Проте питанням лишається, чи покладе це край місяцям політичних конфліктів між румунськими прем’єром Віктором Понтою та президентом Траяном Бесеску, та чи збереже перший своє прем’єрське крісло, і чи Румунія після них поверне собі політичну стабільність, яка є однією з необхідних умов для подолання нинішньої соціально-економічної кризи у цій країні.
За результатами парламентських виборів перемога і більшість місць у румунському парламенті знову потрапили до рук Соціально-ліберального союзу (СЛС) під керівництвом -прем’єр-міністра Віктора Понти та очільника Сенату Кріна Антонеску. Ліберальні демократи ж президента Траяна Бесеску продовжують й надалі втрачати свою популярність, отримавши близько 19 % голосів виборців. Через важкі погодні умови, снігопади і тумани, що накрили Балкани, на виборчі дільниці з’явилося близько 37% з 18 мільйонів тих, хто нині в Румунії має право голосу.
Низька явка виборці пояснюється також і тим, що більшість румунів розчарована в політиках незалежно від їхньої належності до правих чи лівих парламентських сил. На думку політолога з Бухарестського університету Ралуки Александреску, під час усього часу виборів до парламенту відчувався запах підкилимних, непрозорих домовленостей, та відчувалася нестача реального політичного діалогу. «Це були перегони без реальної конкуренції», – висловився експерт.
Румуніяза загальними показниками відстає від свої колег за регіоном, зокрема Польщі, Угорщині і Чехії, і щосили намагається забезпечити своє населення найнеобхіднішим, зокрема водопостачанням і надійною системою енергопостачання. Довгострокові реформи, як-от приватизація неефективних державних компаній і капітальний ремонт медико-санітарної служби досі не втілилися в життя, а місцева економіка досінамагається одужати від глибокої рецесії. Проте припинення війни між Басеску і Понтою та кінця політичного колапсу в країні чекати найближчим часом не доводиться. Самі ж румуни нині більш за все переймаються приземленими речами, зокрема питаннями скорочення бюджетного фінансування через непопулярні економічні заходи, яких вимагає МВФ і ЄС.
Ландшафт сучасних політичних перипетій у Румунії після виборів лишиться практично тим самим, яким і був, і зводитиметься, на думку аналітиків, до міжособистісного протистояння президента Траяна Басеску, за яким стоять право-ліберальні політичній сили у парламенті та сенаті, і віднедавна прем’єр-міністра Віктора Понти, який очолює Соціально-ліберальний союз (СЛС), політичну силу лівоцентристського спрямування.
Нинішні парламентські вибори стали частиною цієї боротьби. Затяті спроби Понти усунути свого супротивника-президента, за яким стоїть Ліберально-демократична партія, значно послабили процес прийняття політичних рішень, а також похитнули стабільність румунської національної валюти. Також нині під питанням знаходиться доля угоди про фінансову допомогу з МВФ, яка ставить на кін суму у 5 мільярдів євро, що для країни, яка є найбіднішою з-поміж 27 членів ЄС, є не так вже й мало.
Аби підписати таку угоду, керівник місії МВФ, що відвідала Бухарест 6 листопада, Ерік Врієр нагадав румунському керівництву про потребу виконання попередніх домовленостей, зокрема дотримання політики бюджетних скорочень.
Варто нагадати, що в цьому плані з приходом СЛС та Віктора Понти, славного своїм соціальним популізмом, значних зрушень не сталося. «Нині Віктор Понта має проблеми з чинним президентом, який відмовився призначити його на другий прем’єрський термін. Це та ситуація, яка стійко призведе до ще однієї спроби президентського імпічменту. Перемога Соціально-ліберального союзу на парламентських виборах не матиме серйозного ефекту, оскільки основні проблеми будуть ті самі, що й нині. За умови здобуття силою Віктора Понти парламентської більшості вона й надалі буде плекати спроби поточної політичної вендети. Проте я передбачаю, що до середини 2013 року румунський політичний клас вирішить, з ким і як провадити політику всередині власної країни», – коментує нинішню ситуацію аналітик Центру запобігання конфліктам у Бухаресті Богдан Недеа.
Попри перемогу Соціально-ліберальний союзу на вчорашніх виборах, Траян Бесеску може використати свої президентські повноваження задля того, аби попросити когось з інших членів цього політичного блоку очолити в подальшому уряд. Румунський гарант вже неодноразово заявляв, що більше ніколи не призначить Понту керувати кабінетом міністрів, хоча протягом останніх двох тижнів його риторика дещо пом’якшала.
З моменту повалення комуністичного режиму в Румунії на парламентських виборах використовували пропорційну виборчу систему. Коли СЛС на весні цього року схилили шальки владних терезів на власну користь, через місяць після колапсу коаліційного уряду ліберального демократа Еміля Бока, СЛС переписали виборче законодавство таким чином, що вперше у пострадянській історії Румунії ввели змішану виборчу систему, яка гарантувала цій політичній силі більшість місць у парламенті за підсумками цьогорічних парламентських виборів. Це було слушним кроком у нинішній жорсткій боротьбі між румунськими соціальними та ліберальними демократами, які досі ніяк не можуть поділити владу у країні.
Члени СЛС підстелили собі під боки трохи соломи, аби у разі чого не так боляче було падати та владу втрачати. Соціально-ліберальний союз, що знову переміг на парламентських виборах, є еклектичним, неоднорідним міжпартійним утворенням, яке включає в себе Національно-ліберальну, Соціально-демократичну та Консервативну партії, створеним за принципом «дружби проти когось». У його рамках соцдемократи Віктора Понти об’єдналися з далекими їм за ідеологією націонал-лібералами Кріна Антонеску, який нині очолюватиме Сенат, і консерваторами Даніеля Константіна, проте далеко не соцдемократи грають нині першу скрипку у цьому політичному блоці. Соціал-демократична партія потерпає від критики в свій бік через те, що багато її функціонерів все ще асоціюються в масовій свідомості румунів з часами після повалення Чаушеску, які були не найлегшими, та з одіозною особою Віктора Понти, який також подобається не всім.
Фактична перемога СЛС на цьогорічних парламентських виборах, здобуття контролю над парламентом аж ніяк не гарантує Вікторові Понті того, що його політична сила і він сам зможуть й надалі утримати владну перевагу у своїх руках. Внутрішні ідеологічні протиріччя членів СЛС – це лише частина загальної картини, яким нестабільним є цей політичний блок. Хоча румунські націонал-ліберали та консерватори поки що «дружать» з соцдемократами проти ліберальних демократів Траяна Басеску, ніщо не заважає їм в разі змін приорітетів та інтересів полишити лави СЛС.
Протистояння Басеску і Понти, а не вирішення нагальних економічних і політичних питань, радше за все, лишиться головним політичним сюжетом і після парламентських виборів. Румунський прем’єр є агресивним, молодим політиком-популістом, який рветься до влади, на фоні якого президент Траян Бесеску, до кінця каденції якого лишається близько двох років, виглядає не надто привабливо. Зрештою, за останні 23 роки, що минули з часу падіння режиму Ніколає Чаушеску, Румунія бачила як правих, так і лівих при владі, проте вагомих зрушень у сфері подолання бідності, зменшення рівня злочинності чи корупції, яка є чи не найголовнішою пошестю для румунського соціуму, не вдалося ані тим, ані іншим. Так само, як і в Україні, або інших країнах соцтабору, тут виникає парадоксальна ситуація, коли і провладна, і опозиційна сили вже скомпрометували себе в очах громадськості, яка втомилася від обох політичних парламентських блоків, але не має третьої альтернативи задля вибору.
Нині на рахунку Віктора Понти є як мінімум два скандали. Цього літа він не лише прямо диригував другою спробою імпічменту свого політичного опонента, чинного румунського президента Траяна Бесеску, яка за своєю швидкістю і методами нагадувала спроби його угорського колеги Віктора Орбана встановити квазіавторитарний режим путінського зразка в своїй країні. Такі дії румунського прем’єра та СЛС викликали бурхливу несхвальну реакцію представників ЄС, Держдепу США та Венеціанської комісії, які критикували Понту за неприхований наступ на правову державу в Румунії. Другий скандал, тобто історія про плагіат, присутній в науковій дисертації за авторства чинного румунського прим’єра, може на перший погляд здатися не таким вагомим, але також кидає тінь на репутацію цього політика.
Багато румунів не можуть вибачити Понті тісний союз з екс-прем’єром Адріаном Нестасе, нещодавно засудженого на тюремне ув’язнення за корупційні дії, за спиною якого, як було доведено слідством, члени його уряду, зокрема міністр з євроінтеграції Хільдегард Пувак також прокручували брудні корупційні схеми. Ще одна річ, яка не робить честі соцдемократам та румунському прем’єрові, це фактичне зрошення цієї політичної сили з румунською православною церквою, яка, за інформацією журналу The Economist, не приховує того, що не лише отримає від цієї політичної сили значні фінансові та інші субсидії, а й відкрито закликає свою паству голосувати за СЛС. Також Понту звинувачують у прийняті дискримінаційного медіа законодавства на догоду політичним і бізнесовим інтересам одного з найбільших румунських медіа магнатів Дану Войкулеску, якому нині належить 40% недійного простору країни.
Президентові Бесеску та його правим також не доводиться розраховувати на прихильність румунського електорату. Вони довше знаходяться при владі, до того ж президент за міцним словом до кишені не лізе – то журналістів, які йому не сподобалися, образить грубим словом, то не вельми гречно поставиться до екс-короля Міхая І, якого поважають, і до якого дослухаються в країні. До цього також додаються і похвали румунському диктаторові, який співпрацював з нацистами під час ІІ Світової війни Йону Антонеску. Тому на нинішніх парламентських виборах румуни обирали не з-поміж кращих, а найменше з можливих зол.
Хоча провідні політичні партії Румунії пообіцяли співпрацювати з МВФ, і на кону стоїть 5 мільйонів євро, питанням лишається, чи готовий Соціально-демократичний союз від свого попереднього стилю ведення політики, і почати співпрацювати з пропрезидентськими правими задля виправлення політично-економічної кризи в країні. В іншому випадку сліпа політична вендета триватиме, а Румунія й надалі переживатиме політичний колапс, бідність та занепад демократичного ладу у своїй країні. Немає гарантії, що ЄС і МВФ за таких умов захочуть підтримувати цю країну матеріально. До того ж лишається інтрига, до чого Траян Бесеску зможе домовитися з лідерами окремих політичних партій, і чи буде Віктора Понту знову висунуто на посаду глави румунського уряду. Від цього залежатиме, куди далі повернеться внутрішньополітичний флюгер цієї балканської країни.