Санкції: успіх чи провал
«Санкційний тиск на російську економіку можна оцінити на трійку за десятибальною шкалою. Санкції США проти енергосектору Росії номінально вдвічі сильніші, але є можливість їх розширити. Особливо ті, що стосуються виробництва та експорту нафти», — каже спецпосланець Кіт Келлог у коментарі для New York Post.
Одразу після початку широкомасштабного вторгнення союзники України оголосили про застосування проти Росії так званих ядерних санкцій, метою яких було підірвати здатність агресора вести війну.
Санкції здавалися настільки руйнівними, що економісти в Росії та за її межами негайно почали прогнозувати стрімке падіння економіки окупанта. Міжнародний валютний фонд (МВФ) пророкував зменшення російського ВВП на 8,5 % 2022-го й на 2,3 % 2023 року. Центральний банк Росії очікував навіть гірших наслідків: падіння на 10 % і 3 % відповідно.
Утім, як ми знаємо, прогнози виявилися хибними. Російський ВВП після незначного скорочення на 1,2 % 2022 року зріс на 3,6 % і 3,9 % у 2023 і 2024 роках відповідно. Зростання інвестицій і реальної зарплатні досягли максимуму за двадцять років. За даними WSJ, Китай навіть ініціював створення міжурядової групи для вивчення досвіду російської економічної стійкості. 19 лютого 2025 року ЄС погодив уже 16-й пакет санкцій проти РФ, зокрема проти алюмінієвої промисловості й нафтових танкерів.
Щодо причин хибності прогнозу досі точаться суперечки, однак їх можна зібрати у дві групи:
- недооцінювання стійкості російської економіки;
- неспроможність гарантувати високий рівень реалізації санкцій.
З одного боку, Росія готувалася до такого сценарію, і її зусилля виявилися відносно ефективними. З другого — дієвість санкцій була значно підважена, зокрема через готовність великих гравців (Китай, Індія, Іран) стати для РФ альтернативними постачальниками товарів і споживачами її продукції. До того ж наші союзники не знали, як надовго затягнеться війна і які наслідки матимуть санкції для їхніх власних економік.
Читайте також: Воєнні рейки для української, американської та російської економік
Нині зацікавлені сторони просувають дві протилежні тези:
Перша: санкції зазнали повного провалу, вони більше шкодять західним країнам, ніж Росії. Цю тезу просуває Кремль і проросійські бізнесмени й політики за межами РФ.
Друга: позаяк Росія завжди показує неправдиві економічні дані, ефект санкцій насправді значно сильніший, ніж уважають, тому їх треба посилювати. Про це кажемо ми, українці, а також наші прихильники за кордоном.
Як часто буває в таких випадках, правда десь посередині. Попри те що Росія засекретила частину економічної статистики, доступні дані загалом збігаються з тим, що показують зовнішні джерела. Наприклад, торгівельні партнери агресора, дані сайтів з пошуку роботи, розповіді очевидців тощо.
Однак усе свідчить про те, що за сьогоднішню показну економічну стійкість Росія розплачується майбутнім. Економіка демонструє яскраві ознаки перегріву й розбалансованості. Відбулося переосмислення ролі санкцій: замість інструмента, що мав швидко змусити кремлівську владу відмовитися від агресії, санкції стали чинником, що завдає окупанту довгострокової економічної шкоди.
Як написали в Карнеґі-центрі, російська економіка функціонує як марафонець на фіскальних стероїдах, і нині ефект цих стероїдів зникає.
Як Росія адаптувалася до економічної війни
Чинники зростання
Усвідомлюючи перспективу багаторічної війни й відчуваючи санкційний тиск, московити почали будувати воєнну економіку за такими принципами:
- швидке збільшення ролі держави в економіці, розширення державного попиту;
- посилення економічних зв’язків з дружніми країнами;
- часткова виробнича автаркія, активізація так званого імпортозаміщення.
У ретроспективі ми можемо сказати, що економічне зростання в Росії не мало стати несподіваним, адже такий сценарій був характерний для воєнних економік минулого. Наприклад, у Німеччині з 1933 по 1937 рік ВВП зріс приблизно на 55 % насамперед завдяки державним інвестиціям в оборонний сектор. Десятикратне збільшення воєнних витрат тоді потягнуло за собою зростання недержавного споживання втричі.
У Росії сталося щось подібне. Спочатку здавалося, що економіка переходить до стану вільного падіння: рубль стрімко девальвував, фондовий ринок зупинив роботу, експорт енергоносіїв зменшився, так само як і імпорт, а іноземні компанії почали виходити з країни.
Проте доволі швидко рубль стабілізувався завдяки підвищенню цін на енергоносії і тому ж падінню імпорту. Уряд скорегував фіскальну політику, збільшив державні витрати й обмежив відплив капіталу за кордон.
Читайте також: Життя в кредит, «воєнні рейки» та друк грошей: на чому тримається «бум» російської економіки після двох років війни
Після тривалого зволікання наприкінці 2022-го наші партнери запровадили санкції проти російської нафти. І хоч на початку 2023 року енергетичні доходи бюджету Росії впали, потік коштів швидко відновили через зміни в податковому законодавстві й переорієнтацію на нові ринки. Наприклад, експорт до Індії різко зріс від 0,1 до 1,9 тисячі барелів на добу (у 19 разів).
Можна виокремити три основні рушії економічного зростання РФ періоду широкомасштабної війни:
- стрімке зростання внутрішніх інвестицій і споживання завдяки державним витратам;
- обмеження на виведення капіталу за кордон;
- привласнення активів іноземних компаній, що вийшли з російського ринку.
1200 іноземних компаній покинули Росію або обмежили діяльність на її ринку, з них 1028 — повністю вийшли. Уряд поставив максимально невигідні умови перед іноземцями, які хочуть продати бізнес: обов’язкова знижка 60 % від ринкової вартості плюс податок 35 %.
Вихід іноземців створив можливості для російських компаній. За 2022–2024 роки сектори фінансів і страхування подвоїли прибутки, сфера будівництва збільшила їх у 41 раз, а туризм — у 52 рази. На відміну від періоду до 2022 року прибутки корпорацій і дивіденди не можна вивести за кордон, а тому їх реінвестують усередині країни.
Держава стимулює споживання
Швидке збільшення попиту на продукцію військово-промислового комплексу (ВПК) спричинило вибух попиту на робочу силу, яка так само швидко стала дефіцитною через мобілізацію та еміграцію. Як наслідок, зарплатня працівників почала швидко зростати, а за нею потяглися споживання й заощадження.
У 2024 році реальна зарплатня зросла на 9,4 %. На 2025-й уряд прогнозує зростання на 7 %. До 2027 року зростання має сповільнитися до 4 %, але це все одно вдвічі переважає довоєнні показники. Варто зауважити, що такі оцінки базуються на оптимістичному прогнозі доходів від продажу енергоносіїв.
Обмеження на рух капіталу й інвестиційний бум
Протягом десятиліть у Росії надлишок від продажу енергоносіїв та інших товарів компенсували постійним відпливом капіталу за кордон. Проте тепер завдяки санкціям і внутрішнім обмеженням капітал опинився замкнутим у російських кордонах, змушуючи інвесторів шукати способи його примноження всередині країни.
За 2022–2023 роки кількість росіян з капіталом понад 100 млн рублів (приблизно 1 млн доларів) зросла на 50 %, а їхній капітал збільшився на 62 %. Це різко контрастує з першими місяцями 2022-го, коли капітал багатих росіян скоротився на 20 % через колапс фондового ринку, виведення за кордон тощо.
До 2022 року перед російським урядом постійно стояла проблема змусити бізнес інвестувати всередині країни, а не за кордоном і не тримати значних коштів у резервах. Тоді компанії скаржилися на несприятливий інвестиційний клімат, державне втручання й непередбачувану податкову політику.
Але тепер через зникнення закордонних варіантів бізнеси почали вкладати вдома. У першому півріччі 2024-го капітальні інвестиції досягнули максимуму за 12 років.
Індикатори нестабільності
Кінцевими зупинками російських інвестицій нині є імпортозаміщення та військово-промисловий комплекс. Наприклад, у 2022–2023 роках серед лідерів зростання були виробництва озброєнь, комп’ютерів та іншої електроніки для військових потреб і військової оптики. Водночас витрати на охорону здоров’я, освіту, соціальне забезпечення й інші мирні статті бюджету залишаються на незмінному з 2022-го рівні.
Воєнна продукція майже в повному обсязі задовольняє потреби фронту, а не продається за кордон. Виконавчий директор корпорації «Ростех» у жовтні 2024-го заявив, що не може підтримувати обсяги експорту зокрема через високу вартість кредитів.
Іншим рушієм зростання є споживання, що збільшується завдяки зростанню зарплатні. Компанії змушені підвищувати компенсацію працівникам в умовах рекордно низького безробіття. У травні 2024 року центральний банк свідчив про одночасну нестачу низько- й висококваліфікованої робочої сили. У Мінпраці прогнозують, що до 2030-го нестача робочої сили в Росії досягне 2,4 млн працівників.
Читайте також: Пристебніть ремені, світова економіка йде на посадку
Дефіцит робітників пов’язаний як з підвищенням попиту, так і зі зниженням пропозиції. Ще задовго до 2022-го економічно активне населення Росії скорочувалося через демографічні причини. У 2022 році з країни виїхали приблизно 750 тисяч осіб, переважно висококваліфікованих спеціалістів з ІТ, фінансів, менеджменту. Нині до російської армії щомісяця долучається 10–30 тисяч осіб.
Депопуляцію в Росії традиційно хоча б частково компенсувала імміграція. Однак 2023 року кількість мігрантів опустилася до мінімуму за п’ять років, а після теракту в Крокус-холі держава розширила перелік обмежень для тих, хто хоче переїхати в Росію.
Що станеться після війни
Чинна структура російської економіки вказує на те, що зупинка бойових дій, найімовірніше, погіршить, а не покращить економічну ситуацію Росії.
Головний факт — Росія потрапила в залежність від галузі ВПК. Хай як зупиниться війна — тривалим миром чи хитким перемир’ям — росіянам доведеться багато інвестувати в перебудову своїх збройних сил.
Сьогодні потреби армії переважно задовольняють завдяки запасам радянських часів, а не новим виробництвом; ці запаси швидко вичерпуються, і їх треба буде відновлювати. Експерт Дара Массікот вважає, що цей процес затягнеться мінімум на вісім років.
Історично в післявоєнних умовах країни переживають по кілька років економічного занепаду й підвищеного безробіття. Неважливо, перемогли вони у війні чи програли. Наприклад, держави Заходу після Другої світової війни не могли швидко створити робочих місць для демобілізованих солдатів і звільнених працівників ВПК й інвестувати в цивільне виробництво.
Звісно, для Росії багато залежатиме від післявоєнної політики. Ми знаємо, що Кремль, найімовірніше, негайно почне готуватися до нового вторгнення й продовжить витрачати на війну. Однак не виключено, що Москва зменшить виробництво ВПК й спробує помиритися із Заходом. Утім, імовірно, санкції висітимуть над Росією ще деякий час, а подолання дефіциту робочої сили буде дуже непростим завданням.
Читайте також: Ілюзія стійкості чи економічне диво: чому російська економіка досі не зазнала краху
Особливо сильного удару по Росії може завдати затяжне падіння цін на енергоносії. Укупі з іншими чинниками це перекреслить наявне зростання. Коли вплив фіскальних стимулів критично зменшиться (або коли в уряду закінчаться кошти), Росія не зможе компенсувати його нормальною економічною діяльністю, наприклад експортом.
Можна сказати, що в Росії повторюються проблеми пізнього СРСР. Як і тоді, щоб не відставати в гонитві озброєнь, Москва кидає максимум зусиль у вигляді інвестицій і людей на ВПК, жертвуючи цивільними галузями. Урядова політика, спрямована на потурання столітнім імперським амбіціям московської природи, веде до централізації економіки. А та і собі перешкоджає нормальному розвиткові, проблиски якого ми бачили в Росії на початку 2000-х.