«Через цей переворот я живу два роки в хостелі! У мене немає грошей! Я не можу купити ліки! Я два роки не бачила телевізора! При Януковичі я хоча б навчалася! І жити можна було! А ви! Ви! Це вас треба судити! Продалися за купку цукерок! Янукович був єдиним легітимним президентом!» – кричить жінка із зали чи то потерпілим, чи то прокурорам чи то просто в повітря. Головуючий суддя Сергій Дячук мовчки вислуховує тираду, доки нервова громадянка прямує до дверей, часом розштовхуючи люд. Двері за нею зачиняються і суд вертається у звичне робоче русло.
Взимку справа Зінченка-Аброськіна приросла новими подробицями і, фактично, перетворилася на нове провадження, яке суд змушений розглядати спочатку. До обвинувачень у вбивстві 39-ти людей 20-го лютого 2014-го додалося ще 9. Крім того, колишнім спецпризначенцям інкримінують незавершений замах на вбивство ще 80-ти протестувальників, які отримали ті чи інші вогнепальні поранення під час лютневих подій. На додачу, крім заволодіння зброєю, додалося обвинувачення у тероризмі –прокурори трактують його як залякування протестувальників і лідерів тодішньої опозиції з метою згортання протесту.
Побільшало і сидільців на лаві підсудних. До вже відомих Зінченка і Аброськіна приєдналися Сергій Тамтура, Олександр Маринченко та Олег Янишевський. Звинувачення у них аналогічні. Водночас, прокурори зауважують, що іще 18 підозрюваних вони розшукують, і по частині з них вже є певна інформація, однак озвучувати вони її поки не готові.
«Шановний суд. Є прохання. Нам важко спілкуватися із захисниками через скло. Чи не могли б ви дати доручення зробити у ньому віконечко абощо? Врешті, ми й самі можемо болгаркою випиляти, якщо нікому», – жартує під час слухання Маринченко.
Читайте також: Справа Зінченка-Аброськіна: допити тривають
Із нововведень в засіданні і нова клітка. Себто, місце для утримання підсудних. В перервах між слуханнями правосуддя розщедрилося і змонтувало для екс-силовиків скляний акваріум. Щоправда, новинка прийшлася підозрюваним не зовсім до душі і вони час від часу скаржаться на поганий звук усередині. Мовляв, суддів не чують, а адвокатів так собі, через раз.
Але найбільша новина, яка спричинила ефект бомби, це проблеми із судом присяжних. Щоправда, вони не пов’язані із порушенням процедури призначення, про що раніше писав Тиждень. Мова про недостатнє фінансове забезпечення. У своїй заяві присяжні заявили, що оплата у 40-70 гривень є недостатньою за одне судове засідання. А деякі з них взагалі не завжди бачили і ці гроші. Відтак, минулого вівторка, 24 травня, вони вирішили піти. Подавши головуючому судді відповідне клопотання. Дячук такому повороту подій не зрадів. Він одразу заявив, що відвід присяжних істотно затягне судовий розгляд. Але розглянути питання погодився і взяв час до п’ятниці, аби визначитися із рішенням.
«Питання щодо присяжних виникло не сьогодні і не минулого засідання. Воно підіймалося головуючим щонайменше двічі впродовж останніх чотирьох місяців. Так би мовити, щоб привернути увагу держави до цієї проблеми. Проте жодної реакції від компетентних органів не було. Саме цим зумовлені заяви присяжних. Це акт відчаю, скажімо так», – пояснює адвокат «беркутівців» Стефан Решко.
«Ми про це знали, однак не втручалися. Уявіть, якби ми написали звернення чи лист в судову адміністрацію – нас би ЗМІ із цією ситуацією розірвали б. «Адвокати намагаються вплинути на присяжних» – десь так би це звучало», – розповідає інший адвокат Олександр Горошинський.
Представники прокуратури також підтвердили існуючі проблеми із виплатами присяжним.
Читайте також: Справа «беркутів»: суд must go on
«Ми про цю проблему з виплатами, як і ЗМІ, дізналися під час засідання. Але прокуратура не може на це впливати. Об’єктивно, присяжні підняли тему, яка існує по всіх провадженнях в Україні. І це дійсно проблема. Але якщо підходити до питання процесуально, то відсутність оплати не є підставою для самовідводу. Бо вона об’єктивно не впливає на неупередженість чи неможливість розглядати справу. До того ж, згода присяжних брати участь в засіданні накладає на них певні зобов’язання», – наголосив прокурор Олексій Донський.
Засідання, як і зазвичай, почалося майже опівдні. Учасники процесу неквапом займали свої місця, тут же розміщувалися і вільні слухачі. Гальорку зайняли журналісти, яких після демаршу присяжних відчутно побільшало в залі. Суд навіть повернув окрему кімнату для громадськості, в яку вивів трансляцію із зали. Втім, всі намагалися потрапити безпосередньо поближче «до тіла». Себто, обвинувачених.
Головуючий одразу перейшов до справи і вирішив розглянути самовідвід присяжних. Захист екс-беркутівців клопотання підтримав.
«Якщо суд не задовольнить клопотання – для присяжних виконання обов’язків стане некомфортним. А я б не хотів, аби люди, які вирішуватимуть долю моїх клієнтів, почувалися некомфортно. Адже, фактично через них вони змушені сидіти в цьому залі. А це у майбутньому може викликати негативне ставлення до моїх клієнтів», – заявив Решко.
Суддя Дячук спільно із присяжними пішов вирішувати долю відводу. Колишніх силовиків із зали вивели, гадати про долю провадження всередині приміщення лишилася сама громадськість.
«Добре, що ця ситуація виникла зараз. А от уявіть, якби це сталося десь на середині дороги», – розповідав колегам Горошинський.
«Судді і присяжні – єдині учасники процесу, які мають бути присутніми від початку і до кінця. Замінити можна прокурорів, замінити можна адвокатів. Але не присяжних. Якби ми дослідили докази, допитали потерпілих і свідків, перейшли б до дебатів і мали оголошувати вирок… і в цей момент присяжні заявили відвід і суд його ухвалив – нам би довелося починати з початку. Тобто з оголошення обвинувальних актів», – пояснив Тижню Донський.
Зважаючи на обсяги матеріалів справи, в якій нараховується 200 томів, наново довелося б проводити доволі таки об’ємну роботу.
Читайте також: Справа «Беркуту»: екс-міліціонери серед присяжних
Слуги Феміди повернулися за півгодини. Інтрига фізично відчувалася у повітрі. Від подальших кілько х хвилин залежало, чи затягнеться розгляд провадження ще на півроку, чи буде тривати у звичному режимі.
«Суд для задоволення клопотання підстав не знайшов», – голосно проговорив головуючий і пустився перелічувати причини, з яких присяжні лишаться на своїх місцях.
Щоправда, на певні поступки судді таки пішли. Скажімо, вони погодилися переглянути графік судових засідань, на які скаржилися присяжні. Тепер замість трьох днів на тиждень суд відбуватиметься двічі – у вівторок і четвер. За умови, що не виникнуть обставини, які змусять переглянути таке рішення. Крім того, Дячук оголосив, що у серпні суд піде у відпустку – з 8 по 27 число. На останок він зазначив, що рішення «було не простим», але воно «узгоджене всіма присяжними». Також головуючий висловив надію, що судова адміністрація врешті вирішить проблему із фінансовим забезпеченням. Присяжні вислухали рішення мовчки, після чого вмостилися на свої місця і суд нарешті перейшов до доказів.
Від початку учасники процесу вирішили зайнятися, як це вони назвали, «локаціями і особистостями». Тобто доказами, що доводять перебування п’ятьох «беркутівців» на Інститутській 20 лютого. У якості підтверджень навели довідки про телефонні дзвінки «беркутів», відеозаписи журналістів та антропометричну експертизу. Захист колишніх силовиків заперечив.
«Чи є постанова суду на витяг даних щодо телефонних дзвінків? Якщо ні – то ця інформація не є законною і не може бути доказом. Крім того, антропометрія в якості опізнання людини не використовується вже доволі давно» – заявив адвокат Ігор Варофоломеєв.
«Як свідчить визначення Вікіпедії, антропометрія не використовується для ідентифікації людини. Крім того, дослідження проводилося не сертифікованими приладами. Наприклад, вимірювання робили рулеткою, а вона китайська» – із нажимом казав Решко.
Заслухавши заперечення, суд вирішив допитати експерта-антропометриста. І перейшов до перегляду відео.
Проектор виводить на екран зображення з інститутської. Людина у формі з жовтими пов’язками на руках і автоматом робить кілька пострілів, потім дивиться в бік камери.
«Це ж Зінченко! Точно він, подивіться!» – гучним шепотом говорить бабуся, яка сидить неподалік акваріуму, приглядаючись до згаданого вище «беркутівця».
І справді, певна схожість є. Полягає вона в тому, що людина на відео тримає автомат «під ліву руку». Тобто – шульга. Експерт-антропометрист також зробив відповідний висновок, у якому зазначив, що Зінченко справді є шульгою, а процес експертизи це припущення підтвердив. Однак такі висновки викликали заперечення у захисту, через що вони й захотіли допитати працівника, який проводив судово-медичну експертизу.
Колишні силовики, між тим, уважно дивилися на екран.
«Ти подиви, диви що він робить. Це ж снайпер! Не стріляй, с*ка!» – чути коментар від оператора.
На відео – чоловік у формі, з гвинтівкою, на яку встановлений приціл. Видно, що він веде вогонь в бік Майдану Незалежності. Зінченко й Аброськін мовчки дивляться на екран. Їхні колеги по акваріуму стиха переговорюються. Найсерйозніший – Янишевський. Він сидить у кутку і постійно робить помітки у своєму блокноті.
Далі суд оглядає відео і фото з експертизи, яку проводили над Зінченком – вимірювання зросту, ширини плечей, довжини рук і ніг, фото і відеофіксакція з різних ракурсів, в русі тощо. Все відбувається доволі швидко, майже без заперечень. По завершенні суд оголошує перерву. До вівторка.