Зокрема, як відзначає автор, останнім часом тон розмов у російській столиці щодо ТКГ набуває дедалі більш жорсткого звучання. Крім того, посилюється збільшенням військової Каспійської флотилії.
«Як повідомляє московська «Независимая газета», до 2020 року флотилія отримає до 16 нових кораблів. Зі складу оперативно-стратегічного командування «Юг» флотилії будуть переведені деякі авіаційні частини. Крім того, в арсеналі Каспійської флотилії з’являться берегові комплекси «Бастіон», здатні знищувати надводні цілі надзвуковими крилатими ракетами «Яхонт» на дальності до 300 км. Уже в січні 2012 року Каспійська флотилія отримає перший із серії нових ракетно-артилерійських кораблів типу «Буян-М» – «Град Свияжск», зарахований до складу ВМФ Росії 2002 року. Його ударний комплекс «Уран» може на дальності 130 км вражати об’єкти супротивника», – зазначає автор.
До того ж до складу Каспійської флотилії увійшов окремий береговий ракетний дивізіон. Додаткові позиції для ракет берегового базування створені на узвишші поблизу міста Ізбербаш, тобто неподалік від району морських родовищ нафти та поряд із азербайджанським кордоном.
Автор відзначає, що це зумовлено бажанням Росії домінувати в такому чутливому районі.
«Москва всерйоз схвильована можливим посиленням європейських та американських позицій як на Південному Кавказі – Грузії та Азербайджані, так і в державах Центральної Азії. Саме ці обставини і спричинили війну з Грузією під пропагандистським камуфляжем примусу Тбілісі до миру. Її переможний, на думку Москви, результат мав би переконати прикаспійські держави у двох речах. По-перше, у військовому домінуванні Росії та, відповідно, у її спромозі відстоювати свої інтереси manummilitary– воїнською рукою в ході швидкоплинної акції. По-друге. Поволі вкладається думка, що прикаспійським державам не варто розраховувати на зовнішню допомогу, тим паче захист. Тезис доволі суперечливий. Насамперед щодо Азербайджану. Навряд чи Анкара залишиться байдужою до подібних актів агресії в бік Баку. Та і європейці разом з американцями, здається, дістали певні уроки з конфлікту з Грузією та докладуть усіх можливих зусиль, щоб таке не повторювалося», – пояснює автор.
З цієї каспійської проблеми можна зрозуміти позицію Москви щодо доповіді МАГАТЕ та негативного голосування у Раді Безпеки щодо санкцій проти Ірану. Звісно, проблема загалом має геополітичний характер, проте Москві нині вкрай важливо в регіоні Каспію діяти узгоджено з Тегераном. Тому в російських можновладців немає потреби зайвий раз дратувати тегеранських теократів та водночас вони отримують можливість продемонструвати іранському керівництву, що йому слід орієнтуватися на Білокам’яну, вважає автор.
Детальніше про це читайте у матеріалі «Москва готується повторити грузинський сценарій».