Києві не сумнівається, що ліпиться (готується) новий політичний процес», – йдеться у статті.
У свою чергу польське видання Polskatimes пише, що якщо Тимошенко поїде з країни – то виживе, а влада від того тільки виграє.
«Якщо раніше думки про те, що Тимошенко повинна поїхати і лікуватися за кордоном, дотримувалася в основному дочка екс-прем’єра Євгенія, то тепер цю ідею активно підтримують і всі опозиційні сили і євро депутати». Ніхто, окрім що провладних політиків не сумнівається у тому, що Юлія Тимошенко потребує лікування за кордоном. В даному випадку йдеться про фізичне виживання колишнього прем’єра, а не чергову «відмазку» захисту. Водночас, такий розвиток подій був би корисним для існуючої влади, яка чим раз тим більше ізолюється від Заходу, зокрема через справу Тимошенко», – відмічає Polskatimes.