На перший погляд, для людини, яка сповідує демократичні цінності, результати виборів (і це не лише підсумки голосування) невтішні. Тотальне панування партії влади в основних засобах масової інформації (особливо на телебаченні); суворе виборче законодавство, яке забороняє критикувати учасникам перегонів правлячу політичну еліту; перешкоджання у проведенні агітаційної кампанії на місцях опозиційними силами; обмеження доступу іноземних та незалежних російських спостерігачів до виборчих дільниць і масові фальсифікації створюють уявлення про нереальність зміни влади.
Здається, керівникам із Кремля зовсім не було соромно за новини на державному телеканалі «Россия 24», де показували, що на виборах у Воронезькій області сумарна кількість відданих голосів сягнула 126% усіх виборців, а в сусідній Ростовській перевищили навіть цей показник – 146,47%. Президент Мєдвєдєв назвав підсумки виборів «результатом реальної демократії».
Але є суттєва різниця між виборами попередніх років. Тоді більшість населення відверто підтримувала «Партию жуликов и воров». Путін мав великий запас міцності і народної любові. На тлі 1990-х років стан речей у державі виглядав цілком позитивним. Усі зловживання, недоліки, прорахунки списували на те, що у Путіна та його команди було замало часу і вилікувати державні хвороби в одну мить неможливо.
Тоді фальсифікації мали інше призначення: щонайбільше знизити рейтинг опозиційних сил і, відповідно, вивести їх із боротьби. Цього разу жахом для керманичів «Единой России» була не активність опозиціонерів, а тотальна втрата підтримки населення. Російський інтернет був переповнений даними незалежних екзит-полів, результатами підрахунку голосів на тих дільницях, де вдалося запобігти зловживанням. Наприклад, на одній із дільниць у м. Балашиха (Московська обл.) перемогли комуністи – 26%. «Партия жуликов и воров» отримала лише 24%.
Екзит-поли по Владивостоку теж віддавали перше місце комуністам – ті самі 26%. «Единая Россия» набирала 23%. Громадська організація «Голос», яка вела спостереження на виборах, повідомляла, що в жодній із 42 дільниць Іркутської області (куди допустили їхніх спостерігачів) партія влади не посіла першого місця. Де-факто партія влади вибори програла і втратила підтримку населення.
Навіть, якщо брати до уваги офіційні дані, то партія Путіна і Мєдвєдєва отримала 30,38 млн голосів, натомість 2007 року було 44,7 млн. Отже 14,3 млн становлять втрати електорату за чотири роки панування. Як результат, партія залишилася без конституційної більшості, яку мала з 2003-го (тепер в парламенті буде 238 єдиноросів). В росіян зникла оманлива думка про хорошу владу.
Звісно, головне не лише те, як голосують, а ще й як рахують. Але й тут не все так добре. За умови наявності такої тенденції розчарування владою, фальсифікувати вибори буде дедалі складніше. А народне обурення зростатиме. Якщо вчора на Червону площу спробувало вийти близько 200 осіб, то наступного разу протестувальників може бути 2 тис., 20 тис. тощо.
Регулярне оновлення інформації щодо брутальних порушень в інтернеті обурювало користувачів і посилювало протестні настрої. Влада вирішила організувати комп’ютерні атаки низки незалежних ЗМІ, що публікували критичні матеріали щодо передвиборчої кампанії. В день виборів час від часу не працювали сайти радіо «Эхо Москвы», журналів «Большой город» и The New Times, газети «Коммерсантъ», портали Slon.ru и Ridus.ru, блог-платформа livejournal.com.
Проте організатори атак не врахували потужності соціальних медіа, які перетворилися на основний інформаційний майданчик. У Twitterвідбувалась онлайн-трансляція ситуації на дільницях, на каналі YouTubeз’являлися відео, що фіксували порушення, соціальна мережа Facebook перетворилася на дискусійну платформу. Редакція «Эхо Москвы»оперативно знайшла вихід – викладали репортажі у GoogleDocs. Спроби закрити рота лише сприяли тиражуванню фактів про зловживання.
Панування інтернету та соціальних медіа значно ускладнює спроби створити інформаційну блокаду, точніше унеможливлює це. І цей урок мають засвоїти українські опозиціонери, які мають прекрасні шанси через мобілізацію інтернет-середовища не лише здійснювати свою пропаганду, а запобігати спотворенню результатів голосувань.
Нині «переможці» опинилися у дуже скрутній ситуації. Щоб зберегти свою владу, їм слід сконцентруватися на внутрішніх реформах, очищенні органів управління державою від корупції та зловживань. Але цього, напевно, буде замало.
Кремль знову почне робити акцент на глобальні проекти – Митний союз, ЄврАзЕС, космічні станції, російська кремнієва долина тощо. Щоб масштабністю та ілюзорною величчю відволікти увагу від реальних проблем. Це позначиться і на Україні, позаяк буде посилено тиск, щоб інтегрувати до своїх структур та якомога більше прив’язати до себе.
Раніше така стратегія цілком спрацьовувала: помаранчевим Ющенком, бандерівцями у Львові, залякуванням етнічними чистками з боку татар у Криму, антиросійським Саакашвілі у Грузії вдавалося перелякати пересічного виборця. Зараз людей дедалі більше цікавлять внутрішні соціально-економічні проблеми.
Важче у цій ситуації буде й Януковичу. Північний партнер почне агресивно вибивати для себе економічні вигоди для забезпечення грошима існування авторитарного режиму. Тому що для Кремля значно важливіше збереження такого режиму в Росії, ніж в Україні. А втрата так званого міжнародного балансу між Заходом та Росією (чим нас перегодували пропагандисти регіоналів) зруйнує ще один стовп політичної могутності донецьких.