На думку польського євродепутата Марка Сівця, в ЄС вже всі знають, чим закінчиться епопея з наближенням України до ЄС.
«Євродепутат Марек Сівєц сказав, що пограє в «адвоката диявола» і трохи піде всупереч звичній риториці про Україну. Він сказав, що насправді «ніхто» не хоче угоди про асоціацію між Україною і ЄС, а всі спостерігають за грецькою трагедією, де всі наперед знають, хто переможе і хто програє. «А переможець – Владімір Путін», – сказав він під час дискусії в Європарламенті, присвяченій Україні.
У своїй колонці на BlogActiv Сівєц також прокоментував, що домовившись про статус спостерігача в Митному союзі Україна перед самітом у Вільнюсі показала ЄС, що має альтернативу.
«Як результат (домовленостей між Путіним і Януковичем – Ред.) Микола Азаров підписав меморандум про глибшу співпрацю між Митним союзом і Україною. Миттєва зміна ставлення до України російського телебачення, яке повідомило, що Україна здійснила стратегічний поворот, свідчить, наскільки Москва чекала цього моменту», – пише Сівєц.
«Тим не менш, правда трохи складніша. Є кілька причин, щоб вважати цей крок фальшивкою. Наприклад, у пункті 5 меморандуму йдеться, що «він не є міжнародним договором і не створює прав та обов'язків, які регулюються законом». Прем'єр-міністр Азаров також сказав, що не хоче обмежуватися статусом спостерігача в Митному союзі.
І тому ми маємо ситуацію, яка, в перекладі з прихованої дипломатичної мови на просту показує, що Україна має альтернативу, хоч і неочевидну, і що Схід є першим вибором країни. Ця ситуація є частиною «боротьби» перед самітом Східного Партнерства у Вільнюсі. Кожен учасник «грає м’язами» і всі хочуть отримати якомога більше. І так відбуватиметься аж до листопада», – вважає євродепутат.
Читайте також: Тисяча й одна інтеграція. Домовленості з Митним союзом не матимуть практичних наслідків
Експерти польського аналітичного центру Centre for Eastern Studies Шимон Кардаш і Тадеуш Іванські зауважують, що підписання меморандуму України з Митним союзом підтверджує, що для Росії блокування євроінтеграції України є важливим завданням.
«
Можна припустити, що Україна підписала меморандум (з Митним союзом – Ред) з тактичних міркувань. З одного боку, Київ має намір послабити тиск з боку Росії з метою повністю інтегрувати Україну з країнами Митного союзу: багато Україна від цього не отримає, але Київ також формально не має жодних зобов’язань. З іншого боку, можна припустити, що Київ розглядає меморандум як інструмент для тиску на ЄС, щоб Брюссель полегшив умови для підписання Україною угоди про асоціацію на саміті у Вільнюсі в листопаді цього року», – вважають експерти.
В той же час, Кардаш та Іванські прогнозують, що розрахунки української сторони можуть виявитися хибними.
«Сам факт підписання меморандуму погіршив імідж України на Заході. Зміст документу, який було узгоджено під час несподіваного візиту Віктора Януковича до Владіміра Путіна у Сочі 26 травня, не було узгоджено з ЄС, що викликало тривогу Брюсселю. І тільки після підписання меморандуму Київ намагався пояснити Брюсселю, що документ не є несумісним із зобов'язаннями членства в СОТ або заявленим бажанням України зблизитися з ЄС», – пишуть вони.
Між тим, аналітики переконані, що Москва знає, «в яку політичну гру грає Київ і насправді припускає, що складна економічна ситуація в Україні, триваюча енергетична залежність від Росії і її неготовність виконати всі умови, установлені ЄС, стануть чинниками, які змусять український уряд прийняти пропозицію Росії».
Читайте також: Куди подітись бідному родичеві? Де окрім ЄС шукати ринки збуту
«Підписання меморандуму підтверджує, що блокування просування інтеграції України з Європейським Союзом, зокрема запобігання підписанню Києвом угоди про асоціацію з ЄС у Вільнюсі, є важливим завданням для Росії. У найближчі місяці варто очікувати, що Росія намагатиметься погіршити відносини між Україною та ЄС.
По-перше, Москва спробує використовувати в засобах масової інформації заяви, що Україна в меморандумі погодилась визнати принципи, що становлять правову базу Митного союзу і Євразійського Союзу, і визнала, що утримуватиметься від будь-яких дій чи заяв, які можуть піти на шкоду інтересам держав-членів союзу.
По-друге, вона прагнутиме здійснити заходи, оголошені в Астані: підготувати до жовтня цього року відповідні зміни до угоди, що регулюють процес євразійської інтеграції, що дозволить Україні підписати юридично зобов'язуючі документи на наступному саміті президентів країн Митного союзу в грудні, таким чином нормалізувавши її офіційний статус спостерігача в Митному союзі і майбутньому Євразійському союзі.
По-третє, не можна виключати, що Москва справлятиме політичний тиск на Київ в рамках триваючих важких газових переговорів, які зачіпають і російські газові поставки і російське бажання контролювати українську газотранспортну систему», – підкреслюють експерти.
Польське видання Rzeczpospolita зазначає, що в зовнішній політиці Віктор Янукович повернувся до геополітичних розрахунків епохи Леоніда Кучми.
«Швидше за все Київ просто шантажує ЄС, змушуючи останній пом’якшити умови для підписання Угоди про Асоціацію. Такий хід, проте, є грою у політичну російську рулетку, якщо комусь не пощастить – вистрелить собі в голову.
В ЄС, наразі лише Литва і Польща так само ревно підтримують Україну, хоча і їх терпіння є вичерпним», – пише в статті в.о. головного редактора видання Аджей Талага.
«Підписаний меморандум гарантує Україні участь у засіданнях Євразійської економічної комісії без права голосу. Цікавішим є пункт, за яким Київ зобов’язується поважати умови Митного Союзу і не брати участь в проектах, які можуть зашкодити його інтересам. Відповідно постає запитання: чи шкодить підписання угоди про асоціацію інтересам Митного Союзу? Це все ж таки два різних інтеграційних проекти.
Відповідь одна: так, шкодить і то досить сильно. Яку ж гру веде команда Януковича? Яку вартість мають її проєвропейські заяви?
За часи незалежності Україна постійно балансує між Сходом і Заходом. Янукович повернувся зараз до геополітики епохи президента Кучми, але часи вже не ті, а тому такий вектор довго протримати не вдасться.
Україна може ввійти до Митного Союзу, але це перекриє їй шлях до асоціації із Євросоюзом. Будь-який крок є вибором геополітичним, а не економічним. Відповідно він має запевнити баланс зисків та витрат не лише на економічному рівні, але й на цивілізаційному. Не відомо наскільки кроки Януковича в напрямку Москви є грою, а наскільки реальною політикою.
Якщо угоду про асоціацію не буде підписано в листопаді 2013 року, «вікно можливостей» для України буде закрите назавжди. Більшість країн членів ЄС вже і так досить скептично ставляться до приєднання Києва до європейської орбіти. І тоді Росія отримає вільне поле для гри та для приєднання України до Євразійського економічного співтовариства та Митного Союзу», – йдеться в статті.
Фахівець з питань європейської, української, російської та білоруської політики Carnegie Endowment Ольга Шумило-Тапіола переконана, що у відносинах з країнами Східного Партнерства ЄС має замінити свій неефективний підхід «більше за більше» на окрему співпрацю з урядом та населенням країни.
«Хоча ЄС не створив проблем регіону, він встановив недосяжні цілі та ігнорує реалії всередині країн (Східного Партнерства – Ред.). Але це не означає, що саміт (у Вільнюсі – Ред.) обов’язково стане провалом. Успіх не слід вимірювати лише підписанням угод. На сьогодні цілі Східного партнерства, здається, перейшли до порятунку країн-партнерів від їх страждань та утримування їх подалі від Росії. А завдяки «допомозі» деяких країн-членів ЄС сам блок в цілому виглядає розпачливо. З боку ЄС благородною ціллю є намагання допомогти підтримати суверенітет країн Східного Партнерства і зупинити їх від подальшого сповзання в хаос, втім здається, що ЄС ганяється за цими країнами, незважаючи на негативний розвиток подій на місцях. А це ніколи не було сенсом ініціативи. ЄС може не подобатися або не приймати такий образ, але це – реальність», – констатує Шумило-Тапіола.
На думку експерта, у застосуванні ЄС його принципу «більше за більше» наразі беруть гору економічні чи геополітичні інтереси, а не мотивація проведення реформ.
«Наприклад, ЄС необхідні енергетичні ресурси з Азербайджану, так що навіть хоча Брюссель і м'яко критикував країну за її проблеми з демократією, Баку все ще отримував обіцянку угоди про асоціацію і допомогу з боку європейців.
Геополітика, здається, також грає ключову роль у відносинах з Україною. ЄС продовжує надавати допомогу Україні хоча країна і не реформується. Деякі держави-члени ЄС же прагнуть укласти угоду без виконання Києвом своїх обіцянок лише для того, щоб утримати Україну в європейській орбіті. Це шкодило ЄС та його іміджу і що більш важливо підриває і так слабкі важелі впливу ЄС у регіоні», – зазначає аналітик.
Читайте також: Ставка на Вільнюс. Чи врятує вона українських дипломатів від провалу переговорів з ЄС?
Шумило-Тапіола переконана, що принцип «більше за більше» у підході до країн Східного Партнерства потребує серйозного корегування.
«Зважаючи на те, що більшість урядів Східного Партнерства навряд чи демократизуються та реформуються в найближчому майбутньому, принцип «більше за більше» треба замінити подвійним підходом – до суспільства і до уряду. Особливо щодо України ЄС повинен уникати підходу «зараз або ніколи». Обіцянка підписання угоди є єдиним реальним важелем впливу Брюсселю на Київ (якщо ЄС не готовий до санкцій). Українці можуть прийняти ряд хворобливих, але терпимих заходів до саміту, але не торкнуться найболючіших, сподіваючись, що ЄС підпише угоду лише для того, щоб сказати, що саміт у Вільнюсі був успішним.
Замість того, щоб мчатися до угоди, ЄС має дозволити українцям визначити свій власний темп руху до підписання, яке цілком може відбутись і після саміту. Це дозволить дещо полегшити тиск на ЄС, який також отримає змогу уникнути компромісу щодо своїх цінності і не втратить довіру людей. Як тільки Україна відповідатиме всім умовам, ЄС зобов’язаний гарантувати, що угоду підпишуть швидко і, що документ буде ратифікований так само швидко Європейським і національними парламентами», – підкреслює експерт.
Читайте також: Секретар Венеціанської Комісії: “Київ має достатньо часу, щоб виконати вимоги ЄС”
Британське видання Financial Times пише, що придбання Рінатом Ахметовим Укртелекому в австрійської інвестиційної групи EPIC збурює нові хвилювання про те, скільки багатства нації наразі зосереджено в руках однієї людини.
«Ця покупка турбує в тому сенсі, що вона нагадує як забагато активів в Україні потрапляють до рук занадто малої кількості людей, що обмежує конкуренцію», – відзначив в коментарі виданню голова аналітичного відділу київського інвестиційного банку Investment Capital Ukraine Олександр Вальчишен.
Посилаючись на зростаюче домінування Ахметова і жменьки інших впливових олігархів над економікою України, пан Вальчишен додав: «Замість того, щоб інвестувати в R&D (дослідження і розробки – Ред.)…найбільші бізнесмени України зациклились на перетасуванні» старих радянських промислових активів «з державної власності у приватні руки за здоровенними знижками». Вказуючи на глибокі економічні проблеми країни, пан Вальчишен додав: «Це не мало наслідком жодної вигоди для продуктивності на макрорівні».
Reuters наголошує, що іноземний бізнес боїться інвестувати в українську економіку через страх стати жертвою несправедливого вибіркового судочинства.
«Через чотири роки після того як британський фінансист Ніл Сміт купив одного з найбільших місцевих виробників горілки в Україні, в рейтингу Forbes фірму назвали однією з найбільш швидкозростаючих фірм країни, з річним обсягом продажів $600 млн. Але потім рішення місцевого суду мало не закрило підприємство.
Такі випадки є однією з причин, чому Україна має погані успіхи в залученні іноземних інвестицій. Минулого року країна привабила лише $6 млрд прямих іноземних інвестицій порівняно з більш як $10 млрд у східних європейських сусідів Польщі та Чехії. З цієї суми $3,9 млрд прибутків прийшли з Кіпру, який багато українських бізнесменів (до банківської кризи цього року) використовували як офшорну зону для ухиляння від податків. Інвестори також забрали $1,3 млрд. прибутку і списали $629 млн збитків, залишаючи дуже мало фактичних іноземних інвестицій», – зазначає видання.
Як пояснює Reuters у випадку компанії Сміта суд заморозив усі активи, в тому числі банківські рахунки його горілчаної компанії (Crimean Vodka Company (KVK)) за позовом української фірми до збанкрутілого попереднього власника активів. Суд відмінив своє рішення через кілька днів після того як Сміт звернувся до кримського уряду, західних дипломатів та ЗМІ.
Читайте також: Голова представництва ЄБРР Андре Куусвек:"Рівень інвестицій в Україну і надалі залишається під великим питанням"
«Хоча уряд президента Віктора Януковича зробив поліпшення бізнес-клімату однією з головних цілей, але цифри і гучні справи свідчать про те, що колишня радянська республіка ще надто далека від того, щоб стати дружнім для інвесторів місцем…
Тоді як Сміт каже, що у справі щодо його компанії йдеться лише про гроші, такі тактики використовуються і для того, що українці називають «рейдерством». На Заході цим терміном позначають недружні поглинання, але тут, як і в інших країнах колишнього Радянського Союзу, це означає захоплення бізнесу безоплатно…
У своїй щорічній доповіді щодо інвестиційного клімату України, Держдепартамент США заявив, що місцеві суди «іноді дозволяють собі захищати рейдерство», що є однією з причин, чому прямі іноземні інвестиції в останні роки були слабкими», – пише видання.