The New York Times зазначає, що справа Юрія Луценка засвідчила, що в Україні політв'язні стали розмінною монетою влади
Видання коментує, що хоча Янукович також звільнив кількох менш помітних фігур, у тому числі колишнього міністра екології Георгія Філіпчука, «але близько дюжини інших діячів опозиції залишаються у в'язниці».
Крім того, за словами The New York Times, в указі про помилування вказано низку факторів, які сприяли рішенню, зокрема, поведінка у в’язниці.
«Не згадувалась розгорнута Європейським Союзом кампанія, яка мала на меті домогтися звільнення ув'язнених в обмін на угоду про розширені торговельні відносини, що включала в себе положення про права людини і верховенство закону», – пише NYT.
«Положення про права людини перетворило політичних ув'язнених на розмінну монету», – додає видання.
У статті також нагадується, що арешт Юлії Тимошенко в серпні 2011 року зірвав попередню можливіть для прийняття угоди. Дипломати часто наводять звільнення Тимошенко та Луценка як умов перед продовженням переговорів, а західні уряди назвали їх переслідування політично вмотивованим.
«Не ясно, чи звільнення Луценка та інших ув'язнених буде достатньо», – підсумовує The New York Times.
The Wall Street Journal пише, що Захід задоволений звільненням Юрія Луценка, але чекає від України більшого
ЄС «щасливий, але не задоволений», – сказав після звільнення Луценка, високопоставлений західний дипломат у Києві.
Західні офіційні особи заявили, що вони будуть продовжувати наполягати на звільненні Тимошенко, яку засудили і ув’язнили у на сім років за зловживання посадою у жовтні 2011 року…Західні чиновники сподіваються переконати Януковича, щоб він дозволив Тимошенко поїхати до Німеччини для лікування спинної грижі», – пише The Wall Street Journal.
«В інакшому випадку, я дійсно не розумію, як угоду про асоціацію можна буде підписати», – сказав західний дипломат.
Оскільки помилування Луценка відбулося незадовго після переговорів про створення україно-російського газового консорціуму, а також після відмови Росії співпрацювати з Україною в рамках Митного Союзу за схемою (3+1), портал Defence24.pl коментує звільнення Луценка так: «Не варто бути остаточним в твердженні, що звільнення екс-міністра є доказом того, що Янукович чітко визначився із вектором інтеграції – до ЄС. Політичний баланс буде і надалі дотриманим. Без сумніву скоро побачимо жест подачі «пряника» від Кремля Києву («батіг» уже застосовувався), а потім жест з боку Києва. Останній же має бути рівнозначним як у напрямку заходу, так і сходу. Це ритуал повторюється уже століттями».
Dziennik Opinii пише, що успіх української влади був би повним, якщо б на волю вийшов політичний в’язень номер один – колишня прем’єр Юлія Тимошенко.
Саме про неї постійно говорить ЄС. Однак Луценко був меншим ризиком для влади. Його політична позиція є набагато слабша, ніж позиція Тимошенко як всередині країни, так і на міжнародній арені. Врешті, не Луценко був символом поразки, якої зазнав Янукович після Помаранчевої революції.
Євродепутат Марек Сівєц звинуватив Польщу в зраді України.
На думку євро депутата Польща виступає за запуск трубопроводу Ямал ІІ, а тому всупереч фундаментальним домовленостям між Польщею та Україною, зраджує інтереси останньої.
«За $2 млрд. Стільки мали б заробити на угоді, за цю суму мали б ми зрадити Україну. Усі уряди протягом останніх 10 років трималися як скеля і не погоджувалися на такі ініціативи, бо це спроба оминути Україну», – аргументував Сівец.
«Такий крок-це постріл в сторону України, а рана яка виникне буде ще довго гоїтися. Якщо наш уряд ставиться до цього легковажно, то раджу змінити філософію, бо це просто саботаж» , звернувся Марек Сієц до Яцка Протасєвіча і Станіслава Желіховського в ефірі Radio ZET.
На думку Rzeczpospolita, помилуванням Луценка Янукович купує собі час.
«Звільнення Луценка є позитивним кроком, проте воно не означає, що Янукович відразу буде виконувати усі вимоги і умови ЄС: звільнить Тимошенко, забезпечить верховенство права, справедливе правосуддя і візьметься за боротьбу проти корупції.
Янукович просто купив собі час на подальше балансування між Брюсселем та Москвою. Він знав, що без виконання базових умов ЄС шансів на підписання угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі немає. Вибрав найменш болючий розв’язок – Луценко не є для президента таким небезпечним політичним суперником, як Тимошенко. Боротьба за майбутнє України триватиме і далі», – пише видання.
Колишній прем’єр-міністр Італії і президент Європейської Комісії Романо Проді зазначає, що Україна зробила свій вибір на користь зближення з Європою, і ЄС має повною мірою використати цю геополітичну можливість.
«Я пам’ятаю як спостерігаючи за вступом восьми країн Центральної та Східної Європи в 2004 році (що було найбільшим розширенням ЄС) дехто висловлював заклопотаність з приводу ситуації в цих країнах, зокрема, через їх пострадянські правові режими, економіку та культуру. Деякі з цих нещодавно прийнятих членів ЄС були в гіршому становищі, ніж зараз Україна. Тим не менш, на сьогодні ці країни, включаючи країни колишнього радянського блоку, мають життєво важливе значення і є усталеними членами ЄС. Так само Україна є важливою для Європи в якості джерела економічного зростання і енергетичної безпеки, а також як міст з Росією», – пише Проді.
«Приведення українського законодавства і норм у відповідність з нормами ЄС допоможе досягти символічного і відчутного прогресу як для регіональної так і для світової демократії. Для ЄС і США економічно, політично та геостратегічно важливим є те, щоб Україна ввійшла під європейську парасольку спільних цінностей і вільної торгівлі. Україна і справді ідеально розташована, щоб стати геополітичним та економічним мостом між Європою і Росією. У багатьох відношеннях, Київ був колискою для Росії, і Україна як і раніше має сильні зв'язки з Росією з точки зору спадщини, віри, культури і мови…Але вона хоче приєднатися до Європи і європейських цінностей, і західні країни мають використати таку можливість перед тим як вони її втратять.
Не помиліться: західні інтереси та цінності найкраще послужать через залучення України як європейського партнера. Це серйозна геополітична можливість для Європи і США. Ми повинні винести з неї якомога більше», – переконаний європейський політик.
Читайте також: Павел Свєбода: «Якщо Україна не підпише Угоди про асоціацію з ЄС, їй буде складно повернутися до переговорів»
Британське видання The Economist підкреслює, що політична влада в Україні є засобом збагачення, а не управління, а опозиція лише просуває інтереси своїх бізнес-груп.
«З бандитським президентом Віктором Януковичем на чолі і його головним суперником Юлією Тимошенко у в’язниці Україна явно не є демократією. Але вона також і не диктатура. Політична влада є засобом збагачення, а не управління. Вуличні протести незначні не через страх покарання, а тому, що Україна стає все більш розпорошеною. Опозиційні політики є продовженням бізнес-груп, за які вони борються. Правила є гнучкими, відчуття вірності та ідея еліти як класу людей відповідальних за країну, майже нічого не значать. Олігархи ставляться до України як до дійної корови. Корупція настільки поширена, що взагалі незрозуміло, як в бюджеті залишаються хоч якісь гроші. Говорячи словами одного іноземного спостерігача «Україна нагадує машину, яка їде в тумані без світла і карти». Дивно, але вона все ще рухається», – йдеться в статті.
Читайте також: Путін і діти. Янукович може наважитись на узурпацію влади за білоруським сценарієм
В той же час видання додає, що наразі Янукович політично не такий сильний як здається.
«На останніх парламентських виборах у жовтні, його Партія регіонів отримала лише 30%, незважаючи на використання кожного можливого трюку (для фальсифікацій – Ред.). «Вибори не були справедливими, але результат засвідчив поразку Януковича», – каже один із західних спостерігачів. Його суперники, в тому числі блок Тимошенко, посилений екс-спікером парламенту Арсенієм Яценюком, партією УДАР на чолі з чемпіоном з боксу Віталієм Кличком і партією правих націоналістів «Свобода» разом одержали більше 50% голосів виборців. Якби не маніпуляції Янукович з виборчим законодавством, він міг би бути вже не при владі», – зазначає The Economist.
Читайте також: Генерали без армії. Опозиції час працювати з масами
The Economist вважає, що під тиском з різних боків Віктор Янукович вирішив не приставати на вимоги ні ЄС, ні Росії.
«Зважаючи на тиск Росії щодо вступу в Євразійський Союз і намагання Європейського Союзу заманити Україну до підписання угоди про асоціацію та вільну торгівлю, вибір Януковича, здається, – не йти жодним шляхом, підтверджуючи назву України, яка значить «пограниччя», – підкреслює видання.
The Economist пише, що після саміту Україна-ЄС та чітких вимог блоку Янукович продовжив свій антидемократичний курс, що підтверджується позбавленням Сергія Власенка депутатського мандата.
«Тим не менш, Янукович не набагато поступливіший і щодо Росії. Після того як президент Росії Владімір Путін сердито прочитав йому лекцію про переваги Євразійського Союзу, в тому числі і дешевого газу, Україна почала купувати газ в Угорщини, щоб знизити свою залежність від російського контрольованого державою газового гіганта Газпрому. Газпром звинуватив Україну в інтригах», – додає The Economist.
Читайте також: Міфічні принади Митного Союзу. Жоден з членів МС не отримав відчутного економічного зиску
Між тим, міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкявічюс вважає, що майбутнє Східного Партнерства залежатиме від вибору Україною свого подальшого шляху.
Лінкявічюс назвав Східне Партнерство «дитиною» всього Європейського Союзу, підкресливши, що його життєздатність залежатиме від вибору Україною свого геополітичного шляху.
«Це не те, що придумала Литва, воно було спільним дитям, і ми спробуємо допомогти йому вижити. Його здоров'я залежить від України. Це дійсно так, у багатьох відношеннях», – зазначив дипломат.
Він також згадав, що Україна зараз має інші варіанти крім ЄС.
«Це його (Владіміра Путіна) особиста доктрина, його особисті амбіції і політичні цілі. Дехто говорить, що це – пропаганда, але я так не думаю…Ситуація зараз така, що Україна зіткнулась з декількома виборами», – сказав Лінкявічюс.
За його словами, саміт Східного партнерства, який відбудеться у Вільнюсі в кінці листопада буде «продуктом Європейського союзу у Вільнюсі».
«Теоретично, кожен проект: і Євразійський Союз, і ЄС може бути успішними навіть без участі України, однак, безсумнівно, тоді вони будуть менш вражаючими. Це, певним чином, – недекларована боротьба, і рішучість України та наша здатність з нею співпрацювати вирішуватимуть не лише успіх заходу, який є менш важливим, але і всю геополітичну гру», – сказав міністр.
Читайте також: Від Митного союзу до знищення нації
На думку професора політології Ратгерського університету Олександра Мотиля, Віктор Янукович і регіонали вирішили, що власний комфорт для них є важливішим, ніж можливі переваги від піару на ефективній боротьбі з негодою у Києві.
За словами експерта, багато президентів і прем’єрів (наприклад, Герхард Шрьодер у 2002 році) у свій час використали ефективну боротьбу з негодою, щоб підняти собі рейтинг і виграти на виборах, але не Віктор Янукович і регіонали.
«То чому ж Янукович і його хлопці не наділи джинси і куртки, не взяли кілька лопат, не вийшли на київський Бродвей Хрещатик і не почали прибирати вулиці? Чому прем’єр-міністр Азаров не зробив те саме? Або хоча би вже квазі-мер Олександр Попов?», – дивується Мотиль.
«Януковичі витривалі: тато працює, молодший ганяє на швидких автомобілях, а стоматолог зайнятий зароблянням грошей. Звичайно, чи могли вони б вирішити, що переваги від хорошого PRу переважують дискомфорт, який може принести псування взуття зі шкіри страуса? Очевидно, що будь-якому з цих хлопців ніколи не видавалось, що розділити труднощі народу, або, принаймні, зробити вигляд цього, може бути гарною справою…Треба бути винятково тупим або зарозумілим або, ж винятково байдужим, щоб поводитись таким чином. Замість цього Янукович і Азаров виявили своє невдоволення зусиллями квазі-мера Попова», – пише експерт.
Читайте також: Як зустрічають рекордні снігопади в інших країнах
Крім того, на думку експерта, за некомпетентну боротьбу з екстремальним снігопадом відповідальний в першу чергу Віктор Янукович.
«Некомпетентність Попова, звичайно, частково є результатом того, що він є регіоналом-політиканом в оточенні регіоналів-політиканів: робити гарну роботу не є частиною їх посадових обов'язків. Але, чесно кажучи, Попов є лише усіченим мером. Формально, він – голова Київської міської державної адміністрації, яку він посів у листопаді 2010 року після призначення Януковичем. По суті Попов не працює Києва. Це робить його бос.. Це означає, що відповідальність за безлад лягає на плечі Віктора Януковича.
Ось, що виходить, коли концентруєш в своїх руках забагато влади: стаєш відповідальним за все і у всьому винним. Хіба це справедливо? Взагалі-то так. Зрештою ніхто не просив Януковича надягти мантію султана України», – вважає Мотиль.
Видання Nowa Europa Wschodnia коментуючи нещодавні мітинги, організовані опозиціонерами зазначає, що «сценарій, за яким лідерам опозиції вдасться підняти за собою, народ і перейняти владу в країні видається нереальним – опозиція наразі занадто слабка».
«Однією із головних проблем української опозиції є факт обмеженої довіри з боку виборців.
Головною проблемою Яценюка є його невизначена позиція в ВО «Батьківщина». Оскільки ВО є об’єднанням аж 7 партій плюс Меджилісу Кримських татар, для членів багатьох із цих партій Яценюк є просто узурпатором, який за відсутності Тимошенко підступно забрав контроль над її партією.
Доки екс-прем’єр є у в’язниці – Яценюк може грати одну із головних ролей на політичній арені, однак, якщо Тимошенко вийде, його рейтинги стрімко впадуть. Якщо ж в такому випадку Яценюк захоче відстояти свої інтереси, це може призвести до розбрату всередині ВО «Батьківщина». Крім того, незадоволення теперішнім лідером «Батьківщини» уже не раз висловлювалися з боку членів об’єднання.
Щодо Тягнибока, то ідеологія його партії стає на перешкоді популярності самого лідера ВО «Свобода». Тягнибок намагається відокремитися від радикальних елементів ідеології свого угрупування. Адже тільки так може бути сприйнятим більшою частиною громадян і реально сподіватися про перемогу на президентських виборах…
Найбільш успішним із лідерів опозиції видається Кличко. Його популярність, проте, зумовлена більше спортивними досягненнями та тим фактом, що поки він не був замішаний у будь-яких політичних аферах. Водночас, все частіше з’являються сумніви щодо політичної незалежності Кличка», – пише польське видання.
«Ефект акції «Вставай Україно!» наразі невеликий. Опозиція не в змозі змобілізувати більшість демонстрантів. Це виникає частково із слабкості самих лідерів опозиції. А частково з того, що самі українці відучилися протестувати і не вірять в можливість зміни на краще.
Хоча вину на неуспіх акції опозиція списала і на владу, і на погоду, такі пояснення провалу звучали малопереконливо, і в результаті гучні заяви про повалення влади звучали лише як заклики. Водночас. така ситуація може коштувати опозиції голосів багатьох виборців, які ще раз переконаються у слабкості партії УДАР, ВО «Свобода» та ВО «Батьківщина», – попереджає Nowa Europa Wschodnia .