Втім, то буде вінець сезону, який завершується. В епіцентрі уваги зараз футбол і першості з тих видів, у яких Україна намагається повернути собі розгублені позиції.
Стабілізація
На тижні, що минув, відбулося відразу три офіційних старти у видах спорту, де Україна має традиції, але через внутрішній занепад нині вже не може похизуватися домінуванням на світовій арені. Взяти велоспорт на треку. У 1990-ті — на початку 2000-х років українські гонщики були стабільними лідерами на змаганнях усіх рівнів. Втім, відсутність змін вдома, морально застарілі, а то й зовсім аварійні треки вилізли боком. З 2008 року і понині українська збірна не виграла на чемпіонатах світу жодної нагороди. Неприємну мовчанку зараз у польському Прушкові перервала 22-річна харків’янка Олена Старикова, котра здобула срібло в гіті на 500 метрів. При цьому несподіваною чи випадковою цю нагороду не назвеш, адже нещодавно Олена виграла загальний залік кубка світу-2018/2019, а в парі з Любов’ю Басовою фінішувала в командному спринті другою. Тобто, попри труднощі, досвід тренерів нікуди не дівається і це дозволяє з оптимізмом дивитися в напрямі Олімпіади в Токіо 2020 року.
Читайте також: Спортивний огляд: пташенята Бринзака, наш Ґаззаєв і відродження “Динамо”
Те саме стосується й легкої атлетики, в якій є обойма спортсменів, здатних показувати результати найвищого рівня. Надто — в жіночих стрибках у висоту, де на нещодавньому чемпіонаті України в Сумах Юлія Левченко, Катерина Табашник та Ірина Геращенко влаштували неймовірну, світового рівня боротьбу. В підсумку тріо показало рівний результат 1,99 метра, а за меншою кількістю спроб перемогла срібна призерка чемпіонату світу-2017 Левченко. Власне, Юлія проявила себе з найліпшого боку у на чемпіонаті Європи в закритих приміщеннях у шотландському Ґлазґо. Українка теж взяла 1,99 метра і поступилася лише беззаперечній лідерці цього виду спорту, дворазовій чемпіонці світу, нейтральній спортсменці Марії Ласіцкене, котра перестрибнула 2,01 метра. Табашник з результатом 1,97 стала четвертою. Поступившись бронзовій призерці Айріне Пальшите з Литви лише за кількістю спроб. Геращенко з показником 1,94 м — п’ята.
Так само стабільно на п’єдестали підіймаються останнім часом і стрибунка в довжину Марина Бех-Романчук і атлетка Ольга Ляхова, яка бігає на 800 метрів. Цього разу на чемпіонаті Європи вони здобули по бронзі. А ось ще дві українських медалі означають великі повернення. Мова чемпіонку світу-2011 у потрійному стрибку Ольгу Саладуху і призера світової першості-2014 Андрія Проценка. Обоє повернулися на п’єдестал турнірів такого рангу після п’ятирічної паузи, обоє перенесли важкі травми і період затяжної кризи. Наразі ні Ольга, ні Андрій результатів, які вони демонстрували на піку кар’єри. Не показують і близько, але тенденції до зростання помітні.
Обнадійливим вийшов також чемпіонат Європи зі стрільби з лука у турецькому Самсуні. В цьому виді Україна мала олімпійського чемпіона-2008 Віктора Рубана, стабільну жіночу команду, яка рідко залишалася без нагород будь-яких змагань у 90-ті — на початку 2000-х. Але пов’язаний із постійним безгрошів’ям кризовий стан розвитку виду призвів до того, що вже дві Олімпіади поспіль наша країна залишалася без медалей. У зв’язку з тим щільність високих результатів на нинішньому Євро обнадіює. Україна посіла третє командне місце. Особливо порадувала Лідія Січенникова з Чернівців, яка виграла срібло в особистій першості і допомогла здобути бронзу команді. Відрадно також і те, що чемпіонами серед юніорів. Які змагалися паралельно з дорослими, стали Іван Кожокар з Чернівців і львів’янка Жанна Наумова.
Кубкові звитяги футболістів
Український футбол натомість гучними результатами похизуватися вже не може. Зрештою, локальні успіхи теж є. А може — не зовсім локальні. Українець Олександр Зінченко впродовж лютого перетворився із безнадійного запасного англійського “Манчестер Сіті” в одного з лідерів команди. За підсумками фінального матчу Кубка Англійської ліги, в якому “Сіті” переміг у серії післяматчевих пенальті “Челсі”, англійська преса визнала лівого оборонця переможців Зінченка найкращим гравцем матчу. Коли лютий завершився, клубний сайт манчестерців, які минулої неділі повернули собі лідерство в Прем’єр-лізі, номінував Олександра поряд із аргентинським нападником Серхіо Аґуеро і англійським вінґером Рахімом Стерлінґом на звання найкращого гравця місяця.
Читайте також: Спортивний огляд: підтримка Мангера, конфуз пристосуванця і привид православного дербі
Звичайно, на тлі Зінченка досягнення інших українських кубкових тріумфаторів виглядають скромно. Скажімо, одіозний Артем Мілевський разом із вихованцем херсонського футболу Олександром Нойком і ще одним екс-динамівцем Олексієм Хобленком створили сенсацію в Білорусі. Разом зі своїм брестським “Динамо” вони обіграли в матчі за Суперкубок країни чинних чемпіонів, борисівський БАТЕ.
Тріумф оборонця Андрія Марковича із села Млинач Жидачівського району Львівської області й взагалі виглядав би локальним. У суботу він у складі клубу “Нимме Калью” здобув суперкубок далеко не футбольної Естонії. Втім, у тому й річ, що перемогу 3:2 чинному чемпіонові приніс якраз фантастичний удар українця, який продерся зі свого лівого краю ближче до центру і майстерно вистрелив у дальній верхній кут. Гол божевільної краси має подвійну ціну, адже приніс команді другий у її історії Суперкубок.
Матючний скандал
А внутрішньоукраїнські справи в українському футболі такі ж невеселі. Єдиний позитив — наставникові збірної України Андрієві Шевченку таки вистачило розуму не викликати до лав команди на весняні матчі відбірного циклу чемпіонату Європи-2020 новоспеченого гравця ґазпромівського “Зеніту” з Санкт-Петербурга Ярослава Ракицького.
Читайте також: Спортивний огляд: телепортація Павелка, чудесне одужання Світоліної і диво в сноуборді
Проте найобговорюванішою темою українського футболу несподівано стали події навколо львівського дербі між “Карпатами” і “Львовом”. Ні, сам матч двох представників нижньої частини таблиці особливо привабливим назвати складно. Та за два дні до поєдинку в Мережі виплило відео, на якому нетверезий віце-президент “Карпат” Олег Смалійчук у компанії ультрас співає в одному із львівських пабів образливу для суперників з ФК “Львів” пісню. В принципі, нічого поганого в цьому не було б, адже де сказано, що суперників треба любити і ставитися до них виключно шанобливо? Особливо коли атмосфера неформальна, а вечірка закрита.
Однак пан Смалійчук відреагував на “викриття” миттєво: буквально через 15 хвилин після появи відео в загальному доступі він на власній сторінці у Facebook вибачився і написав, що після такого змушений піти з посади віце-президента клубу. Чому, навіщо? Адже в футболі Західної Європи таких випадків теж трапляється чимало. То у них. Джерела в львівському клубі стверджують, що це відео зачепило власника “Львова”, відомого в певних колах підприємця Богдана Копитка. У відповідь почесний президент “Карпат” Петро Димінський, який, як відомо, переховується від слідства за вчинення смертельного ДТП, щоб не псувати собі стосунків з поважним колегою, спонукав свого підлеглого залишити посаду. Щоправда, уже через добу сторони вочевидь охололи і в підсумку Смалійчука на посаді поновили.