Тиждень поговорив із індійською дослідницею, асоційованою науковою співробітницею Центру Європи та Євразії Інституту оборонних досліджень та аналізу імені Манохара Паррікара (Нью-Делі) Свасті Рао про те, як змінилося сприйняття російсько-української війни в Індії від початку повномасштабного вторгнення Росії, відносини між Москвою та Нью-Делі та чому Індія мусить постійно балансувати у своїй міжнародній політиці.
— Як змінилося сприйняття російсько-української війни в Індії упродовж цього року?
— По-перше, я хочу наголосити, що погляди, які я висловлюю, є моїми власними думками, і вони не відображають поглядів уряду Індії. Отже, коли розпочалася російська війна в Україні, домінуючим наративом в Індії було те, що вона є наслідком розширення НАТО. Індія дуже тісно співпрацювала з Росією ще з радянських часів, і це стало причиною такого наративу. У звʼязку із позицією неприєднання, якої наша країна дотримується з часу здобуття незалежності у 1947 році, і також через те, що ми бачили, як наш заклятий суперник Пакистан дуже чітко співпрацював зі США, наша позаблоковість завжди схилялася на користь Радянського Союзу. У перші місяці війни більшість ЗМІ писали, що війна в Україні є наслідком розширення НАТО на схід. На мій погляд, це неправильно. Ці процеси не мають нічого спільного. Індії знадобився деякий час, щоб зрозуміти, що насправді країни Центральної та Східної Європи багато років лобіювали свій вступ до НАТО, а згодом і ЄС.
Багато експертів, зокрема і я, писали про цю аналітичну неточність в Індії, і завдяки цьому та відповідній дискусії, гадаю, що зараз ми краще розуміємо, що призвело до цієї війни. Крім того, є краще розуміння війни у Грузії 2008 року, коли Росія анексувала Абхазію та Південну Осетію, також подій Євромайдану і того, що сталося в Криму у 2014 році. Все ще є чимало тих, хто казатиме, що Євромайдан фінансували американці, але я гадаю, що зараз ці процеси все ж розуміють краще. Відбулася певна еволюція сприйняття, і в академічних колах з’явилося більше дискусій про те, чим насправді були занепокоєні країни Центральної та Східної Європи. Існує більше розуміння того, що саме безпекові проблеми спонукали ці країни вступити до ЄС і НАТО, а не навпаки, як сказали б російські аналітики. Тож за рік ситуація змінилася таким чином, що поряд з російським наративом, зростає також розуміння іншої сторони медалі — безпекових проблем Центральної та Східної Європи.
Інша справа, як Україна сприймає індійські безпекові занепокоєння. На початку 2022 року я була на конференції, присвяченій російсько-українській війні та позиції Індії щодо неї. Я пам’ятаю, як представник України на ній був надзвичайно емоційним і розлюченим щодо того, чому Індія дотримується нейтралітету. Водночас, гадаю, що серед європейських країн зростає розуміння стурбованості Індії безпекою у цій частині світу і, як наслідок, нашої нейтральної позиції.
Але навіть з огляду на наш стратегічний нейтралітет, є дві речі, які дійсно виділяються. Одна із них – це коли Індія виступила в ООН, аби провести незалежне розслідування вбивств у Бучі. Інша — коли Індія не визнала так званий референдум, який Росія провела у вересні. Гадаю, що ці два кроки були досить рішучими і справді показують, що шлях Індії у війні є справді обережним і з часом ставатиме все більш повним нюансів.
— Упродовж року Індія значно наростила обсяги нафти, які вона купує в Росії. Для багатьох в Україні це свідчить не на користь аргументу про нейтралітет Індії. Чи можна говорити про нейтралітет, коли в час агресії Росії проти України вона збільшує обсяги закупівель у держави-агресора?
— Традиційно Індія ніколи не купувала нафту з Росії. Якщо ви подивитеся на передвоєнний відсоток імпортованої із Росії нафти, то побачите, що це було усього 0,2% усього нашого імпорту нафти. Ми традиційно купували нафту з Іраку, Ірану, Мексики, Венесуели та Саудівської Аравії. Росія була нашим другом з інших причин. Раніше ми купували в РФ добрива, тому що Індія – аграрна країна.
Станом на січень 2023 року імпорт нафти з Росії становить 28% від усього імпорту нафти, і це приголомшує. Найголовнішою причиною цього є знижки та постачання на основі безкоштовного транспортування (англ. Free on board (FOB) – термін, що означає постачання товарів, за яке платить продавець, водночас покупець бере на себе усі ризики у випадку пошкодження чи втрати товару – Ред.). Про це зазначали, зокрема міністр закордонних справ Індії С. Джайшанкар, а також міністр енергетики Х. Пурі. Оскільки Індія є економікою, що розвивається найшвидше, та країною із найбільшим населенням у світі (1,4 млрд людей), ми маємо великий апетит щодо палива. Купівля російської нафти є надзвичайно ефективною з точки зору аналізу витрат та зиску для Індії.
Логіка Індії у цьому питанні цілком економічна. До речі, ми також збільшили поставки зі США. Але я маю ще раз наголосити, що величезні знижки, які ми отримуємо від Росії, є єдиною і найважливішою причиною, чому ми купуємо цю нафту. Окрім того, є ще один фактор. Російська нафта, яка продовжує надходити до Індії, надходить на умовах FOB, тобто безкоштовно. Отже, окрім знижок, саме постачальник організовує та оплачує доставку, страхування тощо. Для нас це дуже приваблива пропозиція. Отже, для нас йдеться не лише про нашу стратегічну автономію чи нейтралітет у політичній сфері, а й про – економічне рішення, засноване на прибутку для економіки.
Читайте також: Нандан Уннікрішнан: «Якщо доведеться обирати між Києвом і Москвою, Індія буде змушена обрати Росію»
По-друге, оскільки доходи Росії різко впали після заборони на купівлю її нафти, у Кремлі зараз також думають про те, щоб скоротити рівень знижок. Якщо вони це зроблять, їхня нафта вже не буде для нас такою привабливою. По-третє, є обмеження цін на російську нафту, про яке оголосили країни G7. Одна з цілей цього обмеження полягала в тому, щоб глобальна пропозиція нафти та попит не потрапили в стан мінливого шоку через раптове зникнення російської нафти зі світового ринку. Отже, після того, як обмеження ціни набуло чинності, багато експертів кажуть, що для таких країн, як Індія, навпаки є сенс продовжувати купувати російську нафту. Причина полягає у тому, що існує фіксована кількість нафти в межах глобального постачання, а отже аби мати можливість перенаправляти нафту з інших країн Європі, треба зберегти стабільне постачання російської нафти. Європа, оскільки хоче стати незалежною від російського імпорту, змінює маршрути свого постачання. Таким чином, поставки з тих джерел, де Індія купувала раніше, тепер доступні для ЄС. У той же час Росія не може заробити великих прибутків, тому що продає свою нафту з такими величезними знижками і на основі FOB.
Я розумію українські емоції та мету вдарити по Росії у цьому напрямку, тому що фактично доходи від газу та нафти складають основу її військової машини. Але в той же час я розумію, що світова економіка насправді не зможе витримати шоку від цін на нафту. Отже, для забезпечення стабільних цін важливо, щоб російська нафта надходила, але так, щоб Росія не могла отримати значних доходів. Росії насправді стає дуже дорого забезпечувати постачання дисконтної нафти на основі FOB. Таким чином російські доходи знижуватимуться, у той час, як це не матиме різкого впливу на світове постачання нафти. Це може дозволити уникнути шоку, з яким не зможуть впоратися багато країн, що розвиваються.
— Чи Індія продовжує підтримувати дружні відносини із Росією, чи політики навпаки нині намагаються дистанціюватися від російського керівництва?
— Як я вже вам говорила напочатку, тісні індійсько-російські відносини мають свою історію. Так само, як гадаю, українці очікують, що Індія зрозуміє їхню історію, що стоїть за всіма безпековими проблемами та тим, чому Україна готова ризикувати усім у цій битві, подібним чином Індія очікує, що український істеблішмент зрозуміє її безпекові проблеми. Я вже згадувала питання енергетики, але є й інші речі. Нейтралітет Індії в українському питанні має набагато більше вертикалей. Перша — походить від прихильності до альянсного світогляду. Індія веде багатовекторну зовнішню політику. Ця багатовекторна зовнішня політика означає залученість до багатьох альянсів. Індія розуміє, що окрім усього, що відбувається в Європі, нині спостерігаємо зростання багатополярності, і вам потрібно залучати до співпраці різних акторів водночас. Індія не хотіла б опинитися в жодному із таборів.
По-друге, це географія Індії. На мою думку, це один із факторів, який упускають багато коментаторів. Якщо ви подивитеся на географію Індії, то у верхній половині території нашої країни ми маємо два неврегульовані кордони. Один на заході із Пакистаном. Ми чотири рази воювали з Пакистаном через це. Він називається лінією контролю. Ці питання все ще не вирішені, зокрема щодо Кашміру, і воно є абсолютно невід’ємною частиною національної сутності Індії. З іншого боку, на сході Індія має неврегульований кордон із Китаєм, з яким ми також воювали у багатьох війнах, і ніхто не прийшов воювати за нас, тому що насправді у нас немає безпекового альянсу.
Так, наприклад, такі країни, як Австралія, Японія чи Південна Корея, мають гарантії безпеки від США. Індія таких гарантій не має. Тож є щось, що ми намагаємося підтримувати, тому що ми знаємо, що Індія сама мусить шукати ці гарантії безпеки, тому нам потрібно балансувати та шукати різні альянси.
Отже, якщо ви подивитеся на наші континентальні занепокоєння, то ми надзвичайно обережні щодо азійського кордону з боку Китаю. Росія нам потрібна для балансування Китаю, тому що Китай і Росія також дуже близькі, набагато ближчі, ніж Індія та Росія. Нам також потрібна Росія, аби підтримувати наші звʼязки в Центральній Азії. Є ці п’ять країн Центральної Азії, з якими ми почали розвивати відносини лише нещодавно, хоча ми маємо з ними дуже давню історію.
Читайте також: «Моді-фікація 2.0»
Інший аспект, де нам потрібна Росія – це для того, щоб забезпечити наші інтереси в морському коридорі, який проходить з півночі на південь між Іраном та Індією. Говорячи, чому Індія нейтральна, варто також памʼятати, що протягом тривалого часу США були майже постійно присутні в Афганістані. В часи адміністрації Трампа вони вирішили покинути Афганістан і там залишилася лише Росія. Іншим важливим гравцем там є Китай, який тісно співпрацює з Пакистаном. Це повністю суперечить стратегічним інтересам Індії.
Отже, щоб врівноважити Китай і збалансувати наш доступ до Центральної Азії, щоб забезпечити наші економічні інтереси в міжнародному торговому коридорі північ-південь, який проходить від Ірану до цієї частини світу, протистояти наслідкам вакууму влади в Афганістані після того, як США залишили цю країну, ми вважаємо нашим стратегічним інтересом підтримувати зв’язки з Росією.
Тепер, якщо ви подивитеся на нижню частину політичної карти нашої країни (Індійський океан і ширший Індо-Тихоокеанський регіон), то побачите, що саме там знаходиться ключ для нашої майбутньої співпраці із іншими країнами Індо-Тихоокеанського регіону. Ми співпрацюємо із країнами QUAD (Чотиристороннього діалогу з безпеки, членами якого є США, Японія, Індія та Австралія). Ми також співпрацюємо із ЄС у цьому регіоні. Наша співпраця проходить у таких питаннях, як боротьба з піратством, розвиток економіки регіону. З цими повністю західними союзниками ми втілюємо наші морські прагнення.
Отже, якщо подивитися на географію Індії, можна побачити той баланс, який вона має підтримувати, оскільки Нью-Делі не має ключового договору безпеки чи відповідних гарантій від будь-кого.
Читайте також: На двох стільцях
Три інші країни, що є частиною QUAD надзвичайно активно говорять про те, що це обʼєднання спрямоване проти Китаю. Індія так не говорить. Отже, справа не тільки в Росії. І я дуже прошу вас це зрозуміти. Китай є нашим заклятим суперником, з яким ми ведемо війни. Ми використовуємо Росію, щоб збалансувати Китай, ми використовуємо також багато інших факторів, щоб збалансувати Піднебесну. Але Індія все ще не робить офіційних заяв про те, що QUAD спрямований проти Китаю. Так кажуть усі інші троє партнерів. Однак це не означає, що за зачиненими дверима не йде обговорення з метою протидії та балансування Китаю. Те, що ви бачите на папері як офіційні заяви, є лише частиною відносної стратегічної автономії Індії, яку ми хотіли б зберегти щодо будь-якого блоку. Гадаю, це допоможе вам зрозуміти нашу позицію, коли мова йде про Росію.
Тепер важливіше. Є фактор Кашміру. Якщо ви подивитеся на голосування у Раді Безпеки ООН, то тільки Росія завжди накладала вето на будь-яку пропозицію, яку Пакистан намагався просунути завдяки Китаю, тому що Ісламабад та Пекін є союзниками.
Пакистан бореться за інтернаціоналізацію питання Кашміру. Індія каже, що ми вже маємо рамки, щоб говорити про це на двосторонньому рівні. Це складна ситуація, і в РБ ООН лише Росія постійно ветувала пропозицію Пакистану. Отже, нам потрібна Росія у питанні Кашміру в Раді Безпеки ООН, оскільки Пакистан намагається його інтернаціоналізувати за допомогою Китаю.
— Протягом тривалого часу Росія була найбільшим ринком зброї для Індії. Чи змінилася ця ситуація?
— Тривалий час ми були залежні від Росії щодо імпорту наших оборонних закупівель. Для цього також є причини, тому що ніхто інший не хотів давати нам технології, які Росія продавала нам дуже дешево. Наприклад, атомні підводні човни. Це зробила Росія. Сьогодні в Індії активно дискутують щодо ефективності російської техніки, тому що вона не змогла добре себе зарекомендувати у російсько-українській війні. І ми це бачимо. Однак ще до початку війни, у 2016 році, а потім у 2020 році, ми запропонували змінити нашу політику процедури закупівель для оборонних потреб (англ. Defense Acquisition Procedure, DAP).
Індія має п’яту за величиною армію у світі та залежить від зовнішнього імпорту зброї. Уряд дуже серйозно ставиться до цієї ситуації. І за два роки після того, як нинішній уряд прийшов до влади, у 2016-му році, було оголошено реформу процедури закупівель для оборонних потреб (DAP). Тоді зазначили, що поточна процедура закупівель для оборони є неправильною, а залежність від одного постачальника суперечить основним інтересам національної безпеки Індії. DAP було оновлено у 2020 році.
Ми намагалися змінити нашу політику оборонних закупівель у багатьох напрямках. Ми заявили, що не хочемо вступати у відносини покупець-продавець, тому прагнемо розширювати спільне виробництво та зосередитися на транспортних технологіях. Крім того, Індія почала інвестувати значні кошти у власні науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (R&D). Ми також намагаємося збільшити роль приватних гравців. Разом з тим зʼявився список товарів, які ми більше не будемо імпортувати.
Читайте також: Індія: Найбільша демократія між шальками терезів
Друга частина реформи DAP відбулася у 2020 році. Тоді індійський уряд ще більше усвідомив, що Індії потрібно нарощувати вітчизняну оборонну промисловість. Індія шукає більше можливостей спільного виробництва. Вона активно співпрацює в галузі оборони з такими країнами, як Австралія, США та Франція. Що стосується Росії, то особисто я не впевнена, чи ми отримуємо всі замовлення вчасно, тому що з тією війною, яка відбувається в Україні, маю сумніви, що Росія може доставляти зброю вчасно. Є наратив про військову міць Росії. Але я гадаю, що війна показала його проблеми. За зачиненими дверима в Індії точиться багато дискусій про те, наскільки стійкими можуть бути відносини з Росією.
Крім того, російські ресурси висмоктує не лише війна, але й безпрецедентні санкційні обмеження з боку Заходу. Візьмімо проблему відсутності мікрочіпів. Ми чуємо, що чіпи виймають з холодильників і використовують для виробництва зброї. Це те, що нас хвилює, незважаючи на обіцянки.
Російське вторгнення в Україну не стало тривожним дзвіночком для Індії з точки зору імпорту зброї. Ми вже почали з необхідних змін у політиці в 2016 і 2020 роках. Наприклад, в межах виробництва на будь-якому оборонному підприємстві є певна кількість продукції, яка має вироблятися в Індії. Отже, Індія почала цей процес ще до повномасштабного вторгнення, але війна його прискорила.
Отже, з одного боку наша співпраця з іншими країнами розширюється, а з Росією —істотно скорочується. Утім країни Заходу мають зрозуміти, що якщо вони хочуть, щоб ми позбулися нашої залежності від російської зброї, то вони мають заповнити цю прогалину. Ми особливо розраховуємо на спільне виробництво, але європейці бачать такий підхід проблематичним. Західним партнерам потрібно буде змінити своє мислення, звернути увагу на занепокоєння Індії щодо зброї та усвідомити, що сильна Індія також в їхніх довгострокових інтересах.