Невразлива росія?
Протягом перших тижнів повномасштабного вторгнення росії в Україну держави Заходу впровадили санкційні механізми, що повинні були поставити агресора на коліна. Найефективнішими мали стати фінансові обмеження: заморожування російських резервів і від’єднання від системи міжнародних переказів SWIFT.
Проте російська економіка, попри передчасні запевнення низки експертів, навіть не наблизилася до обіцяної катастрофи. У 2022 році агресор втратив лише 1,2 % ВВП, а за підсумками 2023-го зріс на 3,6 %. На 2024 рік Міжнародний валютний фонд прогнозує зростання російського ВВП на 2,6 %.
Показники економічної активності стали справжнім подарунком для московської пропаганди. Президент путін не раз заявляв, що стабільність рубля й зростання ВВП є беззаперечними сигналами російської невразливості до підступних задумів Заходу. Оптимістичні прогнози МВФ також змушують нас поставити запитання: невже санкції справді провалилися, а москва змогла пошити весь світ у дурні?
Насправді ми в обох випадках можемо обережно відповісти «ні». Показники зростання валового внутрішнього продукту в росії нині не можна трактувати так, як у випадку з іншими країнами світу. За одним із методів підрахунку, ВВП є сумою всіх кінцевих витрат економічних суб’єктів протягом певного часового відрізка. З 2022 року москва радикально збільшує державні витрати, насамперед на фінансування війни проти України. Згідно з даними Інституту економік, що розвиваються, при Банку Фінляндії у 2023 році зростання промислової активності в росії на 60 % було пов’язане з воєнними галузями. Загалом витрати на оборону, як порівняти з 2021 роком, у 2024-му зростуть утричі: до $120 млрд, або 28 % усіх витрат бюджету.
Усе на війну
Водночас інші галузі так званої нормальної, або мирної, економіки зазнають серйозних проблем. Наприклад, виробництво автомобілів залишається на третину нижчим за довоєнний рівень. Галузі освіти, науки й високотехнологічної промисловості у 2022 році опустилися до рівня 2011-го. Нині російська економіка переживає період всеохопної структурної перебудови: так званий перехід на воєнні рейки. Але на тлі збільшення інвестицій в оборону інші галузі залишаються на тому самому рівні фінансування. Відповідно, частішають повідомлення з регіонів росії про дефіцит харчових продуктів, проблеми з міською інфраструктурою, нестачу запчастин тощо.
Поки що незрозуміло, чи зможе росія справді профінансувати заявлене на 2024–2026 роки зростання воєнних витрат. Згідно з офіційними документами, кошти мають надходити завдяки зростанню доходів від торгівлі енергоносіями. Але нині надзвичайно складно спрогнозувати, як на світовому ринку продаватиметься підсанкційна російська нафта чи якими на неї будуть ціни. Іншими проблемами є нестача кваліфікованої робочої сили й обмежений доступ до ринків високотехнологічних компонентів. Санкції обмежили доступ росії до технологічних ринків, тому москва змушена купувати низькоякісні замінники за високими цінами. Окупант поки що здатний підтримувати цикл воєнного виробництва, але витрати постійно зростають.
Читайте також: Сценарії майбутнього Росії: від зміцнення режиму Путіна до повного розпаду
Тому не можна стверджувати, що санкції зазнали провалу. Переорієнтація ресурсів на воєнні потреби приховує негаразди інших галузей. Утім, варто визнати, що москва робить усе можливе для мобілізації якнайбільшої кількості ресурсів, витискаючи з економіки абсолютний максимум. Недарма у Financial Times повідомляли про зацікавленість російських фінансистів досвідом Ялмара Шахта — очільника Національного Банку Німеччини часів Райху, який здійснював фінансове обслуговування німецької воєнної машини.
Уроки для світу
Дії російського уряду мають стати уроком як для України, так і для всього західного світу. Контроль за рухом капіталів, централізоване планування, зростання боргового навантаження, мобілізація ресурсів — це заходи, характерні для диктаторських режимів, але в росії вони стали безальтернативним способом боротьби проти значно потужнішого Заходу. Без сумніву, ринкові механізми не мають альтернативи в контексті ефективності розподілу ресурсів, тому в довгостроковому періоді москва приречена страждати від наслідків нездорової структури економіки. Однак саме зараз вона досягає того, що їй потрібно.
Україна повинна буде звернутися до ворожого досвіду, якщо Захід припинить надавати нам збройну й фінансову допомогу. Сьогодні Київ намагається підтримувати нормальне функціонування національної економіки, тому що може розраховувати на компенсацію дефіциту бюджету коштами, що надходять із-за кордону. Припинення цього потоку означатиме, що ми будемо змушені покладатися на власні ресурси в спосіб, схожий на той, що нині використовує москва.