Суспільство

  ▪   Іван Вербицький

Спортивний огляд: підтримка Мангера, конфуз пристосуванця і привид православного дербі

Минулого тижня відновилися баталії у футбольних єврокубках і основною темою для обговорення начебто мали б бути свіжі поєдинки за участю “Динамо” і “Шахтаря” в Лізі Європи.

 Втім, разом з промінцями справжнього весняного сонечка розпочалося нове загострення “спортвнєполітіковості” наших чудових атлетів всіх мастей.

 

Причому “аполітичності” однобокої, фактично антиукраїнської. При цьому до Усика приєднався маловідомий досі широкому загалові футболіст Романчук, який, на відміну від боксера говорив не загадками, а прямолінійно.

 

Вірні Мангеру

 

Показово також, що не обійшов увагою наш спортивний істеблішмент однієї з найрезонансніших тем останнього часу. Поки суд вирішував, чи варто залишати під вартою підозрюваного в організації вбивства громадської активістки Катерини Гандзюк голову Херсонської обласної ради Владислава Мангера, на його підтримку виступили хокеїсти. Точніше, спочатку було слово. А слово було банер. Під час матчу фінансованого Мангером хокейного клубу “Дніпро” з Херсона проти білоцерківського “Білого барса” в чемпіонаті Української хокейної ліги (УХЛ) на центральній трибуні красувалася розтяжка з гештеґом “#Я_вірю_Мангеру!” і зображенням людини, яка, цілком можливо, вчинила важкий злочин.

 

Читайте також:  Спортивний огляд: телепортація Павелка, чудесне одужання Світоліної і диво в сноуборді

 

А потім була колективна реакція усіх клубів УХЛ без винятку, розміщена передовицею на офіційному сайті турніру, який, за великим рахунком, нікому, крім учасників і їхніх родичів не цікавий. «Ми знаємо Владислава Мангера як порядну людину, професійного господарника, який багато зробив і продовжує робити для розвитку українського хокею, - йдеться в заяві. - Саме завдяки роботі Владислава Мангера в Херсоні минулого літа з'явився клуб «Дніпро». Хокеїсти закликали органи правосуддя «провести якісне і об'єктивне визначення обставин злочину, а також діяти неупереджено при розслідуванні цієї справи».

 

Дух православного дербі

 

Тим часом, віддихавшись після важкого минулого року, згадав про себе абсолютний чемпіон світу у важкій вазі Олександр Усик. Вірніше, сам Олександр поки мовчить, а говорять його промоутери. За їхніми словами, 18 травня Усик повинен дебютувати у суперважкій вазі. Свій дебютний бій у новій карегорії кримець має провести у США, а суперником, найімовірніше, стане підстаркуватий, 39-річний “Русскій вітязь” Алєксандр Повєткін. Поколочений восени минулого року найкращим супертяжем сучасності Ентоні Джошуа росіянин ніяк не вгомониться і збирається продовжувати кар’єру. А команда Усика йому в цьому майстерно підіграла.

 

Істерія навколо бою вже поступово підігрівається. Наші північні сусіди роздмухують дві теми: чи варто їхньому легендарному “Вітязю” піти зі спорту побитим аж настільки і власне політичний аспект зустрічі “двох слов’ян”, “двох російськомовних православних богатирів”. Розвиток подальшої риторики спрогнозувати не важко. Як мовиться, знаємо і проходили. Замість зосередитися на поєдинках зі справді конкурентними тяжами на кшталт Джозефа Паркера, Ділліана Вайта чи Дерека Чісори, Усик “поза політикою” вкотре стане невільним об’єктом цієї політики.

 

Читайте також: Спортивний огляд: тріумф Ястремської, букмекерський скандал у хокеї і привид Універсіади в Росії

 

«Nie jestem banderowcem!»

 

Якщо Усик наразі по темі бою з Повєткіним ще не висловлювався, то маловідомий широкому загалу футболіст Тарас Романчук, який є капітаном польської “Яґеллонії” сказав аж забагато. На балакучість 27-річного спортсмена спровокував інцидент, який трапився під час матчу польської футбольної Екстракляси (елітного дивізіону національного чемпіонату) між “Яґеллонією” і “Віслою” з Плоцька. Хавбек суперників Домінік Фурман впродовж усього матчу провокував Романчука, нащиваючи того “бандерівцем” і “фарбованим лисом”. Контекст зрозумілий: рік тому народжений у Ковелі на Волині гравець прийняв польське громадянство і навіть встиг дебютувати в складі національної збірної цієї країни.

 

Після матчу Романчук роздмухав скандал. “Мені було важко контролювати емоції, - сказав він у коментарі виданню Wprost. - Моя сім'я теж була замучена Бандерою, а він мені таке говорить. Це неповага. Не знаю, чи подам я йому ще коли-небудь руку”.

 

Ще раз зауважимо, що це слова людини, народженої в краї, де створилася Українська повстанська армія, 14 жовтня 1991 року, в день, який вважається датою створення УПА. Тупість, на яку навіть не вартувало б реагувати. Якби не один нюанс. Трохи раніше польська преса спровокувала на висловлювання схожого характеру іншого українського футболіста, екс-оборонця львівських “Карпат” Володимира Костевича. На провокаційне питання тодішній новачок познанського “Леха” відповів красномовно: «Nie jestem banderowcem!» Польскі репортери проявили неабияке почуття гумору, винісши цю фразу в заголовок, а головною світлиною до матеріалу дали фото з презентації червоно-чорної форми “Карпат” поруч із пам’ятником Бандері у Львові. Одним з тих, хто презентує екіпірування, був, звісно, Костевич.

 

Читайте також: Перспективна генерація

 

Якщо ж повертатися до Романчука, то, звісно, у нього є підстави бути ображеним на український футбол і бути вдячним польському. В сусідню країну Тарас виїздив ніким, безпросвітнім дублером майже аматорського “Ковеля”, фарм-клубу луцької “Волині”. У нашому корумпованому футболі таланту юнака не розгледіли, а в Польщі він за короткий період став однією з найзнаковіших постатей Екстракляси. Та й польське громадянство Романчук прийняв не відразу. Спершу він намагався достукатися до тренерського штабу збірної України, в кожному інтерв’ю наголошуючи, що мріє зіграти в складі національної команди. Втім, кум очільника ФФУ Андрія Павелка Андрій Шевченко воліє комплектувати збірну запасними гравцями “Шахтаря”, а на представників польського чемпіонату уваги не звертає. Власне, через те рішення Романчука виступати за, м’яко кажучи, не слабшу з футбольної точки зору Польщу виглядає логічним. Проте навіщо плювати в криницю, з якої колись пив, а згодом, можливо, ще попросиш водиці?

 

Синхронність ґрандів

 

Між тим, українські футбольні ґранди розпочали весняну частину сезону. Розпочали однаково, з нічиїх 2:2 у перших матчах 1/16 фіналу Ліги Європи. Тільки вартість у цих результативних нічиїх різна. Якщо київське “Динамо” вибороло такий результат на виїзді і тепер перед домашнім протистоянням з грецьким “Олімпіакосом” вважається фаворитом двобою, то донецький “Шахтар” зіграв з німецьким “Айнтрахтом” 2:2 у Харкові.

 

Читайте також: Надія на Світоліну відставка у боксі та скандал у біатлоні

 

Та й сам перебіг подій на полі пірейського “Караїскакіса” і харківського “Металіста” свідчить про те, що фаворитами двораундових протистоянь є саме кияни і франкфуртці. “Динамо” в Греції провалило перший тайм, але в другому мало помітну перевагу і на рятівний м’яч Беньяміна Вербіча, забитий незадовго до фінального свистка, напрацювало з головою. Натомість “Шахтар” швидко пропустив, так само швидко відігрався, а вже з 11-ї хвилини грав у меншості. За другий поспіль грубий фол вилучення отримав хавбек Тарас Степаненко. Вистояти нічию за таких обставин — велике диво. Однак виглядало, що “Айнтрахт”, відчуваючи власну ігрову вищість, не надто й поспішав розправлятися з суперником на чужій території. 21 лютого буде матч у Франкфурті, де знекровлений відсутністю дискваліфікованих Степаненка і центрального оборонця Сергія Кривцова “Шахтар” буде відвертим аутсайдером.   

 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Теги