«Обвинувачені, чи ви отримали пам’ятки про ваші права?» – запитує суддя Апеляційного суду Києва Юрій Трясун. Адресатів запитання у судовій залі немає. Вони спостерігають за засіданням із Київського слідчого ізолятора за допомогою відеозв’язку.
«Ні», – відповідають по той бік екрану.
«Є хтось із працівників слідчого ізолятора поруч?»
«Немає, але можемо покликати», – каже один із арештантів. Остання репліка викликає посмішки присутніх у залі.
22 листопада суд розглядає одразу три апеляційні скарги у так званій «справі наркокур’єрів». Усі скарги пов’язані із попереднім рішенням Солом’янського райсуду Києва, який направив обвинувальний акт на доопрацювання у прокуратуру. Прокурор Павло Зубицький просить скасувати це рішення. Друга скарга, подана одним із адвокатів потерпілих у справі, за суттю не відрізняється.
Найекзотичнішою є апеляційна скарга одного із підсудних – Анатолія Квачана, який просить повністю закрити провадження «через безпідставні обвинувачення». Парадокс у тому, що він також вважає абсолютно вірним рішення суду першої інстанції про направлення обвинувального акту назад до прокуратури, яке і оскаржує в апеляції.
Квачан – один із трьох підсудних, які беруть участь у засіданні з СІЗО. Поруч із ним ще двоє – це Василь Соколовський та Олександр Українець. Четвертий обвинувачений у справі – Олександр Ільченко, однак він наразі під домашнім арештом. Ільченко сумлінно відвідував усі засідання суду, проте 22 листопада не з’являється. Так само проігнорував засідання і його адвокат, хоча судді зазначають, що обидва були належним чином проінформовані про час і місце слухань.
Чиатйте також: Суд повернув у прокуратуру обвинувальний акт у справі наркокур'єрів
Серед усіх саме Квачан відрізняється неабияким умінням привернути увагу до своєї персони. Він – громадянин Молдови і єдиний із обвинувачених іноземець, який стверджує, що не розуміє ані української, ані російської мови, тому постійно вимагає перекладу на румунську.
«Ну а мне не перевели! (Тут і далі репліки Квачана подано мовою оригіналу – Ред.)» – каже підсудний у продовження розмови про стандартну процедуру ознайомлення із пам’яткою про права. До того він зміг відповісти на запитання судді українською під час встановлення осіб-учасників засідання. «Я ничего не понимаю…», – продовжує Квачан, однак на цьому моменті зв’язок переривається. Після кількох хвилин очікування суд оголошує технічну перерву на 5-10 хвилин.
«Хто є?» – перепитує секретар судового засідання після відновлення зв’язку.
«Всі є, – відповідають з іншого боку екрану. – Немає працівника СІЗО, який перекладе людині пам’ятку».
Перекладач на румунську присутня у залі суду. Це не перший її візит на судові засідання у цій справі. Суддя просить жінку вийти за кафедру і зачитати переклад пам’ятки румунською для обвинувачених. Зачитування переривається запереченнями Квачана. Він наполягає, що перекладач розмовляє молдовською, а йому потрібно саме румунською.
«Я половины не понимаю, я-то и по-русски с трудом» – каже він російською без жодного натяку на труднощі у вимові.
«Я как раз по-румынски и говорю», – відповідає перекладач.
«Нет!»
«Продовжуйте зачитувати! З рештою потім у процесі розберемося», – зупиняє суперечку головуючий Юрій Трясун.
Квачан заслуховує пам'ятку про права румунською
Мовна тема – одна з улюблених для Квачана. Цього дня він ще раз заявить про труднощі, які змушений долати. Це станеться під час розгляду по суті його апеляційної скарги.
«Граждане судьи! Против меня ведется какая-то репрессия. Я по-русски с трудом говорю. Мне помогали записывать мои мысли. Я впервые за год сегодня услышал переводчика!» – наголошує Квачан.
Однак це неправда. Матеріали минулих судових засідань, наявні в Єдиному реєстрі судових рішень, свідчать, що на вимогу Квачана вже не вперше вдаються до послуг перекладача. Так само він не вперше заявляє про непрофесійність перекладу. Складно повірити і в другу деталь розповіді підсудного, що він «по-русски с трудом». Наприклад, під час засідання у цій же справі 18 вересня Квачан міг би на місці скласти іспит зі знання російського мату, якби такий існував (детальніше про те засідання у матеріалі Справа наркокур’єрів. П’ятихвилинне засідання й агресивні підозрювані).
Правда те, що справу про наркотрафік у різних судах розглядають вже доволі довго і значних зрушень не відбулося. Інше питання – чому саме так сталося. Одна з причин – складність та великий обсяг справи. Нині відомо про два кримінальні провадження, пов’язані з примусовим залученням людей до торгівлі наркотиками у Росії. В одному проходять близько 200 потерпілих від торгівлі людьми українців. Четверо обвинувачених, чию справу слухають в Апеляційному суді 22 листопада, фігурують у другому провадженні. Тут встановлено 14 потерпілих. При цьому раніше правозахисники повідомляли, що до незаконної торгівлі наркотиками у РФ могли залучити майже 2 тисячі українців.
Слідство у провадженні з 14 потерпілими свого часу розпочали у поліції Дніпропетровщини, та спершу слухали у Бабушкінському райсуді Дніпра. За версією слідства, обвинувачені обіцяли потерпілим роботу та переправляли їх до РФ, де останніх змушували брати участь у торгівлі наркотиками. Багатьох із них пізніше засудили у Росії.
Згодом, на вимогу адвокатів підсудних, справу перенесли до Києва. Адвокати і суд аргументували це тим, що останній за часом злочин, у якому обвинувачують підсудних, відбувся неподалік станції метро «Політехнічний інститут» у столиці. Справу призначили до розгляду у Солом’янському суді Києва. Так минули майже півроку підготовчих засідань, які завершилися тим, що 3 жовтня суддя Солом’янського райсуду столиці Оксана Криворот ухвалила рішення про повернення обвинувального акту на доопрацювання у прокуратуру.
Окрім остаточного вирішення питання про обвинувальний акт, 22 листопада Апеляційний суд повинен розглянути також два клопотання про зміну запобіжних заходів. Перше – адвоката Українця Романа Гайдая про пом’якшення міри для його клієнта; друге – прокурора Павла Зубицького про продовження нинішньої міри запобіжного для усіх обвинувачених. Саме це питання – основне найближчим часом. Справа у тому, що термін дії попередньої ухвали про запобіжний захід спливає вже 1 грудня.
Те, що рішення у цьому питанні виявиться на користь обвинувачених стає зрозумілим майже одразу. Прокурор Зубицький подає на розгляд суду лише один екземпляр свого клопотання. Інша сторона процесу заявляє, що не ознайомлена зі змістом. За словами Зубицького, він надіслав клопотання поштою, про що є відповідні відомості, однак не може підтвердити отримання документу іншою стороною.
Адвокат Андрій Кузьменко, який захищає права Василя Соколовського, скаржиться на те, що його підзахисний перебуває під вартою ще з листопада минулого року. За його словами, питання про запобіжний не можна розглядати взагалі, адже нині діють два запобіжних заходи.
Чиатйте також: Наркокур’єри з примусу
«Йому дали запобіжний захід з альтернативою застави. Однак тут же на сходах знову затримали нібито в іншому епізоді і в іншому провадженні. Потім провадження об’єднали. Виходить, що тепер діють два запобіжні заходи: застава і тримання під вартою. Гроші, які внесли у якості застави, досі на рахунку в Казначействі. Тому клопотання про продовження запобіжного не можна розглядати взагалі», – каже він. Пізніше Кузьменко відмовляється відповісти на запитання кореспондента Тижня про розмір застави, яку вніс його клієнт.
Адвокат Андрій Кузьменко
Матеріали справ у Єдиному реєстрі судових рішень, свідчать, що свого часу за Соколовського призначили 2 млн грн застави. Однак цю ухвалу Бабушкінського райсуду Дніпра уже скасував 14 липня цього року Апеляційний суд Дніпропетровщини. Саме з тих підстав, що стосовно нього обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою Солом'янським судом Києва. Інших постанов з цього приводу і в даному кримінальному провадженні знайти не вдалося.
На незаконності запобіжного заходу наголосив й інший адвокат Роман Гайдай: «Запобіжний захід обрали 3 грудня 2016 року. Тобто вже скоро рік, як мої підзахисні під вартою. Це люди, яких не визнано винуватими. Ми вважаємо, що ухвали про обрання та продовження запобіжного заходу – незаконні, ми будемо оскаржувати їх у Євросуді». Після цього Гайдай починає перераховувати посилання на справи у Євросуді, які виклав у своєму клопотанні.
«Адвокат, ми неодноразово читали всією колегією ваше заперечення. Якщо хочете на чомусь окремо наголосити, будь ласка, але не потрібно зачитувати все», – не витримує один із суддів.
«Я хочу, щоб суд звернув увагу на окремі справи…»
«Це наш обов’язок. Знати про ці справи в тому числі».
Полеміку завершує головуючий на засіданні Юрій Трясун, який вирішив підійти до справи по-філософськи: «Репліка. У Верховному суді США кожна сторона має 15 хвилин на виступ. Як хочеш, так і вкладайся. Ну… але ми не в США».
Адвокат Роман Гайдай
Зрештою, колегія судді вирішує залишити у силі рішення Солом’янського суду Києва про повернення обвинувального акту прокуратурі. Тепер прокурору Зубицькому та колегам доведеться провести роботу над помилками. Окрім того, суд відмовився розглядати питання про запобіжний захід. Термін тримання під вартою спливає 1 грудня. Це означає, що для того аби мати шанс розглянути справу до цього часу, прокурорам слід поспішити: відповідне клопотання необхідно підготувати і вручити для ознайомлення іншій стороні вже до кінця цього тижня.