Ні, навіть не силкуйтеся мене переконати: виконання на жалюгідну трієчку. Завдання яке було? Тільки не кажіть, що жодного. Стверджувати таке – себе не поважати.
Тож яке було завдання? Нейтралізувати лідера опозиції раз і назавжди, налякати до смерті всіх, хто наважиться чинити опір, продемонструвати всім на Сході свою невблаганну рішучість, а на Заході – вірність закону. Здавалося б, елементарно!
Та ще й стільки у світі прецедентів… Не хочу згадувати політичних процесів 1930-х років, коли жертви, призначені на заклання згори за рознарядкою, так щиро каялися в усіх гріхах, що аж переконували присутніх на суді західних журналістів. Але це, я розумію, не з нашою кваліфікацією. От, скажімо, поцікавилися б у сусідньої Білорусі, як там розібралися з тими, хто мав нахабство претендувати на крісло бацьки. Сімох екс-кандидатів у президенти запроторили в буцегарню, одного навіть із дружиною, на них чекає від трьох до 15 років за підготовку державного перевороту – учіться! Ні, зрозуміло, Лукашенці втрачати нічого, його й без того на європейський паркет не запрошують. Гаразд, не подобається мінський досвід, зверніться до московського. Там одного непокірного олігарха звинуватили в тому, що він сам у себе вкрав 30 млрд грошей. І посадили, й сидить, і сидітиме ще років 14, і Європа з’їла, не вдавилася. Ось як треба!
Якщо надійшло розпорядження із самого верху, має бути так: вилупив баньки з лоба – і все затрусилось. Оце, я розумію, виконавська дисципліна! А не так, щоб за півтора року не знайти нічого, крім якихось переговорів, у яких ніхто принаймні не торгував українською землею, якихось грошей, що пішли на пенсії, якихось машин «швидкої допомоги»… Кримінальну справу порушено в грудні, то що, впродовж наступного півріччя прокуратура спала? Не могли накопати хоч якусь бурову платформу або Межигір’я, або якісь відкати? Ви що, не знаєте наших людей? Їм не покажеш крадіжки – вони можуть повірити, що ця пані свята! Цього хочете? Просто, їй-Богу, саботажники якісь.
А суд? Я розумію, що кадровий голод, але ж не до такої міри. Чом би не знайти когось, у кого брови не смикаються? І чому стільки часу на телефоні? Важко було заздалегідь усе відрепетирувати? Я вже не кажу про голос, немовби його не годують. Бідолаха, лише з дворічним досвідом суддівської роботи, мало сам не зомлів, а його завдання – щоб не йому, а підсудним ставало зле. Припустімо, все для цього зробили, приміщення підібрали відповідне, але ж довести до кінця хіба не можна було? Навіщо на другий день додаткові кондиціонери ставити? Хто вас просив? Соромно стало, що європейські посли мокрі? Хай би звикали.
Потім ця група підтримки… Навіщо цих, інтелектуалів коротко стрижених запустили, кому потрібні асоціації з першою особою? Треба було шукати інший тип обличчя, не таких класово близьких, а ще краще масовку з довгими ногами, ось у вас цілий університет культури гуляє, запитайте в колег, хто з їхніми послугами знайомий. І, заради Бога, не пускайте більше цієї Германівни, вона все псує. Щойно роззявить рота – миттю відчуєш симпатію до її опонента.
Дійшло до того, що один аж ніяк не опозиційний політолог констатує: «Гадаю, влада ще наплачеться через цей суд». Звісно, істеблішмент неоднорідний, там різні групи впливу, плюралізм думок, так би мовити, але ж не настільки, щоб підставляти шефа.
Коротше, треба негайно рятувати ситуацію. Процес має бути взірцево-показовим. Може, якогось режисера залучити? Ну не знаю… Може, в Горлівці є театральний інститут, звідти запросити? Немає бюджету? Запитайте у Фірташа, злі язики кажуть, що він висловлював особисту зацікавленість. А відмовиться – нагадайте йому про другий раунд у Нью-Йорку, там режисери дорожчі.
Треба не боятися, шукати нестандартних рішень. Наприклад, молодь сміливіше залучати. Он знайшли ж прес-секретаря, вона відразу чай організувала на такій собі дачці для журналістів, але близьких до тіла, а всяких там Лещенків із Найємами та Чорновола, які ідею подали, навіть не потурбувала. Оце стиль, я розумію!
Панове на Банковій! А може, годі ганьбитись? Неважко вже було б зрозуміти, що з політичними процесами у вас теж не склалося. Мучитеся всім Європам на сміх. Якщо до таких безглуздих справ, як проти Тимошенко чи Луценка, буде прикручено обвинувальний вирок, – вам ніхто не повірить. І всі мрії про якісь єврозони розвіються. То, може, дати цим «процесам» померти як належить? Виборцям своїм якось уже поясните… Не вперше. Зате потім, коли раптом (раптом!) добіжить кінця ваш термін, і за все, що ви устигли, так би мовити, накерувати, вас самих захочуть судити, – може, і зглянуться на те, що ви таки схаменулись. А чи сподіваєтеся, що вас теж судитимуть так само мляво, тупо й бездарно? Чи я чогось не розумію, і це якраз ваша справжня прихована мета?