На двох стільцях

Світ
2 Грудня 2021, 13:42

«Це небезпечно й ні в чиїх безпекових інтересах», — саме так заступниця Держсекретаря США Венді Шерман під час зустрічі з міністром закордонних справ Індії ­Субраманьямом Джайшанкаром 7 жовтня оцінила купівлю Індією російської зенітної ракетної системи С-400 «Тріумф». Шерман тоді відвідувала Нью-Делі в рамках свого турне регіоном, але на порядку денному обговорень в Індії саме цей оборонний контракт був серед провідних тем.

Індія підписала угоду на купівлю чотирьох російських систем ППО на суму $5,43 млрд під час щорічного двостороннього саміту 5 жовтня 2018 року. Уже тоді у Вашингтоні висловили занепокоєння таким рішенням Нью-Делі. Відтоді воно не сходить з порядку денного двох країн, які нині активізували партнерство, зважаючи на спільну геополітичну загрозу — Китай. Причин для хвилювання через цей контракт у США кілька: по-перше, бажання, щоб Індія якомога швидше позбулася оборонної залежності з боку РФ. За даними SIPRI, Москва залишається найбільшим постачальником зброї до Нью-Делі, а Індія відповідно є найбільшим ринком збуту для російської оборонки — 23% всього експорту зброї з РФ спрямовано на цю південноазійську країну. По-друге, як пише індійське видання The Wire, є побоювання, що С-400 може збирати електромагнітні сигнали, характерні для американських літаків або гелікоптерів. Такі є на озброєнні в Індії, зокрема АН-64 «Апач» та СН-47 «Чінук».

Читайте також: Звіт RAND: Росія продовжує втрачати на експорті зброї через санкції США та ЄС

Днями цю тему знову почали активно обговорювати. Причина проста: з 14 листопада Росія постачає до Індії частини С-400. Час, коли це відбувається, — не випадковий. На початку грудня туди прибуде Владімір Путін. Це другий його персональний виїзд за кордон за останній рік. Перший був для зустрічі з президентом США Джо Байденом. Тож символізм такого візиту з боку Кремля чималий. Водночас у Вашингтоні все добре бачать. «Гадаю, ми були дуже чіткими в розмовах з нашими індійськими партнерами щодо нашого занепокоєння цими системами», — заявив 16 листопада на пресконференції речник Білого дому Джон Кірбі. Чіткість полягає в тому, що над Індією нині нависла загроза американських санкцій у межах закону «Про протидію санкціями противникам Америки» (Countering America’s Adversaries Through Sanctions Act, CAATSA). Цей закон набув чинності у 2017 році. Він має на меті обмежувати військове та безпекове співробітництво з Росією, Іраном і Північною Кореєю. Якщо США будуть послідовними, то Індія стане третьою країною, що потрапить під ці обмеження.

У 2019 році США анулювали свій контракт на постачання Туреччині 100 нових винищувачів F-35 у зв’язку з тим, що Анкара також уклала з Москвою договір про постачання таких самих систем ППО С-400. Міжнародна преса з посиланням на американських чиновників писала: Вашингтон побоювався, щоб Кремль не отримав доступу до технологій, використаних у F-35. До того ж Туреччина також потрапила під економічні санкції США в межах CAATSA. А першим під обстріл цієї санкційної зброї потрапив Китай у вересні 2018 року. Пекін тоді закупив у Москви десяток літаків Су-35 і ту саму систему ППО, що й Туреччина та нині Індія.

Москва залишається найбільшим постачальником зброї до Нью-Делі, а Індія відповідно є найбільшим ринком збуту для російської оборонки — 23% всього експорту зброї з РФ спрямовано на цю південноазійську країну

Однак питання «санкції чи ні» тепер у відносинах двох країн звучить схожим на те, про що запитував шекспірівський Гамлет. І в Нью-Делі сподіваються, що переможе таки заперечення. На початку осені у Вашингтоні відбувся перший очний саміт Чотиристороннього діалогу з безпеки (Quadrilateral Security Dialogue, Quad). До нього крім Індії та США належать також Японія та Австралія. На час створення Quad про нього говорили як про «азійське НАТО», але доля цього утворення склалася інакше (див. Тиждень № 40/2021). І оскільки нині США прагне зблизитися з демократіями регіону, щоб формувати спільний фронт проти Китаю, то Quad видається непоганим майданчиком для такої співпраці. Тож відносини між США та Індією зараз перебувають на підйомі.

До того ж Нью-Делі на свій захист говорить, що нове озброєння їй потрібне зокрема й для протистояння з Китаєм. «Використовуючи системи ППО С-400 на північному та східному кордонах Індії від 2022 року, уряд Моді нарешті збалансує тактичний недолік, перед яким постали військові після несподіваних порушень НВАК 1597-кілометрової лінії контролю в Ладакху у травні 2020 року», — пише індійський військовий оглядач Шішір Ґупта у The Hindustan Times.

У США політична атмосфера також видається частково сприятливою для Індії. Американський аналітичний центр The Stimson Center у своєму нещодавньому звіті «На шляху до зрілого оборонного партнерства» закликає Вашингтон відмовитися від санкцій проти цієї країни. «Санкції CAATSA спровокують значний політичний удар в Індії та відкинуть відносини між країнами на десять років назад», — пишуть аналітики центру. На початку листопада троє американських сенаторів-республіканців Тед Круз, Тод Янґ і Роджер Маршал запропонували поправку до CAATSA, яка вже відома як законопроєкт «Про обачне зменшення ненавмисних наслідків, що послаблюють альянси та лідерство» (Circumspectly Reducing Unintended Consequences Impairing Alliances and Leadership Act, CRUCIAL). Згідно з цією поправкою, країни — учасниці Чотиристороннього діалогу з безпеки фактично не потраплятимуть під дію закону CAATSA. Поки що не відомо, чи зможуть підтримати цей законопроєкт у Конгресі, проте сприятливі для Індії сигнали переважають.

Читайте також: Прикро, але не боляче

Водночас імовірність того, що санкції таки буде застосовано, залишається високою. Про це в коментарі Тижню каже Джаґаннат Панда, координатор Центру дослідження Східної Азії Інституту оборонних досліджень та аналізу імені Маногара Паррікара. «Імовірність того, що на Індію накладуть санкції, досі дуже висока. Однак вони, найімовірніше, будуть «неважкими», оскільки Індія розпочала переговори про отримання такого озброєння ще кілька років тому, а формальну угоду щодо купівлі С-400 у Росії було укладено в жовтні 2018 року.

«Нью-Делі також наполегливо лобіює, щоб переконати американських чиновників і оборонні компанії відмовитися від санкцій, зважаючи на позитивну динаміку, яка з’являється у відносинах Індії та США», — каже політолог. До того ж, на його думку, Нью-Делі вже не має шляхів для відступу, оскільки постачання російських систем ППО розпочалося. «Обов’язком Індії є переконати американських політиків, що вона захищатиме всю оперативну, технічну та військову таємницю американського військового обладнання від стеження з боку РФ чи розвідувальних даних, які Москва може отримувати через С-400», — вважає Панда.

Однак якщо Вашингтон таки відмовиться накладати санкції на Нью-Делі за купівлю російських систем ППО, то опиниться в не менш складній ситуації. Без сумніву, Туреччина висловлюватиме протест проти таких дій, адже попри участь в одному зі США оборонному Альянсі, вона таки опинилася під санкційним обстрілом. Водночас Індія, яка не є членом НАТО і до того ж цього року брала участь у навчаннях «Запад 2021», отримає індульгенцію. Це також підриватиме й так розхитану трансатлантичну єдність. До того ж інші країни, розуміючи, що є шанс відкупитися, й далі укладатимуть контракти з РФ.

Читайте також: Брак волі. Чому європейці не знають, як упоратися з Росією

Раніше в американських медіа траплялися думки про те, що Нью-Делі може вдатися до жорсткішої риторики проти Кремля чи певних кроків, що засвідчували б його критичне ставлення до антидемократичних і загарбницьких дій РФ, в обмін на звільнення від санкцій і купівлю російського озброєння. Про це зокрема згадував експерт аналітичного центру The Stimson Center та один зі співавторів звіту «На шляху до зрілого оборонного партнерства» Самір Лалвані в подкасті про індійську політику Grand Tamasha. 17 листопада під час голоcування за оновлену Резолюцію ООН щодо порушення прав людини у Криму Нью-Делі мав таку можливість, але так нею й не скористався. Індія опинилася серед 19 країн, які проголосували проти української резолюції. Зважаючи на близькість візиту Владіміра Путіна до Індії, якісь зауваження щодо російської політики, ймовірно, у цій країні буде почути важко. Радше навпаки. 

102