Видання The Economist пише, що пострадянський світовий порядок був далеким від досконалості, але ідея Владіміра Путіна його замінити є набагато гіршою.
Як пише видання, у сучасній реальності Путін є силою нестабільності і заворушень.
«Нещодавню поведінку Росії часто у вузькому сенсі визначають, як початок нової «холодної війни» з Америкою. Насправді вона представляє ширшу загрозу країнам у всьому світі, тому що Путін переїжджає танком існуючий світовий порядок», – пише The Economist.
Видання зазначає, що Путін своїми теперішніми діями знищує пострадянський порядок.
«Він оформлює своє захоплення Криму під виглядом міжнародного права, стверджуючи, наприклад, що скидання уряду в Києві означає те, що він більше не зобов'язаний будь-яким договором, що гарантує Україні кордони, з якими Росія погодилася, підписавши угоду у 1994 році, коли Україна відмовилася від ядерної зброї», – йдеться у статті.
«Новий порядок Путіна побудований на реваншизмі, зухвалому презирстві до істини і викручуванні закону для того, щоб він означав те, що підходить можновладцям. Це не робить з цього ніякого порядку», – вважає видання.
На жаль, відзначає The Economist, занадто мало людей це розуміють, оскільки багато країн обурюються пануванням Америки та західним моралізаторством.
Видання вважає, що меншим країнам є більше чого боятися, особливо, якщо поруч є регіональні сили, здатні вдаватися до тиску. Більші країни скоріш за все не стикатимуться із загрозами та залякуваннями, але світ анархії та недовіри шкодитиме їм також. Якщо міжнародні договори позбудуться свого значення, Індія легко може зіткнутися з Китаєм через Аруначал-Прадеш або Ладакх з Пакистаном. Якщо одностороння сецесія, вважає видання, стане прийнятною, Туреччині буде важче переконати своїх курдів, що їхнє майбутнє у створенні миру. Єгипет і Саудівська Аравія захочуть злегка зменшити регіональні амбіції Ірану.
Навіть Китаю треба призупинитися, вважає The Economist. «Тактично, Крим дає йому привід для занепокоєння також. Прецедент відділення є анафемою через Тибет, принцип об'єднання є священним через Тайвань. Стратегічно, однак, інтереси Китаю зрозумілі», – пише видання.
«Навіть якщо Захід готовий вжити серйозних заходів проти Путіна, держави, що зростають, можуть не бути схильними до того, щоб його засуджувати. Але замість потурання його незаконному приєднанню Криму, вони повинні показати, за якого світового порядку вони хотіли б жити», – наголошує The Economist.
За підрахунками видання The Business New Europe окупація Криму коштуватиме Росії близько $440 млрд, але цю суму було визначено без врахування санкцій, про застосування яких проти Росії вже оголосили ЄС та США.
Криза вже обійшлася Росії у $187 млрд. і майже напевно поховала будь-які надії на економічне зростання цього року. Більше того, за підрахунками The Business New Europe, ця сума може зрости до $440 млрд, і це без врахування наслідків санкцій, про застосування яких вже оголосили у США та ЄС.
«Як тільки російські війська з’явилися на вулицях улюбленого східноєвропейського курорту у лютому, російський фондовий ринок завалилася, втративши 15% за один день і знищивши $55 млрд від ринкової капіталізації хитким розчерком пера», – пише видання.
До найбільших втрат видання відносить також підвищення рівня відтоку капіталів. Так, російський Центробанк сподівався, що відтік капіталу з країни сповільниться цього року, проте, як повідомив головний економіст російської компанії Ренесанс Капітал Чарлз Робінсон, лише за першу чверть цього року вже $50 млрд. покинуло країну.
«І втрата цих грошей відбулася до того, як Росії витратила бодай копійку на фактично проведення своєї військової кампанії, яку в даний час оцінюють у $50 млрд-70 млрд. – що коштує більше, ніж проведення Олімпійських ігор у Сочі. З урахуванням того, що 60 тис. російських солдат базуються на кордоні з Україною, ця цифра зростає щодня», – пише The Business New Europe.
Найбільш очевидними є прямі витрати Кремля, які він збирається заплатити для підтримки життєдіяльності Криму. За повідомленнями, РФ вже направила до Криму $440 млн. готівкою, а за даними газети «Ведомости», разом із щорічними витратами на субсидії, пенсійні тощо ця сума складатиме $3 млрд. на рік.
«Путін чудово усвідомлює вартість утримування поганих регіонів: після захоплення влади в Абхазії, що відкололася від Грузії, російські дотації складають 70% від обласного бюджету протягом декількох років – і половину з цього, за повідомленнями, було вкрадено місцевими елітами. В Криму навряд чи буде по-іншому», – вважає видання.
Ще $10 млрд до суми додасть послаблення рубля, а понад $30 млрд можуть втратити банки, оскільки деякі з найбільших російських банків піддаються ризику нестабільної ситуації в Україні безпосередньо та через свої дочірні компанії.
За підрахунками видання, ще $2,33 млрд Росія втратить через зменшення кількості внутрішніх інвестицій, ще $19 млрд російська економіка не отримає через прямі іноземні інвестиції (оскільки ще до оголошення західних санкцій деякі компанії відмовлялися інвестувати в російську економіку). На ринку акцій нестабільна ситуація протягом року може знищити $50 млрд.
Не вийдуть на первинний ринок, заплановані на цей рік компанії, що коштуватиме ще не менше $4 млрд.
Польське видання “Polityka” також оприлюднило карту залежності країн ЄС від Росії. За даними видання, яке свою оцінку здійснювало, вираховуючи середнє значення із трьох показників: частки експорту до Росії, імпорту енергоносіїв з Росії та частки безпосередніх інвестицій у Росії, найбільш залежними від Росії є Польща, Литва та Болгарія. Найменше від Росії серед країн ЄС залежать Ірландія та Мальта.
Про величезні фінансові вклади російських олігархів в економіку Лондона написало одразу кілька видань, серед них The Economist.
Так, The Economist пише, що у Великій Британії російський капітал більше, ніж у будь-який інший західній країні, впливає на верхівку. «Сума коштів, яку пострадянські олігархи завантажили у "Лондонград" означає, за словами критиків, що уряд Девіда Кемерона ніколи з ними не розправиться», – пише видання.
Так, Британія надає трирічні візи «інвесторів» усім, хто вкладе £1 млн. чи більше в урядові облігації.
«Росіяни отримали 433 таких візи у період між третім кварталом 2008 і 2013 рр., більше, ніж представники будь-якої іншої національності», – зазначає видання.
Професор політології Роджерського університету Олександр Мотиль у своїй статті на сайті CNN пише, що Владімір Путін у своїй промові про анексію Криму у вівторок, 18 березня, проголосив також нову російську ідеологію ображеного і агресивного гіпернаціоналізму.
На думку експерта, промова Путіна та заява про анексію Криму мало кого здивували, проте вразило викривлення історії.
«Цікавим аспектом було його спотворене уявлення російської історії, і проголошення якогось дивного типу одночасно ображеного і агресивного гіпернаціоналізму офіційною тепер ідеологією Росії», – вважає Мотиль.
«Слухаючи Путіна, можна легко забути, що Росія протягом багатьох століть будучи найбільшою країною в світі надбала свої території, завдяки імперіалістичній експансії, що часто супроводжувалася геноцидом та етнічними чистками. Натомість, Путін вважає за краще бачити Росію, як ніби вона була постійно в обороні, жертвою західних і комуністичних махінацій», – додає він.
На думку Мотиля, історична короткозорість Путіна дивує.
«Рішення Хрущова про передачу Криму Україні було настільки ж конституційним, як і будь-що, що будь-який радянський комуністичний лідер зробив за весь період існування СРСР. Радянський Союз спирався на незаконність і системне порушення прав людини і громадянина. Якщо Хрущов був не правий, то це тільки тому, що СРСР був неправий, і в першу чергу ніколи не повинен був бути створений», – стверджує експерт.
Не дивно, на його думку, що в наративі Путіна немає місця для нації, яку російському імперіалізму майже вдалося знищити – кримським татарам. Хоча, він таки згадує про цю націю у своїй промові, брехливо зауважуючи, що вона страждала як і інші народи Радянського Союзу і так само, як і росіяни.
На думку Мотиля, невідомо, чи каже Путін правду, чи його промова є лише димовою завісою для подальшої агресії? «Проте, тепер, коли Путін пішов на рекорд, не маючи нічого, окрім мирних намірів щодо України, міжнародному співтовариству не завадило б нагадати йому про те що буває, коли кожного разу, спокуса побрязкати зброєю на кордонах України та розпалити проблеми на південному сході України виявляється для нього надто сильною, щоб протистояти», – вважає Мотиль.
Канцлер Австрії Вернер Файманн в інтерв’ю австрійському виданню Kurier.at повідомив, що в теперішній ситуації нейтралітет мав би стати моделлю для України.
«Це (нейтральний статус – Ред.) варто було б врахувати і було б розумним рішенням", – вважає канцлер.
Він вбачає в Україні "нейтральну державу-місток", зорганізовану за демократичним зразком і федеральним устроєм. На думку канцлера, якщо Україна вирішить за потрібне застосувати нейтральну систему політики безпеки для себе, що це буде "успіхом європейської м'якої сили". Проте, звичайно, наголосив він, це повинні вирішувати український уряд і народ.
Анексія Криму Росією є сильним імпульсом, на думку Файманна, «щоб зайнятися безпековим статусом».
"Політичний варіант (у цій ситуації – Ред.) називається нейтралітетом". – вважає він.
За словами Файманна, Відень підійшов би для переговорів про нейтральний статус України. «Це було б хороше місце для таких дискусій. Австрія могла б поділитися своїм досвідом», – вважає він.
Також, як пише Kurier.at, канцлер Файманн обговорював концепцію нейтралітету для України у середу, 19 березня, у головному комітеті австрійського парламенту.