За сприятливої погоди врожай зернових може перевищити рекорд 1990 року – 51 млн тонн. І якщо в середньому по країні зберуть по 40 ц/га на 15 млн га, засіяних зерновими, – отримаємо фантастичну цифру у 60 млн т. Більше, ніж прогнозує уряд. Однак зібрати і переробити рекордний врожай буде набагато складніше, ніж його виростити. У цьому Тиждень пересвідчився, побувавши в степах Херсонщини.
НЕ-ФЕРМЕРИ
Чим далі від Дніпра, тим дрібнішими стають поселення, зате ледь не до горизонту простягаються поля. За вікном наче гігантський трикольоровий калейдоскоп: жовте, зелене, чорне, жовте, зелене, чорне. Цього року врожайність зернових на півдні України в півтора-два рази перевищує минулорічні показники. Ячмінь, рапс і пшениця вже дозріли, а соняшник та кукурудза ще тільки набирають сили. Чимало ділянок щойно зорані, чи ж навпаки – стоять порослі бур’янами, під паром. Опівдні неймовірно смалить сонце. В старенькому «Москвичі» кондиціонер не передбачений, пляшка холодної води за хвилин десять стає гарячою. Як то воно в кабіні комбайна?
Про зустріч із фермерами було домовлено заздалегідь. Однак застати їх на місці виявилося непросто – бо жнива ж. У одного зламався комбайн, і він терміново помчав за запчастинами в іншу область. Другий мотається по токах та елеваторах, домовляється про зберігання збіжжя. Вдома залишилися хіба що жінки та діти, на яких у цю пору висить усе хатнє господарство. Ледь не дивом натрапили на Віталія Гука з села Лопаки. Господар зустрічає нас новиною: сьогодні його п’ятнадцятирічна донька вперше керувала трактором. Звісно, під пильним наглядом батька.
Господарство Віталія – 300 га орендованої землі. За кожен пай, а це близько 7 га, він виплачує власникам частку врожаю. Минулого року внаслідок засухи було по 700 грн за пай, цьогоріч виплати зростуть на 40–50%. Цікаво, що фермером Віталій себе не вважає, мовляв, фермер – це той, хто отримує від держави підтримку. Віталій такої підтримки не має. Однак хазяйнує серйозно: є німецький комбайн «Домінатор», два нових МТЗ, Т-150, вантажівки ГАЗ-53 і КАМАЗ. Що сіяв? На 170 га – ячмінь і пшеницю, ще на 80 га – соняшник. Врожай ячменю очікується по 35 ц/га (середня по країні врожайність зернових минулого року ста новила 22 ц/га), пшениці – ще вищий.
А от з чим скрутно, так це з робочими руками. За словами Віталія, молодь не йде навчатись на механізаторів і трактористів, бо нічим платити за навчання. Тому фермери змушені брати на роботу пацанів навіть без водійських прав. Головне, щоб уміли працювати на цій техніці, яка переважно білоруського чи російського виробництва. Імпортна – дорога в обслуговуванні, вітчизняна – неякісна, і через 5 років іде під списання.
Сутужно зі зберіганням збіжжя. Віталій має площадку під зернові, та до неї не дозволяють провести електрику. Тому вночі приміщення не освітлюється, й узагалі важко уявити господарський об’єкт без електрики – там же нічого не працюватиме. Формально відмовляють, посилаючись на пожежну безпеку. Раніше ж, за радянських часів, ці самі склади освітлювалися.
Разом підраховуємо «на пальцях» цьогорічні витрати на обробку землі. На полі, що стоїть під паром, все одно треба 6–7 разів провести культивацію – це приблизно 200– 250 грн/га витрат на пальне. Вкинути в землю 200–250 кг селітри – ще 650 грн. Оплатити насіння, роботу найманих працівників, амортизацію техніки, оренду землі, податки тощо… Тим часом закупівельні ціни на ячмінь вже впали на 20%, до 1000 грн/т. Якщо вдасться отримати прибуток у 300 грн з гектара – буде добре. Минулого року Віталій мав лише сотню.
В «КОЛГОСПІ» КРАЩЕ
Коротка злива на певний час зупинила жнива на полях. Ми шукаємо білу «Ниву», орієнтир, за яким у степу можна знайти керівника чи головного агронома колишнього колгоспу, а тепер – приватного сільськогосподарського підприємства «Дружба» в Горностаївці. Поки підсихає ячмінь, комбайнери зібрались на перепочинок під пересувним навісом скраю скошеного поля. На запитання про врожай відповідають зі сміхом: «Оченята плачуть, а ручки крутять».
Кажуть, що такого ячменю не косили дуже давно. В середньому – 40 ц/га, а на деяких дільницях – вище 50 ц/га. Для комбайнера багато зерна – гарна зарплата. Цьогоріч платять по 50 коп. «комбайнерських» за кожний центнер. За день намолочують по 50 тонн, от і рахуйте. І врожай, і оплата майже вдвічі більші, ніж минулого року.
Поруч у рядок стоять шість російських комбайнів «Дон», на вигляд не дуже нових, але відремонтованих і пофарбованих. У господарстві про техніку дбають.
Зі здивуванням дізнаюся, що, на думку комбайнерів, російські «Дони» краще збирають зерно, ніж американські «Джон Діри». Пояснюють, що господарство поставило на «Дони» потужніші двигуни, й усе налагодилося. Вони хоча й повільні, але підбирають кожний колосок. «Американці» швидші, та й втрати зерна через це більші. Тому «Джон Діри» частіше використовують для жнив на великих площах, коли треба швидко скосити дозрілий урожай, поки зерно не осипалося чи його не зіпсувала негода.
До речі, свої паї механізатори віддали в оренду цьому ж господарству. Не тому, що на пай багато платять. Просто в «колгоспі» люди мають постійну роботу. Загалом у господарстві – близько 200 працівників і майже 4500 га землі.
Аж ось під’їхала «Нива» головного агронома Сергія Шульги. Він одразу запитує комбайнерів, чи перевірили ті техніку, поки триває перерва. Наймолодший помічник комбайнера під загальні жарти вирушає з агрономом показувати техніку.
Основні сподівання – на зернові та соняшник, які займають 1800 га та 920 га відповідно. Врожай ярого й озимого ячменю коливається від 30 до 50 ц/га, пшениці очікують до 60 ц/га. Разом планують зібрати по-над 7000 т зернових, що у перерахунку на поточні ціни забезпечить валовий дохід у 7–10 млн грн. А як же рапс і соя, про які зараз стільки розмов? Як виявилося, чутки про повальну моду на них значно перебільшені. По-перше, ці культури в умовах південних степів потрібно вирощувати на поливних землях, а таких небагато. По-друге, рапс потребує ретельного дотримання агротехнологій, вередливий щодо погодних умов і швидко перезріває. Тому рапсу посіяли всього 116 га, сої – 100 га.
Перевага цього господарства в тому, що вдалось зберегти частину колишнього колгоспного майна, у тому числі тік, на якому можна тимчасово зберігати весь урожай. А от коли дозріє соняшник, частину зернових доведеться продати, навіть за низьких закупівельних цін. Уцілому ж очікують, що цього року отримують чистий дохід у 200–300 грн з гектара.
Не втримався, щоб не спитати агронома, в чому причина рекордного врожаю: дотриманні агротехнологій, продуманій урядовій політиці чи сприятливих погодних умовах. Сергій Шульга посміхається: звісно, що все залежить від погоди.
P. S. Увечері, коли на вулиці стало прохолодно й комфортно, під келих пива разом зі знайомими обговорювали тяжке сільське життя. Раптом із радіоприймача диктор оголосив про штормове попередження. Всі одразу стихли, прислухаючися до прогнозу погоди. Наразі доля рекордного врожаю цілковито залежить від стихійного фактора. Й у прямому, й у переносному сенсі.